| назад | «м≥ст | дал≥ |
«а сучасних умов перех≥дних правопертворень, вишукуюч≥ дом≥нантн≥ критер≥њ пол≥аспектноњ ≥дентиф≥кац≥њ парадигматичних властивостей правових рефлекс≥й посттотал≥таризму, що слугують св≥тогл¤дним субстратом дл¤ ментального викристал≥зовуванн¤ ¤дерних, ≥дейних дом≥нант правовоњ св≥домост≥, зупинимось на методолог≥чному окресленн≥ типовотрадиц≥йних праворефлекс≥й, що створюють певн≥ правов≥ традиц≥њ або певну спадкоЇмн≥сть правових традиц≥й ≥ нетиповотрадиц≥йних, що, ¤к правило, за умов традиц≥йного сусп≥льства, маючого ст≥йку правову традиц≥ю, у звТ¤зку з њх н≥чтожн≥стю (правовою немасивн≥стю, пасивною частотою функц≥ональноњ активност≥, нетиповим в≥дбитт¤м традиц≥йноњ рефлекс≥њ правосв≥тогл¤дних проблем й перспектив) не в змоз≥ створювати стал≥ правов≥ традиц≥њ. «а умов нетрадиц≥йного, посттотал≥тарного сусп≥льства, навпаки, ≥снуЇ дом≥нанта нетиповотрадиц≥йних правових рефлекс≥й, ¤к≥ св≥дчать про нем≥цну правову традиц≥ю у зв'¤зку з њњ пол≥функц≥ональною марг≥нальн≥стю, створюючей марг≥нальну правову норму ¤к акт дев≥антноњ правосв≥домост≥ [ƒив. 8].
” процес≥ праворефлексивного в≥дбитт¤ перех≥дноњ украњнськоњ правовоњ реальност≥, за проведеними досл≥дженн¤ми, начально у ≥сторичному часо-простор≥ створюЇтьс¤ асиметр≥¤ ментальних прав первинних суб'Їкт≥в правосв≥домост≥ над "≥деолог≥чним" правом вторинних на р≥вн≥ соц≥олог≥чного права, та права ≥ закону - на р≥вн≥ статичного права [ƒив.1-3].
¬иникаЇ завданн¤ методолог≥чно розгл¤нути теоретичн≥ аспекти сучасноњ дом≥нанти посттотал≥тарних правових рефлекс≥й в контекст≥ проблем њх асиметричноњ функц≥њ соц≥ального в≥дбитт¤ правовоњ реальност≥ (—.≤.ћаксимов) первинними суб'Їктами правосв≥домост≥ (ф≥зичними особами), маючими природн≥, ментально структурован≥ права та вторинними суб'Їктами правосв≥домост≥ (юридичними особами), маючими неприродн≥, ≥деолог≥чно структурован≥ права.
“аке лог≥ко-теоретичне завданн¤ можливе зд≥йснити, використовуючи, наприклад, де¤к≥ ≥нновац≥йн≥ ≥дењ теоретичних розм≥рковувань ѕ.≤.Ќовгородцева про ≥дейно-св≥тогл¤дне розмежовуванн¤ принципов та функц≥й монарх≥чноњ та республ≥канськоњ правосв≥домост≥, здавна ≥сторично конкуруючими на рос≥йському терен≥. Ќам здаЇтьс¤, що пор≥вн¤льне розум≥нн¤ методолог≥чних функц≥й монарх≥чноњ та республ≥канськоњ правосв≥домост≥, що ≥сторично створили еволюц≥йний пр≥оритет ментальних прав первинних суб'Їкт≥в правовоњ св≥домост≥ над ≥деолог≥чним правом або законом вторинних, надаЇ позитивну можлив≥сть зрозум≥ти цей пр≥оритет ¤к св≥тогл¤дну дистанц≥йну асиметр≥ю ≥дейнорефлексивного права первинних (що репрезентують њх природнЇ ментальне право) з≥ законоусв≥домленим "≥деолог≥чним" правом вторинних суб'Їкт≥в правосв≥домост≥ (що репрезентують њх штучне, ≥деолог≥чне право - юридичний закон). ƒумаЇмо, що така постановка питанн¤ спри¤тиме новому рац≥ональному прочитуванню актуальних проблем сучасних правових рефлекс≥й, що мають структуру правовоњ св≥домост≥ [ƒив. 4, с. 25].
—пробуЇмо розгл¤нути сучасний розвиток правовоњ св≥домост≥ з точки зору зазначеноњ проблеми, ураховуючи нашу тезу про те, що у знаково-матер≥альн≥й рефлекс≥њ права лег≥тимно ≥дентиф≥куютьс¤ марг≥нальн≥ правов≥ норм≥ ¤к акти дев≥антноњ правосв≥домост≥.
–озвиваюч≥ ≥дею ѕ.≤.Ќовгородцева про те, що природн≥ права первинних суб'Їкт≥в правосв≥домост≥ Ї атрибутивними, ≥дейно детерм≥нуючими, за традиц≥йних умов сусп≥льного руху стан ≥деолог≥чноњ самодостатност≥ вторинних суб'Їкт≥в правовоњ св≥домост≥, п≥дкреслюЇмо, - досл≥дник неодноразово висловлював думки про перманентне ≥сторичне порушенн¤ ментальних прав суб"Їкт≥в права ¤к њх природних, дом≥нантних, а у зв'¤зку з цим - про необх≥дн≥сть в≥дродженн¤ природного права, ¤ке може бути за нашим контекстом методолог≥чно вериф≥коване л≥ше у первинних суб'Їктах правовоњ св≥домост≥. ¬чений вважаЇ такий пр≥оритет розвиваючим принципом прогресивного руху сусп≥льства ≥ держави уперед, до цив≥л≥зац≥йних ц≥нностей. —аме така позиц≥¤ ѕ.≤.Ќовгородева про ≥дейну перспективу державницьких проблем методолог≥чно резонуЇ, гадаЇмо, з ≥дейною спадщиною ’акена, —тенгерса, ѕр≥гожина, н¤зева та ≥нших вчених, що запропонували науковому св≥ту синергетику ¤к такий м≥ждисципл≥нарний напр¤мок актуальних досл≥джень складних, нер≥вноважних систем, ¤кий принципово зм≥нюЇ стар≥ позитивн≥ у¤вленн¤ формально-лог≥чного п≥дходу до розв'¤занн¤ зазначеноњ проблеми на концептуально нов≥[ƒив. 3].
√адаЇмо, що нелiнiйну фiлософiчнiсть (методологiчно-правове Їство), синергетичного, теоретико-практичного пiдходу до можливоњ теоретичноњ нетрадиц≥йноњ лiнеаризацiњ посттотал≥тарного нелiнiйного правопiзнанн¤, у нашому контекстi, спроможна репрезентувати схема логiчноњ iнтерпретацiњ стохастичного виникненн¤ пiзнавальних iнiцiатив ¤к правових (ј.ј. озловський), запропонована вперше у науковий колообiг ¬.—.Ѕiблером, котрий, пiдкреслюючи типов≥ класичнi характеристики формальноњ, лiнiйноњ логiки та формального знанн¤, зазначаЇ, що Упослiдовний рух лiнiйного розгортанн¤ руху думки (Улогiчна траЇкторi¤Ф) знаходить своЇ логiчне доповненн¤ у Утопологiчнiй ЇдностiФ (¤к геометрична правова, законодавча конфiгурацi¤ - ƒ.ё.) зв'¤зкiв усiх њњ дефiнiцiй, категорiй, пон¤ть ... ѕрочитанн¤Ф цих зв'¤зкiв необхiдно (здiйснювати) послiдовно ... јле коли Учитанн¤Ф (лiнеаризацi¤) закiнчено, тодi залишаЇтьс¤ лише Їдина i незмiнна за звичайним нашим розумiнн¤м л о г i ч н а дiйснiсть"[7 ]. ѕ≥дкреслюючи у такий спос≥б важлив≥сть структурних зв'¤зк≥в при зд≥йсненн≥ формальноњ лог≥ки, вчений тим самим ≥дентиф≥куЇ фундаментальн≥ архетипи актуального творенн¤ лог≥чноњ смислозм≥стовност≥ "книжного" п≥знанн¤ д≥йсност≥, репрезентуючого смислозм≥стовн≥сть лог≥ки "в≥ртуальноњ" њњ (д≥йсност≥) трансформац≥њ, що принципово резонуЇ з теоретичними положенн¤ми синергетики.
¬важаЇмо, що головним при книжнiй лiнеаризацiњ вiртуально зорганiзованого УкомпьютерногоФ тексту будь-¤ких правових рефлекс≥й ¤к рефлекс≥й правовоњ св≥домост≥ Ї, насамперед, ви¤вленн¤ тих л о г i ч н и х пiдходiв, переходiв, зв'¤зкiв, що створюють соц≥олог≥чн≥ ≥ндетерм≥н≥зми конф≥гурац≥њ нелогiчних iдентифiкацiй украњнськоњ правовоњ св≥домост≥ ¤к альтернативного ¤вища дев≥антноњ правосв≥домост≥ у структур≥ деструктивних посттотал≥тарних правових рефлекс≥й.
ѕроблема лiнеаризацiњ сучасних нетрадиц≥йних науково-теоретичних пiдходiв щодо визначенн¤ актуальноњ i д е њ права ¤к о р i Ї н т и р а лiнiйноњ i нелiнiйноњ правовоњ методологiњ право - законоперетворень, усвiдомлень та змiн водночас, не може не включати основну п≥знавальну вiдмiнн≥сть перех≥дноњ реальност≥ ¤к правовоњ у процесах УавторськоњФ пiзнавальноњ активностi - принципову особлив≥сть лiнiйного та нелiнiйного мисленн¤ дослiдника. “ак, звичайне, традиц≥йне п≥знавальне мисленн¤ за законами формальноњ лог≥ки п о ч а т к о в о зорiЇнтовано на формально-логiчне (онтологiчне) вiдбитт¤ з м i с т у будь-¤кого праворезультату у формi правового лiнiйного книжного т е к с т у. ¬оно завжди детермiнантно, "несвободноФ усвiдомлюЇ свiй предмет, п≥знавально ≥дентиф≥куюч≥ основн≥ "кроки" наближенн¤ п≥знанн¤ до визначенн¤ п≥знавальноњ ≥дењ, ¤ка, ¤к правило на позитивному р≥вн≥ Ї одн≥Їю, Їдииою, що знаходитьс¤ у Їдинозм≥стовному текст≥ телеолог≥чних рефлекс≥й права ¤к рефлекс≥й правовоњ св≥домост≥.
ѕiд час лiнiйноњ позитивноњ рефлексiњ соцiально-правовоњ реальностi, ¤к правило, б у д ь - ¤ к а лiнiйна думка, намагаючись бути принципово в i р н о ю основнiй, або iдењ, ¤ка структурно детермiнуЇ, "захищаючисьФ вiд можливих ≥ншо≥дейних правоп≥знавальних бiфуркацiй, лег≥тим≥зуЇ свiтогл¤дну цiлiснiсть та iдейну Ї д н i с т ь формуючого змiсту, де Ї строго обов'¤зковим логiчний правовий ≥нформац≥йно-енергетичний початок i законодавчий матер≥ально-знаковий кiнець. Ќа вiдмiну вiд лiнiйного, нелiнiйне телеологiчне мисленн¤,зорiЇнтоване не нелiнiйну форму аналогiчноњ знаковоњ фiксацiњ iнформацiйно-енергетичноњ правовоњ речовини, маючi трансгресивну можливiсть вiльно рухатись у будь-¤кому напр¤мку вiд будь-¤кого смислонесущого i смислопороджуючого елементу, у своЇму свободному русi також може утворювати будь-¤ку нову iдейно-смислову цiлiснiсть, але високозв'¤зноњ смисловоњ Їдност≥, не дивл¤чись на те, що змiст цього смислового утворенн¤ початково нi¤к не було iдентифiковано, дефiнiцiйовано i детермiновано на позитивному ≥дентиф≥кац≥йному р≥вн≥. ” зв'¤зку з тим,що новий нелiнiйний проблемно-iстинний смисл, наприклад, перехiдних, "недiЇздатнихФ, марг≥нально-функц≥ональних норм закону усвiдомлюЇтьс¤ ¤к синергетично сформований i конституйований у конкретну, лiнiйну, а звiдси несинергетично структуровану у посттоталiтарному часо - просторi, дослiдник (автор,читач, виконавець), ¤к правило, традицiйно позитивно вiдноситьс¤ до законодавчого тексту ¤к звичайноњ законодавчоњ репрезентацiњ (рефлексiњ) цiлiсного, вiдносно завершеного, лiнiйно упор¤дкованого зм≥сту оф≥ц≥йного документу, а не ¤к до фiлософсько-правового (методолог≥чно-правового) т в о-р у, особливо коли це стосуЇтьс¤ онституц≥њ [ƒив.2].
«а досл≥дженн¤ми автора, у разi певноњ дизфункцiональностi або нефункцiональностi законiв перех≥дного правового часу ¤к лiнiйних, конкретно-iсторичних форм - узагальнень е в о л ю ц i й н о г о, нелiнiйного з м i с т у правових iнформацiйно-нелiнiйних трансформацiй посттотал≥тарного сусп≥льства, його синергетично зорганiзованого соцiуму, тексти марг≥нальних закон≥в ¤к акт≥в пострад¤нськоњ дев≥антноњ правосв≥домост≥, ¤к неметодологiчно узагальнен≥ характеристики законодавчого унормовуванн¤ правовоњ д≥йсност≥ у њњ граничнiй ( за методолог≥чнно-правовою рефлексiЇю) форм≥, каузально детермiнован≥ iсторичною розвитковою цiлеправопокладален≥стю, потребують завжди актуального вдосконаленн¤ за законом≥рност¤ми (законами) формальноњ спадкоЇмност≥ в правов≥й св≥домост≥, потреба чого перев≥р¤Їтьс¤ соц≥олог≥чно засобами соц≥альноњ д≥агностики. —учасна спадкоЇмн≥сть у правов≥й св≥домост≥ суперечливо вiдбиваЇ у зв'¤зку з цим природну асиметрiю права i закону ¤к пр≥оритет ментальних, природних прав первинних суб'Їкт≥в правосв≥домост≥ над ≥деолог≥чним правом вторинних ¤к акмеологiчно не зорiЇнтовану та незкорельовану м i р у кризових праворефлексивних ¤вищ i процесiв, загалом кризового стану правозаконоперетворень, рефлексивно вiддзеркалених у кризовому циклi соцiальноњ активностi правосвiдомостi. ћiра правового вимiру часо-просторового масштабу кризових правоперетворень ¤к альтернативних, ¤к i кризовий цикл соцiальноњ активностi правосвiдомостi, Ї типово теж амбiвалентною, законодавчо неповнозавершеною, ¤ка залишково маргiналiзуЇ власн≥ функцiњ, аксiологiњ, принципотворенн¤ до гранично-критичного, дизфункцiонального стану ¤к завершено неповносистемного (неповноструктурного) на лiнiйному рiвнi правозаконорефлекс≥й. “акий зразок методолог≥чноњ нефункцiональностi мiри правового i законодавчого вимiру посттотал≥тарних правоперетворень, св≥тогл¤дно лег≥тим≥зованих у кризовому цикл≥ соцiальноњ активностi правосвiдомостi - методично вимагаЇ постiйноњ, соцiологiчно структурованоњ лiнiйноњ корекцiњ та статистичного контролю ¤к т¤жкохвора людина постiйного лiкуванн¤ й нагл¤ду. ћiра кризового циклу соцiальноњ активностi правосвiдомостi, статистично стратиф≥кованого у формальн≥й спадкоЇмностi правосвiдомостi ¤к пiдсистемо-пiдструктури спадкоЇмностi етнотрадицiњ ( = нацiональноњ самосвiдомостi), правомiрно вiдбиваЇ радикальну невiдповiднiсть лiнiйноњ текстуальноњ форми посттотал≥тарних законiв, зокрема онституцiњ перехiдного украњнського соцiуму њх зм≥сту, з нелiнiйною "в≥ртуальною" методологiЇю творенн¤ в≥дпов≥дних законодавчих е ф е к т i в, стимулiв i змiстоформових функцiй вiдкритих, синергетично налаштованих, але iдентифiкованих законодавчими потребами лише системноњ, л≥н≥йноњ ц≥лепокладеност≥. ” зв'¤зку з чим сучасна украњнська онституц≥¤ вимагаЇ радикальних структурних корел¤ц≥й, насамперед, њњ зм≥сту, спроможних в≥дновити природн≥, ментально структурован≥ права первинних суб'Їкт≥в правовоњ св≥домост≥ ¤к дом≥нантн≥, що тим самим в≥дновить природну асиметр≥ю њх права над "≥деолог≥чним" правом вторинних - ¤к актуальний, нел≥н≥йний, еволюц≥йний розвитковий принцип посттотал≥тарноњ украњнськоњ правосв≥домост≥. [ƒив.3-8].
«азначимо, що саме за соц≥олог≥чно ≥дентиф≥кованими циклами соц≥альноњ активност≥ правовоњ св≥домост≥, що створюють певну спадкоЇмн≥сть њњ традиц≥йних (формальних) та нетрадиц≥йних (неформальних) функц≥й ¤к формальну ≥ неформальну спадкоЇмн≥сть правовоњ св≥домост≥, статистично репрезентуючими завжди њх конкретно-≥сторичну специф≥ку - можливо функц≥онально-процесуально корелювати зв≥сними техн≥ко-технолог≥чними засобами комп'ютерного моделюванн¤ структуру сучасноњ украњнськоњ онституц≥њ ¤к онституц≥њ, що у методолог≥чно-правовому в≥дношенн≥ лег≥тим≥зуЇ марг≥нальну перех≥дну модель поступового наближенн¤ ”крањни до статусу традиц≥йного сусп≥льства, з його сталими атрибутивними властивост¤ми, а у зв'¤зку з чим вимагаючоњ пост≥йних "х≥рург≥чних" операц≥й у сворему "т≥л≥" - зм≥ст≥. ѕ≥дкреслимо, що за проведеними досл≥дженн¤ми, посттотал≥тарна правова св≥дом≥сть Ї типово дев≥антною, що створюЇ в≥дпов≥дн≥ марг≥нальн≥ норми права, коли "будь-¤ке актоутворенн¤ св≥домост≥ стаЇ правовим нормотворенн¤м..." [8, с.14]. ѕод≥бн≥ зм≥ни та доповненн¤ до зм≥сту онституц≥њ, за нашою думкою, надають можлив≥сть моделювати засабами ≥нформац≥йних технолог≥й розвиток украњнського конституц≥йного процесу у ц≥лому, попередньо упереджуюч≥ р≥зн≥ негативн≥ розвитков≥ ≥мпульси.
омп'ютерне моделюванн¤ соц≥олог≥чно-корел¤тивного втручанн¤ до зм≥сту онституц≥њ будуть поступово, на р≥вн≥ найактуальн≥ших зм≥н та доповнень њњ зовн≥шньо оцив≥л≥зовувати, наближати до зм≥ни тих умов, ¤к≥ розвитково вимагають њњ удосконаленн¤ в≥дпов≥дно до того циклу соц≥альноњ активност≥ правовоњ св≥домост≥, що маЇ конкретно-≥сторичну специф≥ку, створюючому конкретно-≥сторичну специф≥ку њњ спадкоЇмност≥ ¤к спадкоЇмност≥ конституц≥йно-правових норм - норм пр¤моњ безпосередньоњ д≥њ.
” такий спос≥б, вважаЇмо, доц≥льно було б додати до сучасноњ структури онституц≥њ ”крањни п≥сл¤ розд≥лу ’V "ѕерех≥дн≥ положенн¤" розд≥л ’VI "јктуальн≥ зм≥ни ≥ доповненн¤ до конф≥гурац≥њ онституц≥њ ”крањни", у ¤кому б в залежност≥ в≥д зм≥н у вимогах ≥ потребах конституц≥йного розвитку ”крањни, зумовлених конкретно - ≥сторичною динам≥кою конституц≥йно - правового украњнського процесу, актуально вносились т≥ чи ≥нш≥ необх≥дн≥ зм≥ни та доповненн¤, за завчасно продуманим та адаптованим у в≥тчизн¤не ≥ св≥тове правове поле законодавчим механ≥змом.
«а нашою думкою, зм≥стом ’VI розд≥лу онституц≥њ ”крањни змогли б стати так≥ положенн¤:
"ј. «м≥ни ≥ доповненн¤ до конф≥гурац≥њ чинноњ онституц≥њ ”крањни внос¤тьс¤ в≥дпов≥дно до зм≥ни конституц≥йно-правового стану, статусу, перспектив ”крањни, зумовлених актуальними вимогами та потребами конституц≥йно-пол≥тичного розвитку украњнського сусп≥льства ≥ держави.
Ѕ. «м≥ни ≥ доповненн¤ до конф≥гурац≥њ чинноњ онституц≥њ ”крањни обгрунтовуютьс¤ ”крањнською академ≥Їю правових наук, науково-досл≥дними установами, науковими школами, науковц¤ми, концентруючими загальн≥ зусилл¤ украњнськоњ громадсько-пол≥тичноњ думки.
¬. «м≥ни ≥ доповненн¤ до конф≥гурац≥њ чинноњ онституц≥њ ”крањни внос¤тьс¤ в≥дпов≥дно до чинного нац≥онального законодавства ”крањни."
1. ƒмитриенко ё.Ќ. ƒевиантное правосвознание как формосодержательный феномен перехидного быти¤ права //Ќаучный вестник. —ери¤ У‘илософи¤Ф. ¬ып.9. - ’арьков: ’ƒѕ”, 2001. - —.127-137
2. ƒмитриенко ё.Ќ. ѕроблема философско-правового произведени¤ в контексте девиантного правосознани¤// Ќова¤ парадигма. јльманах научных работ. ¬ып. 24. - «апорожье, 2002. - —.14-23
3. ƒмитриенко ё.Ќ. проблеме генезиса украинского национального правосознани¤ в его преемственности //Ќаучный вестник. ‘илософи¤. ¬ып. 1. - ’арьков: ’ƒѕ”, 1998. - —. 103-113
4. Ќовгородцев ѕ.». Ќравственный идеализм в философии права //ѕроблемы идеализма. - ћ, 1902
5. —оболев ј.¬. ѕ.». Ќовгородцев //Ќовгородев ѕ.». ќб общественном идеале. - ћ, 1991
6. Ѕаскин ё.я., Ѕаскин ƒ.ј. ѕ. ».Ќовгородцев (из истории русского либерализма). - —ѕб, 1997
7. Ѕиблер ¬.—. ќт наукоучени¤ к логике культуры: два философских введени¤ в двадцать первый век. - ћ.,1991. - —.388-389,394-395
8. ƒмитр≥Їнко ё.ћ. ћарг≥нальна правова норма ¤к дев≥антноњ правосв≥домост≥ // ƒержава ≥ права. ¬ип. 17. - и≥в, 2002. - —. 12-17
| назад | «м≥ст | дал≥ |