назад «м≥ст дал≥

√лава IX. ÷ив≥льне право ”крањни

І 1. ÷ив≥льне право ”крањни: пон¤тт¤ ≥ система

÷ив≥льне право Ч одна з пров≥дних галузей нац≥онального права ”крањни, ¤ка регулюЇ певну групу правових в≥дносин за участю ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б та держави в ц≥лому.

÷ив≥льне право ”крањни, ¤к ≥ будь-¤ка ≥нша галузь права, характеризуЇтьс¤ предметом ≥ методом правового регулюванн¤.

ѕредмет правового регулюванн¤ цив≥льного права складають правов≥ в≥дносини, що регулюютьс¤ цив≥льно-правовими нормами. ÷е, зокрема, так≥ групи в≥дносин: майнов≥ в≥дносини та особист≥ немайнов≥ в≥дносини.

ћайновими називаютьс¤ правов≥ в≥дносини, пов'¤зан≥ з належн≥стю, набутт¤м, волод≥нн¤м, користуванн¤м ≥ розпор¤дженн¤м майном. ¬они зумовлен≥ використанн¤м товарно-грошовоњ форми.

ќсобист≥ немайнов≥ в≥дносини ≥ндив≥дуал≥зують особу, оск≥льки виникають завд¤ки зд≥йсненню нею њњ особистих прав ≥ свобод (наприклад, право особи на житт¤, здоров'¤, честь, г≥дн≥сть, ≥м'¤ та авторство), ¤к≥ под≥л¤ютьс¤ на дв≥ п≥дгрупи:

а) особист≥ права, пов'¤зан≥ з майновими (скаж≥мо, права автор≥в на результати ≥нтелектуальноњ прац≥ в царин≥ науки, л≥тератури, мистецтва тощо);

б) особист≥ права, не пов'¤зан≥ з майновими (прим≥ром, права особи на честь, г≥дн≥сть, ≥м'¤, листуванн¤ тощо).

÷ив≥льно-правовий метод характеризуЇтьс¤ такими ознаками:

≤) юридичною р≥вн≥стю стор≥н;

2) диспозитивн≥стю стор≥н, на п≥дстав≥ чого сторонам надаЇтьс¤ право визначати њхн≥ взаЇмов≥дносини на власний розсуд повн≥стю або частково в межах, передбачених чинним законодавством;

3) особливим способом вир≥шенн¤ майнових спор≥в м≥ж учасниками цив≥льних правов≥дносин (через загальний, господарський чи третейський суд);

4) на¤вн≥стю майновоњ в≥дпов≥дальност≥ стор≥н.

—истема цив≥льного права ”крањни визначаЇ розм≥щенн¤ його складових у певн≥й систем≥, обумовлен≥й взаЇмозв'¤зком њњ елемент≥в юридичних норм та ≥нститут≥в. ¬она под≥л¤Їтьс¤ на дв≥ частини Ч загальну ≥ особливу.

 

І 2. «агальна характеристика цив≥льного законодавства ”крањни. ÷ив≥льний кодекс ”крањни

Ќов≥ ринков≥ в≥дносини потребують радикального оновленн¤ правовоњ бази, в тому числ≥ й цив≥льного законодавства. Ќин≥ систему цив≥льного законодавства складають законодавч≥ та ≥нш≥ нормативн≥ акти, що м≥ст¤ть цив≥льно-правов≥ норми.

√ромад¤ни дл¤ задоволенн¤ своњх потреб можуть користуватис¤ об'Їктами права державноњ та комунальноњ власност≥ в≥дпов≥дно до закону.

÷ив≥льний кодекс ”крањни Ї одн≥Їю з форм кодиф≥кац≥њ цив≥льного законодавства ≥ ¤вл¤Ї собою Їдиний законодавчий акт, в ¤кому систематизовано цив≥льно-правов≥ норми. ¬≥н складаЇтьс¤ ≥з «агальноњ та ќсобливоњ частин.

«агальна частина включаЇ основн≥ положенн¤; статт≥, що стосуютьс¤ суб'Їкт≥в та об'Їкт≥в цив≥льних прав; пра-вочин≥в; представництва й дов≥реност≥; строк≥в та терм≥н≥в; позовноњ давност≥.

ќсоблива частина охоплюЇ так≥ ≥нститути: особист≥ не-майнов≥ права ф≥зичноњ особи (загальн≥ положенн¤; особист≥ немайнов≥ права, що забезпечують природне ≥снуванн¤ ф≥зичноњ особи та њњ соц≥альне бутт¤); право власност≥ та ≥нш≥ речов≥ права (пон¤тт¤ та види права власност≥, п≥дстави його набутт¤ та припиненн¤, право сп≥льноњ власност≥, право власност≥ на землю та помешканн¤, захист права власност≥, речов≥ права на чуже майно); право ≥нтелектуальноњ власност≥; зобов'¤зальне право (загальн≥ положенн¤, окрем≥ договори та зобов'¤занн¤); спадкове право.

 

І 3. ÷ив≥льно-правов≥ в≥дносини, њх виникненн¤, зм≥на та припиненн¤

÷ив≥льно-правов≥ в≥дносини Ч це врегульован≥ нормами цив≥льного права майнов≥ та особист≥ немайнов≥ в≥дносини, що заснован≥ на юридичн≥й р≥вност≥, в≥льному волеви¤вленн≥, майнов≥й самост≥йност≥ њх учасник≥в.

ƒл¤ цив≥льно-правових в≥дносин характерними Ї специф≥чн≥ ознаки, ¤к≥ вир≥зн¤ють њх з-пом≥ж ≥нших вид≥в правових в≥дносин, що виникають у сусп≥льств≥. «окрема, сл≥д назвати так≥ особливост≥:

а) цив≥льно-правов≥ в≥дносини Ч це майнов≥ та особист≥ немайнов≥ в≥дносини;

б) учасники цих в≥дносин характеризуютьс¤ майновою в≥докремлен≥стю та юридичною р≥вн≥стю;

в) юридичн≥ права та обов'¤зки суб'Їкт≥в цив≥льно-правових в≥дносин виникають, зм≥нюютьс¤ або припин¤ютьс¤ на п≥дстав≥ юридичних факт≥в.

«м≥ст суб'Їктивного права знаходить св≥й ви¤в у в≥дпов≥дних можливост¤х учасника зазначених в≥дносин:

1) чинити певн≥ д≥њ (наприклад, купувати, продавати, дарувати реч≥, використовувати твори тощо);

2) вимагати належноњ повед≥нки в≥д зобов'¤заних ос≥б (скаж≥мо, виконати роботу, передати реч≥ ≥ т. ≥н.);

3) можлив≥сть звернутис¤ до застосуванн¤ примусовоњ сили державного апарату дл¤ реал≥зац≥њ права вимоги.

—уб'Їктивний цив≥льний обов'¤зок Ч це м≥ра необх≥дноњ повед≥нки зобов'¤заноњ особи, ¤ку вимагаЇ в≥д нењ уповноважена особа з метою задоволенн¤ своњх ≥нтерес≥в.

ёридичн≥ факти в цив≥льному прав≥ под≥л¤ютьс¤ на юридичн≥ д≥њ та юридичн≥ под≥њ.

ёридичн≥ д≥њ Ч це так≥ юридичн≥ факти, спричиненн¤ ¤ких залежить в≥д вол≥ людей та породжуЇ певн≥ правов≥ насл≥дки (наприклад, укладенн¤ учасниками цив≥льних правов≥дносин певного договору).

ƒ≥њ, що вчин¤ютьс¤ в≥дпов≥дно до закону, визнаютьс¤ правом≥рними (скаж≥мо, угоди, адм≥н≥стративн≥ акти ≥ т. п.), а т≥ д≥њ, що вчин¤ютьс¤ всупереч закону, Ч неправом≥рними (укладенн¤ ф≥ктивних угод ≥ т. ≥н.).

ёридичн≥ под≥њ Ч це юридичн≥ факти, що настають незалежно в≥д вол≥ людини (наприклад, природн≥ ¤вища стих≥йного характеру).

 

І 4. —уб'Їкти цив≥льно-правових в≥дносин

—уб'Їктами цив≥льно-правових в≥дносин Ї ф≥зичн≥ та юридичн≥ особи, ¤к≥ вступають м≥ж собою в цив≥льно-правов≥ в≥дносини з приводу майна та особистих немайнових благ. ¬ окремих випадках суб'Їктом зазначених в≥дносин може бути держава, јвтономна –еспубл≥ка  рим, територ≥альн≥ громади, ≥ноземн≥ держави та ≥нш≥ суб'Їкти публ≥чного права.

÷ив≥льна д≥Їздатн≥сть Ч це здатн≥сть ф≥зичноњ особи своњми д≥¤ми набувати дл¤ себе цив≥льних прав ≥ самост≥йно њх зд≥йснювати, а також здатн≥сть своњми д≥¤ми створювати дл¤ себе цив≥льн≥ обов'¤зки, самост≥йно њх виконувати та в≥дпов≥дати у раз≥ њх невиконанн¤.

ќбс¤г цив≥льноњ д≥Їздатност≥ залежить од в≥ку та псих≥чного здоров'¤ ф≥зичноњ особи. ¬иход¤чи з цього цив≥льна д≥Їздатн≥сть под≥л¤Їтьс¤ на так≥ види:

Ч повна д≥Їздатн≥сть;

Ч неповна д≥Їздатн≥сть;

Ч часткова д≥Їздатн≥сть;

Ч обмежена д≥Їздатн≥сть;

Ч визнанн¤ громад¤нина нед≥Їздатним.

ёридичними особами визнаютьс¤ орган≥зац≥њ, ¤к≥ створен≥ шл¤хом об'Їднанн¤ ос≥б та/або майна, над≥лен≥ правоздатн≥стю ≥ можуть набувати майнових та особистих немайнових прав ≥ нести обов'¤зки, бути позивачем ≥ в≥дпов≥дачем у судових органах.

ѕравов≥ ознаками юридичноњ особи:

Х орган≥зац≥йна Їдн≥сть;

Х на¤вн≥сть в≥докремленого майна;

Х можлив≥сть виступати в цив≥льному оборот≥ в≥д власного ≥мен≥;

Х здатн≥сть самост≥йно нести майнову в≥дпов≥дальн≥сть.

ёридична особа вважаЇтьс¤ створеною з моменту њњ державноњ реЇстрац≥њ. ¬она повинна мати: св≥й статут; або засновницький догов≥р м≥ж учасниками; правоздатн≥сть; назву; органи; м≥сцезнаходженн¤ (ф≥л≥њ, представництва).

 

І 5. ќб'Їкти цив≥льно-правових в≥дносин

ќб'Їктом цив≥льних правов≥дносин Ї конкретн≥ блага, з приводу ¤ких суб'Їкти вступають м≥ж собою в зазначен≥ правов≥ в≥дносини.

–еч≥ Ч це вс≥ предмети матер≥ального св≥ту, що здатн≥ задовольн¤ти певн≥ потреби людей ≥ щодо ¤ких можуть виникати цив≥льн≥ права та обов'¤зки. ¬они складають матер≥альну основу життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства.

–еч≥ под≥л¤ютьс¤ на так≥ види:

1) засоби виробництва (сировина, паливо, запасн≥ части-ни, буд≥вл≥, засоби транспорту ≥ зв'¤зку тощо) ≥ предмети споживанн¤ (продукти харчуванн¤, од¤г, взутт¤, предмети побуту тощо);

2) реч≥, що перебувають у цив≥льному об≥гу, тобто реч≥, в≥дносно ¤ких в≥дсутн¤ заборона щодо в≥льноњ торг≥вл≥; реч≥, обмежен≥ в цив≥льному об≥гу (мисливська збро¤, де¤к≥ л≥ки тощо); реч≥, вилучен≥ з цив≥льного об≥гу (наркотичн≥ речовини, дорогоц≥нн≥ метали та кам≥нн¤ ¤к сировина тощо);

3) ≥ндив≥дуально визначен≥ (картина художника тощо) ≥ родов≥ (цукор, борошно, цегла ≥ т. п.);

4) зам≥нн≥ (родов≥ реч≥) та незам≥нн≥ (≥ндив≥дуально визначен≥ реч≥);

5) споживн≥ (реч≥, що п≥сл¤ споживанн¤ перестають ≥снувати, продукти харчуванн¤ ≥ т. ≥н.) та неспоживн≥ (реч≥, що служать упродовж тривалого часу, автомоб≥ль, будинок тощо);

6) непод≥льн≥ (реч≥, ¤к≥ в раз≥ под≥лу втрачають ц≥льове призначенн¤, телев≥зор, автомоб≥ль ≥ т. д.) та под≥льн≥ (хл≥б, цемент, р≥дина тощо);

7.) головн≥ й належност≥ до них (скрипка ≥ футл¤р до нењ, верстат ≥ фреза до нього тощо);

8) продукц≥¤, плоди (плоди фруктових дерев, припл≥д тварин ≥ т. д.) ≥ доходи (результат експлуатац≥њ власником певноњ реч≥ Ч грош≥ та ≥н.);

9) рухом≥ (транспортн≥ засоби ≥ т. п.) та нерухом≥ (земл¤, буд≥вл≥, п≥дприЇмства ≥ т. ≥н.);

10) грош≥ й ц≥нн≥ папери (акц≥њ, обл≥гац≥њ, зобов'¤занн¤ державноњ скарбниц≥, ощадн≥ сертиф≥кати, вексел≥).

 

І 6. «д≥йсненн¤ цив≥льних прав ≥ виконанн¤ юридичних обов'¤зк≥в

«д≥йсненн¤ суб'Їктивного цив≥льного права Ч це реал≥зац≥¤ його зм≥сту через вчиненн¤ уповноваженою особою д≥й, що визначають можлив≥сть певноњ повед≥нки (прим≥ром, суб'Їктивне право особи на будь-¤ке майно даЇ њй можлив≥сть волод≥ти, користуватис¤ ≥ розпор¤джатис¤ цим майном). «д≥йсненн¤ суб'Їктивного цив≥льного права базуЇтьс¤ на принцип≥ Удозволено все, що не заборонено закономФ.

ќсоба зд≥йснюЇ своЇ цив≥льне право в≥льно, на власний розсуд, у межах, наданих њй актами цив≥льного законодавства та договором. ¬одночас при зд≥йсненн≥ своњх прав особа маЇ додержуватис¤ моральних засад сусп≥льства, зобов'¤зана утримуватис¤ в≥д д≥й, ¤к≥ могли б порушувати права ≥нших ос≥б, запод≥¤ти шкоду довк≥ллю та культурн≥й спадщин≥, а також зловживанн¤ правом в ≥нших формах.

—уб'Їктивне цив≥льне право може бути реал≥зоване ¤к особисто, так ≥ через ≥нших ос≥б-представник≥в.

ѕредставництво, тобто так≥ в≥дносини, за ¤ких угоду укладено представником в≥д ≥мен≥ ≥ншоњ особи, ¤ку в≥н репрезентуЇ, створюЇ дл¤ останньоњ в≥дпов≥дн≥ права та обов'¤зки. ¬оно виникаЇ, наприклад, з огл¤ду на в≥дсутн≥сть юридичноњ здатност≥ чи ф≥зичноњ можливост≥ в особи, ¤ку репрезентують, вчин¤ти юридичн≥ д≥њ.

ѕредставництво буваЇ обов'¤зковим ≥ добров≥льним (догов≥рним).

 

І 7. «ахист цив≥льних прав

” раз≥ порушенн¤ цив≥льних прав конкретноњ особи њх захист зд≥йснюЇтьс¤ в пор¤дку цив≥льного судочинства. “ак, зг≥дно з цив≥льно-процесуальним законодавством, будь-¤ка за≥нтересована особа маЇ право в пор¤дку, встановленому законом, звернутис¤ до суду за захистом порушеного або оскарженого права чи ≥нтересу, що охорон¤Їтьс¤ законом.

„инним законодавством передбачено так≥ способи захисту цив≥льних прав особи:

1) визнанн¤ права (скаж≥мо, права власност≥ на певну –≥ч);

2) визнанн¤ правочину нед≥йсним;

3) припиненн¤ д≥њ, ¤ка порушуЇ право (наприклад, винна особа, ¤ка внасл≥док протиправних д≥й пошкодила майно ≥ншоњ особи, повинна в≥дновити це майно та припинити протиправну повед≥нку);

4) в≥дновленн¤ становища, ¤ке ≥снувало до моменту порушенн¤ права;

5) примусове виконанн¤ обов'¤зку особи в натур≥ (прим≥ром, автотранспортне п≥дприЇмство в≥дпов≥дно до договору не надало автомоб≥ль п≥д завантаженн¤ товару вантажов≥дправников≥, тому останн≥й маЇ право через арб≥траж вимагати наданн¤ в≥дпов≥дних транспортних засоб≥в);

6) припиненн¤ або зм≥ну правов≥дношенн¤ (наприклад, ≥з зак≥нченн¤м строку договору останн≥й втрачаЇ чинн≥сть);

7) компенсац≥ю моральноњ шкоди;

8) в≥дшкодуванн¤ збитк≥в та ≥нш≥ способи знаходженн¤ матер≥альноњ шкоди (штрафу, пен≥);

9) в≥дшкодуванн¤ моральноњ (немайновоњ) шкоди;

10) визнанн¤ незаконним р≥шенн¤, д≥й чи безд≥¤льност≥ органу державноњ влади, органу влади јвтономноњ –еспубл≥ки  рим або органу м≥сцевого самовр¤дуванн¤.

 

І 8. ѕон¤тт¤ ≥ форми власност≥ в ”крањн≥

¬ласн≥сть Ч це економ≥чна категор≥¤, що Ї одним ≥з про¤в≥в сусп≥льних в≥дносин з приводу привласненн¤ матер≥альних благ.

ѕраво власност≥ Ч це сукупн≥сть правових норм, ¤к≥ регулюють ≥ закр≥плюють сусп≥льн≥ в≥дносини, що виникають з присвоЇнн¤м матер≥альних благ громад¤нами, юридичними ќсобами та державою, ¤к≥ надають названим суб'Їктам р≥вн≥ права та обов'¤зки з волод≥нн¤, користуванн¤ ≥ розпор¤дженн¤ майном.

¬ об'Їктивному аспект≥ право власност≥ Ч це сукупн≥сть правових норм, що регулюють сусп≥льн≥ в≥дносини з волод≥нн¤, користуванн¤ ≥ розпор¤дженн¤ майном.

суб'Їктивному аспект≥ право власност≥ ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть повноважень власника з волод≥нн¤, користуванн¤ ≥ розпор¤дженн¤ майном.

¬олод≥нн¤ Ч це фактична на¤вн≥сть реч≥ в господарств≥ власника та його можлив≥сть впливати на нењ безпосередньо. ¬олод≥нн¤ може бути законним (наприклад, на¤вн≥сть в особи реч≥ за правом власност≥) та незаконним (скаж≥мо, волод≥нн¤ майном, добутим злочинними д≥¤ми, привласненн¤ знах≥дки). Ќезаконне волод≥нн¤ под≥л¤Їтьс¤ на добросов≥сне (коли особа не знала ≥ не могла знати про те, що волод≥Ї чужим майном) ≥ недобросов≥сне (коли особа знала чи повинна була знати про те, що волод≥нн¤ незаконне).

 ористуванн¤ Ч це право вилучати з речей њхн≥ корисн≥ властивост≥ (наприклад, обробл¤ти землю та отримувати врожай, вживати продукти харчуванн¤, носити од¤г ≥ взутт¤).

–озпор¤дженн¤ Ч це право визначати юридичну або фактичну долю майна (наприклад, продавати, дарувати, обм≥нювати, переробл¤ти, запов≥дати тощо).

—укупн≥сть зазначених повноважень в особи даЇ п≥дстави вважати њњ власником в≥дпов≥дного майна.

–озр≥зн¤ють так≥ форми власност≥:

1) власн≥сть ”крањнського народу Ч земл¤, њњ надра, атмосферне пов≥тр¤, водн≥ та ≥нш≥ природн≥ ресурси, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в межах територ≥њ ”крањни, природн≥ ресурси њњ континентального шельфу, виключноњ (морськоњ) економ≥чноњ зони Ї об'Їктами права власност≥ ”крањнського народу;

2) приватна власн≥сть Ч майнов≥ та особист≥ немайнов≥ блага конкретноњ ф≥зичноњ чи юридичноњ особи (жил≥ будинки, транспортн≥ засоби, грош≥, ц≥нн≥ папери, результати ≥нтелектуальноњ творчост≥ та ≥нше майно споживчого й виробничого призначенн¤);

3) колективна власн≥сть Ч майно, що належить певному колективу ≥ необх≥дне дл¤ його функц≥онуванн¤ (майно колективного п≥дприЇмства, кооперативу, орендного чи акц≥онерного п≥дприЇмства, господарського товариства, господарського об'Їднанн¤, профес≥йноњ сп≥лки, пол≥тичноњ парт≥њ чи ≥ншоњ громадськоњ орган≥зац≥њ, рел≥г≥йноњ орган≥зац≥њ тощо);

4) державна власн≥сть Ч майно, у тому числ≥ кошти, необх≥дн≥ дл¤ виконанн¤ державою своњх функц≥й (наприклад, Їдина енергетична система, ≥нформац≥йна система, системи зв'¤зку, транспорту загального користуванн¤, кошти державного бюджету тощо). ƒержавна власн≥сть под≥л¤Їтьс¤ на загальнодержавну та власн≥сть адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць (комунальну).

 

І 9. —уб'Їкти права власност≥ та захист њхн≥х прав

ƒо суб'Їкт≥в права власност≥ в ”крањн≥ в≥днос¤ть:

1) ”крањнський народ, що ¤вл¤Ї собою Їдине джерело державноњ влади в республ≥ц≥ та зд≥йснюЇ права власника через референдум, а також через ¬ерховну –аду ”крањни та м≥сцев≥ ради народних депутат≥в.  ожен громад¤нин ¤к частина народу маЇ право, за чинним законодавством ”крањни, користуватис¤ природними об'Їктами дл¤ задоволенн¤ особистих потреб;

2) ф≥зичних ос≥б, тобто громад¤н ”крањни, ≥ноземних громад¤н ≥ ос≥б без громад¤нства, ¤к≥ мають р≥вн≥ майнов≥ пра-

ва, ¤кщо ≥ншого не передбачено законодавчими актами ”крањни;

3) юридичних ос≥б Ч трудов≥ колективи державних п≥дприЇмств, колективи орендар≥в, колективн≥ п≥дприЇмства, кооперативи, акц≥онерн≥ товариства, господарськ≥ товариства, господарськ≥ об'Їднанн¤, профес≥йн≥ сп≥лки, пол≥тичн≥ парт≥њ та ≥нш≥ громадськ≥ об'Їднанн¤, рел≥г≥йн≥ та ≥нш≥ орган≥зац≥њ;

4) ”крањну ¤к суверенну й незалежну, демократичну, соц≥альну, правову державу;

5) јвтономну –еспубл≥ку  рим;

6) територ≥альн≥ громади;

7) ≥ноземн≥ держави та ≥нших суб'Їкт≥в публ≥чного права.

«ахист права власност≥ зд≥йснюЇтьс¤ вс≥Їю правовою системою держави. „инне законодавство визначаЇ основн≥ способи захисту права власност≥, до ¤ких належать так≥:

1) визнанн¤ права власност≥ на майно;

2) в≥дшкодуванн¤ майновоњ та моральноњ (немайновоњ) шкоди, завданоњ порушенн¤м права власност≥;

3) усуненн¤ порушень права власност≥, що не пов'¤зан≥ з утратою волод≥нн¤;

4) витребуванн¤ майна з чужого незаконного волод≥нн¤.

 

І10. «обов'¤зальне право. ѕон¤тт¤ зобов'¤занн¤, п≥дстави його виникненн¤ та припиненн¤

«обов'¤зальне право Ч це система цив≥льно-правових норм, ¤к≥ на засадах юридичноњ р≥вност≥ регулюють майнов≥ в≥дносини у сфер≥ товарооб≥гу, а також майнов≥ в≥дносини з покритт¤ запод≥¤ноњ шкоди за участю юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б.

—уб'Їктами зобов'¤занн¤ Ї кредитор, тобто особа, ¤к≥й належить право вимоги, ≥ боржник-особа, ¤ка несе обов'¤зок, що в≥дпов≥даЇ праву вимоги кредитора.

ќб'Їкти зобов'¤зань Ч це в≥дпов≥дн≥ д≥њ, на реал≥зац≥ю ¤ких спр¤мовано права та обов'¤зки суб'Їкт≥в (скаж≥мо, передача майна, виконанн¤ роботи, сплата грошей тощо).

«м≥ст зобов'¤занн¤ становл¤ть права, вимоги кредитора та обов'¤зки боржника. ѕри цьому зобов'¤занн¤ спр¤мован≥ на 1) передачу майна (наприклад, на п≥дстав≥ договору куп≥в-л≥-продажу, м≥ни, даруванн¤, поставки, позики тощо); 2) виконанн¤ роб≥т на п≥дстав≥ договор≥в п≥др¤ду, побутового замовленн¤, п≥др¤ду на кап≥тальне буд≥вництво, договор≥в про сум≥сну д≥¤льн≥сть; 3) наданн¤ послуг на п≥дстав≥ договор≥в перевезень, страхуванн¤, дорученн¤, ком≥с≥њ, схову; 4) сплату грошей на п≥дстав≥ договор≥в позики, кредитних договор≥в, договор≥в банк≥вського вкладу ≥ банк≥вського рахунку; 5) покритт¤ шкоди, запод≥¤ноњ протиправними д≥¤ми, а також шкоди, що њњ зазнав громад¤нин унасл≥док р¤туванн¤ об'Їкт≥в державноњ та колективноњ власност≥; поверненн¤ безп≥дставно придбаного майна ≥ передачу безп≥дставно збереженого майна.

«обов'¤занн¤ припин¤Їтьс¤ зарахуванн¤м зустр≥чноњ однор≥дноњ вимоги, строк ¤коњ настав або строк ¤коњ не зазначений чи визначений моментом пред'¤вленн¤ вимоги. ƒл¤ зарахуванн¤ досить за¤ви одн≥Їњ сторони. Ќе допускаЇтьс¤ зарахуванн¤ вимог:

1) у раз≥ спливу строку позовноњ давност≥;

2) про в≥дшкодуванн¤ шкоди, завданоњ ушкодженн¤м здоров'¤ або запод≥¤нн¤м смерт≥;

3) про дов≥чне утриманн¤;

4) в ≥нших випадках, передбачених законом.

«обов'¤занн¤ припин¤Їтьс¤ за згодою стор≥н внасл≥док переданн¤ боржником кредиторов≥ в≥дступного (грошей, ≥ншого майна тощо). –озм≥р, строки й пор¤док переданн¤ в≥дступного встановлюютьс¤ сторонами.

«обов'¤занн¤ припин¤Їтьс¤ внасл≥док зв≥льненн¤ (прощенн¤) кредитором боржника в≥д його обов'¤зк≥в, ¤кщо це не порушуЇ прав трет≥х ос≥б щодо майна кредитора.

«обов'¤занн¤ припин¤Їтьс¤, ¤кщо боржник ≥ кредитор Ч одна особа. якщо згодом цей зб≥г припин¤Їтьс¤, зобов'¤занн¤ виникаЇ знову

«обов'¤занн¤ припин¤Їтьс¤ за домовлен≥стю стор≥н, зокрема за угодою про зам≥ну одного зобов'¤занн¤ ≥ншим м≥ж тими самими особами.

«обов'¤занн¤ м≥ж орган≥зац≥¤ми п≥дл¤гаЇ припиненню або зм≥н≥ сторонами в установленому пор¤дку, ¤кщо п≥дстави, на ¤ких зобов'¤занн¤ основане, зм≥нен≥ розпор¤дженн¤м, обов'¤зковим дл¤ обох стор≥н.

«обов'¤занн¤ припин¤Їтьс¤ за неможлив≥стю виконанн¤, ¤кщо вона спричинена обставинами, за ¤кими боржник не в≥дпов≥даЇ.

«обов'¤занн¤ припин¤Їтьс¤ з≥ смертю боржника, ¤кщо воно нерозривно пов'¤зане з його особою, у зв'¤зку з чим не може бути виконане ≥ншою особою.

«обов'¤занн¤ припин¤Їтьс¤ з≥ смертю кредитора, ¤кщо виконанн¤ провадитьс¤ особисто дл¤ кредитора.

«обов'¤занн¤ припин¤Їтьс¤ з л≥кв≥дац≥Їю юридичноњ особи (боржника чи кредитора). «аконодавством ”крањни виконанн¤ зобов'¤занн¤ л≥кв≥дованоњ юридичноњ особи може бути покладено на ≥ншу юридичну особу (наприклад, в≥дшкодуванн¤ шкоди, завданоњ ушкодженн¤м здоров'¤ або запод≥¤нн¤м смерт≥).

 

І 11. ÷ив≥льно-правов≥ договори: пон¤тт¤ ≥ види

ƒогов≥р Ї основною п≥дставою виникненн¤ зобов'¤зально-правових в≥дносин (зобов'¤зань); в≥н установлюЇ певн≥ суб'Їктивн≥ права ≥ суб'Їктивн≥ обов'¤зки дл¤ стор≥н, що його уклали.

ƒогов≥р можна визначити ¤к угоду двох або к≥лькох ос≥б, спр¤мовану на встановленн¤, зм≥ну чи припиненн¤ цив≥льних правов≥дносин.

ѕредметом договору завжди Ї певна д≥¤, але ц¤ д≥¤ може бути т≥льки правом≥рною. якщо предметом договору буде неправом≥рна д≥¤, тобто незаконна, то такий догов≥р визнаЇтьс¤ нед≥йсним.

ƒогов≥р вважаЇтьс¤ д≥йсним за дотриманн¤ таких умов: законност≥ д≥њ; волеви¤вленн¤ стор≥н; дотриманн¤ встановленоњ законом форми договору; право- та д≥Їздатност≥ стор≥н.

√оловним елементом кожного договору Ї вол¤ стор≥н, спр¤мована на дос¤гненн¤ певноњ мети, ¤ка не суперечить закону.

«м≥стом будь-¤кого договору Ї права та обов'¤зки стор≥н, установлен≥ ним. «м≥ст будь-¤кого договору характеризуЇтьс¤ його умовами. –озр≥зн¤ють ≥стотн≥, звичайн≥ та випадков≥ умови договору.

–озр≥зн¤ють договори реальн≥ та консенсуальн≥.

–еальн≥ договори вважаютьс¤ укладеними, тобто набувають юридичного значенн¤ лише з моменту фактичного зд≥йсненн¤ певних д≥й (скаж≥мо, догов≥р позики сл≥д вважати укладеним не з моменту угоди м≥ж сторонами про позику, а з моменту, коли позикодавець передав позичальников≥ певну суму грошей).

 онсенсуальн≥ договори вважаютьс¤ укладеними й набувають юридичного значенн¤ з моменту дос¤гненн¤ угоди з основних умов договору (наприклад, куп≥вл¤-продаж, найом, п≥др¤д тощо).

«а формою договори можуть бути усними та письмовими. ѕисьмов≥, своЇю чергою, под≥л¤ютьс¤ на прост≥ й нотар≥ально засв≥дчен≥.

 


назад «м≥ст дал≥
Hosted by uCoz