| назад | «м≥ст | дал≥ |
—в≥тов≥ пролонгатори посттотал≥тарних правотрансформац≥й, до ¤ких в≥дносимо, перш за все, досв≥дно напрацьований механ≥зм розв'¤занн¤ важких трансформац≥йних завдань у традиц≥йних сусп≥льствах, оптимально функц≥онуюч≥ у площин≥ завчасного створенн¤ в≥дпов≥дних резонансних з≥ св≥товою правовою реальн≥стю (—.—.ћаксимов) методолог≥чних ≥нтерпретац≥й в≥тчизн¤ного праворозум≥нн¤ й правотворенн¤ ¤к актуально дом≥нантнх, неотрадицйно формують ст≥йк≥ форми телеолог≥чних нел≥н≥йних проекц≥й тих можливих моделей зразкового прогресивного смислотворенн¤ у нетрадиц≥йних правових рефлекс≥¤х, що мають власною онтолог≥Їю , лог≥кою ≥ гносеолог≥Їю, за проведеними досл≥дженн¤ми, правничу деонтолог≥ю, синергетичну лог≥ку та акмеолог≥чну еп≥стемолог≥ю дев≥антноњ правосв≥домост≥ [ƒив. 4-10].
¬ цьому аспект≥ малодосл≥дженими Ї саме т≥ аспекти нац≥ональноњ нел≥н≥йноњ детерм≥нантност≥ посттотал≥тарного рефлексивного права того чи ≥ншого етносу, ¤к≥ створюють базов≥ константи право≥дентиф≥кац≥йного руху д≥йсност≥, що детерм≥нован≥ статичним зм≥стом конкретно-≥сторичного циклу соц≥альноњ активност≥ правовоњ св≥домост≥.
” попередн≥х роботах нами досл≥джувались питанн¤ традиц≥йноњ актуальност≥ пр≥оритет≥в нел≥н≥йноњ детерм≥нантност≥ знаково-матер≥альних проекц≥й дев≥антноњ правосв≥домост≥ ¤к р≥зновид≥в марг≥нального соц≥ального в≥дбитт¤ (¬.ќ.„ефранов), але ще недостатньо зроблений акцент на теоретичну ≥дентиф≥кац≥ю актуальноњ традиц≥йност≥ нел≥н≥йноњ детерм≥нантност≥ посттотал≥тарних правових рефлекс≥й ¤к рефлекс≥й правовоњ св≥домост≥њ, на що поки в≥тчизн¤на правова наукова думка слабо пригортаЇ увагу [ ƒив. 4-8 ].
ƒавайте ж спробуЇмо розгл¤нути де¤к≥ методолог≥чн≥ аспекти нац≥онального традиц≥йност≥ актуальних пр≥оритет≥в нел≥н≥йноњ детерм≥нантност≥ рефлексивного права ¤к правовоњ св≥домост≥ певноњ етнотеритор≥альноњ сп≥льност≥ (етносу, народу, нац≥њ) - Їдиноњ базовоњ константи правового ≥ законодавчого руху у контекст≥ ви¤вленн¤ загальнометодолог≥чних розвиткових детерм≥нант ≥сторичного право - ≥ законоруху.
¬≥дпов≥дно будемо робити розгл¤д ≥нших праворефлексивних констант правозаконоруху ¤к констант правовоњ св≥домост≥ у план≥ синергетичного формуванн¤ еволюц≥йно-трансформац≥йноњ динам≥ки сучасних посттотал≥тарних сусп≥льств, њх законодавчоправовоњ бази.
ƒумаЇмо, що розв'¤занн¤ проблеми традиц≥йност≥ актуальних пр≥оритет≥в нел≥н≥йноњ детерм≥нантност≥ посттотал≥тарного рефлексивного права буде оптимально спри¤ти рац≥ональному розв'¤занню важких проблем й завдань посттотал≥тарного правобуд≥вництва й правов≥дбитт¤, а також слугувати певною теоретичною основою дл¤ подальших досл≥джень проблем посттотал≥тарних правових рефлекс≥й ¤к рефлекс≥й правовоњ св≥домост≥.
—падкоЇмно обгрунтовуючи тезу про нел≥н≥йну детерм≥нантн≥сть посттотал≥тарного рефлексивного права ¤к дом≥нантну, що стратег≥чно визначаЇ вектори пр≥оритетного розвитку загального пострад¤нського законодавчого пол¤ ¤к правокультурного синергетичного середовища еволюц≥йних б≥фуркац≥й украњноментального права, будемо в цьому план≥ контекстуально порiвнювати правозаконодавчi детермiнацiњ, детермiнанти та вiдповiднi iндетермiнацiњ,iндетермiнанти у дистанцiйно-свiтогл¤дному вiдношеннi:правовi, законодавчi детермiнанти ¤к минуле правозаконодавче; правовi, законодавчi iндетермiнанти ¤к майбутнЇ правозаконодавче. ќдже, свiтогл¤дна дистанцiйна асиметрi¤ мiж мiнулими правозаконодавчими процесами, ¤вищами, станами i майбутнiми Ї свiтогл¤дною дистанцiйною асиметрiЇю мiж завжди строго детермiнантними, визначеними правовими, законодавчими вiдносинами i вiльно iндетермiнантними, невизначеними. «а умов нетрадиц≥йного, посттотал≥тарного сусп≥льства важливе значенн¤ набуваЇ ментальна щ≥льн≥сть структурних елемент≥в правосв≥домост≥: правова конф≥гурац≥¤, правове поле зв'¤зкових елемент≥в правовоњ системи ¤к парадигми праворефлексивного п≥знанн¤ ¤к законоусв≥домленого права (ј.ј. озловський), де зв'¤зков≥ елементи утворюють м≥ру функц≥ональноњ значимост≥ системних елемент≥в. Ѕудемо вважати, узагальнюючись з науковою позицiЇю багатьох дослiдникiв, що за умов традиц≥йного сусп≥льства з м≥цною правовою традиц≥Їю ступiнь невизначеностi, ≥ндетермiнантностi правових, законодавчих процесiв, ¤вищ, станiв, подiй тим б i л ь ш е, чим чим м е н ш е масса, енергi¤ (у нашому контекстi - ступiнь ментальноњ щiльностi правовоњ iдењ, iдiоми, традицiњ - атрибутивних системних елементiв правосвiдомостi) цих процесiв, ¤вищ,станiв, подiй, тим "легше" завнiшньостохастичним рухам iндетермiнувати iсторико-еволюцiйний рух п р и р о д н и х станiв, трансформацiй права i закону [ƒив. 1-2], що зд≥йснюютьс¤ традиц≥йно оптимальним чином на ментальному терен≥ того чи ≥ншого етносу .
ƒумаЇмо, що актуально природний стан правових рефлекс≥й ¤к рефлекс≥й правовоњ св≥домост≥ репрезентують завжди конкретно-≥сторичну актуальн≥сть сучасного стану правозаконодавчих вiдносин ¤к у к о н с т и т у ц i й- н i й, фiлософсько - правовiй, методологiчнiй (родовiй) н о р м i ментально-родового основного «акону, що парадигматично в≥дбиваЇ методологiчно-правовi iстини ментально пiзнаного (мислимого) у конкретно-iсторичний (видовий) розвитковий перiод права, так й у будь - ¤кiй (видовiй) законодавчiмй нормi видового закону (пiдзаконного акту) ¤к пiдсистемо - пiдструктурнiй (видовiй) iстинi останнього.
“од≥, в план≥ м≥жфункц≥ональноњ праворефлексивноњ комун≥кац≥њ первинних (ф≥зичних ос≥б) ≥ вторинних (юридичних ос≥б) суб'Їкт≥в правосв≥домост≥ нел≥н≥йний детерм≥н≥зм ¤к розвитковий принцип рефлексивного права ви¤вл¤Ї себе у дом≥нант≥ первинних суб'Їкт≥в правосв≥домост≥ ¤к онтолог≥чно первинних у буттЇвому св≥т≥ над вторинними ¤к онтолог≥чно пох≥дними, гносеолог≥чно залежними в≥д первинних, що створюЇ њх в≥дпов≥дну розвиткову св≥тогл¤дну дистанц≥йну асиметр≥ю ¤к м≥ру природного, ментального права первинних та ≥деолог≥чного, матер≥ально-знакового права вторинних ¤к юридичного закону. ќстаннЇ сп≥вв≥дношенн¤ закр≥плено ¤к функц≥ональна межа соц≥альноњ активност≥ правових рефлекс≥й первинних ≥ вторинних субТЇкт≥в правосв≥домост≥ у правовому соц≥ум≥, що репрезентуЇ, в≥дпов≥дно, њх ≥дейну опозиц≥ю ¤к ≥ншоформову ≥сторичну видозм≥ну моральних прав первинних субТЇкт≥в правосв≥домост≥ у законодавч≥ права вторинних, закр≥плену у методолог≥чн≥й норм≥ основного закону - онституц≥њ. ќстанн¤ ≥дентиф≥куЇ за матер≥ально-знаковою ≥ншоформою ментального ≥нформац≥йно-енергетичного права - тексту онституц≥њ саме за ц≥ею ф≥лософсько-методолог≥чною нормою ¤к мовою теоретичного управл≥нн¤ нац≥ональним законодавством, водночас й м≥ру св≥тогл¤дноњ дистан≥цйноњ асиметр≥њ первинних субТЇкт≥в правовоњ св≥домост≥ та вторинних, а також њх функц≥ональну межу ¤к опозиц≥ю норм права до норм закону, ≥дењ права до ≥дењ закону [ ƒив.3].
¬ цьому в≥дношенн≥, думаЇмо, що св≥тогл¤дна дистанц≥йна асиметр≥¤ м≥ж первинними ≥ вторинними субТЇктами правосв≥домост≥ ¤к м≥ра њх праворефлексивноњ взаЇмозалежност≥ створюЇ у методолог≥чн≥й площин≥ детерм≥нац≥йних перспектив межу права первинних у матер≥ально-знаков≥й рефлекс≥њ ≥ншоформи права вторинних субТЇкт≥в правосв≥домост≥ - юридичному закон≥ ¤к конкретно-≥сторичн≥й модел≥ законодавчого в≥дбитт¤ правовоњ ≥дењ у норму закону - конкретно-≥сторичну ≥стину правового бутт¤ певноњ епохи ¤к конкретно-≥сторично п≥знану ≥дею закону, ¤ка завжди Ї неповною, методолог≥чно окреслену часо-просторовими параметрами ментальноњ парадигми того чи ≥ншого етносу. ƒумаЇмо, що така ≥нтравертна процедура соц≥ально зрефлексованоњ трансгресивноњ видозм≥ни прав первинних субТЇкт≥в правосв≥домост≥ ¤к правових структур юридичного закону у юридичний закон вторинних ¤к закон правових структур - методолог≥чно реал≥зуЇ межу функц≥й первинних ≥ вторинних субТЇкт≥в правовоњ св≥домост≥, а у законодавчих рефлекс≥¤х права ¤к опозиц≥ю права ≥ закону, права у закон≥, ¤ка актуально вибудовуЇтьс¤ у правових структурах соц≥ального в≥дбитт¤ правовоњ реальност≥ у нових строгих зв'¤зках м≥ж структурними ≥ системними елементами правовоњ св≥домост≥ за зразками ступен¤ зм≥нюванн¤ ментальноњ щ≥льност≥ правових рефлекс≥й ¤к циклу соц≥альноњ активост≥ правосв≥домост≥ - конкретно-≥сторичноњ спадкоЇмност≥ зм≥сту правових структур праворефлексивного п≥знанн¤ ¤к законоусв≥домленого права, що можна усп≥шно ви¤вити соц≥олог≥чно засобами соц≥альноњ д≥агностики [ ƒив.4].
яким же чином все ж можна по¤снити, що феномен дiстанцiйноњ свiтогл¤дноњ асиметрiњ мiж детермiнантно-iндетермiнантними, каузальними-акаузальними зв'¤зками Ї звТ¤зками мiж структурними й системними елементами правосвiдомостi, в≥дбиваючими еволюцiйно-рухом≥ правозмiни, загалом будь-¤ких правозаконодавчих рухiв та трансформацiй рефлексивного права?
” нашому контекст≥, головною причиною, мабуть, Ї така, у класичнiй фундаментальностi ¤коњ науковцi не сумнiваютьс¤: у будь-¤кiй (пiзнанiй, мислимiй) природi н е м а Ї швидкоњ, миговоњ праворефлексивноњ ¤к правоусв≥домленоњ та законов≥дбитоњ далекодiњ, тобто ≥снуЇ методолого-методична неможлив≥сть передавати з безкiнцево великими швидкост¤ми iнформацiйно-матерiальнi (знаковi) стохастизацiњ з одн i Їњ iнформацiйно-матерiальноњ (знаковоњ) системи (структури) у iншу, тим б≥льш - з ≥нформац≥йно-енергетичноњ структури права у матер≥ально-знакову систему закону, ¤ка знаходитьс¤ на певному нестикованому або "кордонному" вiддаленнi, визнаючи, за нашим контекстом, у перех≥дному правобутт≥ акс≥олог≥чну негативн≥сть функц≥ональних дом≥нант системних елемент≥в дев≥антноњ пpавосв≥домост≥.
Ќаближена до тотальност≥, негативнiсть функцiональноњ домiнанти системних елементiв будуть репрезентувати тi соцiологiчно (соцiологiзовано) ви¤вленi та оприлюдненi змiни розвитково-девiантних зразкiв i ¤костей правового в≥дбитт¤ руб≥жноњ д≥йсност≥ у цiлiснiй системi перех≥дних правозаконодавчих трансформацiй, ¤кi характеризують нетрадицiйно-≥сторичне,незаконопокладальне наслiдуванн¤
(¤к вiдсутнiсть методологiчно-правового наслiдуванн¤) спадкоЇмностi ментально опосередкованоњ правовоњ традицiњ у структурi спадкоЇмностi правосвiдомостi ¤к пiдструктуро-пiдсистеми спадкоЇмностi етнотрадицiњ (= нацiональноњ самосвiдомостi), або нетрадицiйно - еволюцiйне, неправопокладальне використанн¤ (вiдсутнiсть функцiонального використанн¤) спадкоЇмностi iсторичного засвоЇнн¤ ментально опосередкованоњ правовоњ iдењ у ¤костi того безсумнiвного зразка (маркера, форми, iстини, норми), ¤кий завжди методологiчно дефiнiцiюЇ нацiонально-правовi традицiњ, природно-iсторичнi правозаконодавчi джерела,нацiонально-онтологiчну гносеологiю, логiку i аксiологiю соцiального вiдбитт¤ правовоњ iдењ у конкретно - iсторичну законодавчу iстину - конкретно-≥сторично п≥знану ≥дею закону. —оцiологiчна iдентифiкацi¤ та iнтерпретацi¤ негативностi функцiональноњ домiнанти системних елементiв правосвiдомостi не може не свiдчити про ментальну слабкiсть, нефункцiональнiсть правовоњ традицiњ, недостатнiй рiвень правовоњ культури первинних суб'Їктiв правосвiдомостi, що рефлексуЇтьс¤ у кризовому циклi соцiальноњ активностi њх правосвiдомостi, маючий у iдейно - свiтогл¤днiй парадигмальнiй основi функцiонально-девiантну, системно-кризову (перехiдну) маргiнально - ситуативну сутнiсть, структуру, змiст, смисл, форму та утворюючий, у зв'¤зку з цим, власне феномен девiантноњ правосвiдомостi ¤к розвитковоњ флуктуац≥њ п≥знанн¤ ¤к права (ј.ј. озловський). ќстанн¤, з точку зору автора, маЇ маргiнально зорiЇнтовану природу, ¤ка трансцендентно-функцiонально залежить вiд с т а н у правовоњ культури (середовища правовоњ культури), ¤ке виконуЇ функцiњ е в о л ю ц i й н о г о середовища, визначаючи розвитковi орiЇнтацiњ перехiдних, насамперед iдейно-свiтогл¤дних правозаконотрансформацiй, детермiнованих лише тими рiвн¤ми зв'¤зкiв (системними, структурними, структуро - системними переходами синергетично-нелiнiйного плану) мiж елементами, вузлами, польовими утворенн¤ми (структурами) та iншими нелiнiйними зв'¤зками - структурними елементами правосвiдомостi, характер котрих вiдбиваЇ внутрiшнi, ментально структурованi законопотреби у зовнiшнiх, цивiлiзацiйно конвенцiйованих правовимогах.
¬ свою чергу, за певних умов посттотал≥тарних трансформац≥й тотал≥таризована ≥ тотал≥зована негативнiсть функцiональноњ домiнанти структурних елементiв правосвiдомостi буде тодi репрезентувати не лише соцiологiчна, але й законодавча, iнформацiйно-комунiкативна, науково-теоретична, фiлософсько - методологiчна ¤к методолог≥чно-правова комун≥кативна в≥дсутн≥сть позитивноњ налаштованост≥ вторинних суб'Їкт≥в (юридичних ос≥б) правосв≥домост≥ на д≥Їву Усп≥впрацюФ з первинними за схемами пр≥оритет≥в останн≥х.
ƒумаЇмо, неважко зробити адекватний висновок про те, що за таких умов у ¤кост≥ можливих механ≥зм≥в њх методолог≥чноњ взаЇмод≥њ м≥ж структурними ≥ системними елементами правосв≥домост≥ функцiонуЇ така модель методолог≥чноњ комун≥кац≥њ м≥ж первинними й вторинними субТЇктами правосв≥домост≥, що характеризуЇ рiзницю розвиткових потреб первинних ≥ вторинних субТЇкт≥в правосв≥домост≥ мiж реальними, синергетично адаптованими саморегулюючимис¤ та i д е а л ь н и м и (iдеалiзованими) правовими вимогами, утвореними суб'Їктами правосвiдомостi, корел¤тивно-регулюючi можливостi котрих з'¤вл¤ютьс¤ лише у результатi функцiонального дом≥нуванн¤ п е р в и н н и х (ф≥зичних ос≥б) суб'Їктiв правосвiдомостi ¤к онтолог≥чно дом≥нантних, але функц≥онально залежних в≥д вторинних.
«азначимо, за проведеними досл≥дженн¤ми, пiд час домiнуванн¤ у правозаконорефлексивних ¤к правозаконоусв≥домлених процесах матер≥ально-знакова лег≥тим≥зац≥¤ структурних елементiв правосвiдомостi здiйснюютьс¤ саме за схемами ментально-правового усвiдомленн¤, що iдейно рефлексуЇтьс¤ функцi¤ми правоусвiдомленого детермiнiзму у iснуючих нелiнiнйих правозаконотрансформацi¤х. ќтож, у такому випадку будемо говорити про те, що у рефлексивних правотрансформац≥¤х та в≥дпов≥дних рефлекс≥¤х права переважають процеси правового, правотворчого усвiдомленн¤ соцiально - правовоњ реальностi,а саме: п р а в о с в i д о м о с т i. «а умов домiнуванн¤ системних елементiв - здiйснюютьс¤ дом≥нантн≥ функцiњ законодательного усвiдомленн¤ правотворенн¤ i праворозумiнн¤, що свiтогл¤дно вiдбиваЇтьс¤ функцi¤ми законоусвiдомленого детермiнiзму, сх≥льного до тотального, у iснуючих лiнiйних законотрансформацi¤х, тобто у таких випадках будемо говорити про те, що у аналогiчних рефлексивних правотрансформац≥¤х переважають процеси закондавчого усвiдомленн¤ соцiально - правовоњ реальностi, а саме: з а к о н о с в i д о м о с т i.
Ѕудемо розумiти пiд традиц≥йною законосвiдомiстю (що ¤к правило ≥снуЇ у традиц≥йному сусп≥льств≥ з м≥цною правовою традиц≥Їю) дiЇво функцiонуючу правосвiдомiсть ¤к прiоритетну правоусвiдомлену i праворезультативну конвергенцiю права у закон, ¤ка з б i г а Ї т ь с ¤ з функцiональними характеристиками, рисами та властивост¤ми (i власне ф у н к ц i ¤ м и) ментальноњ правосвiдомостi певного етносу, насамперед iдейно-свiтогл¤дного правозаконодавчого розвитку та трансформацiњ правовоњ iдењ у конкретно-iсторичну законодавчу iстину i ¤ка не з б i г а Ї т ь с ¤ з правосвiдомiстю (њњ функцi¤ми, значенн¤м, характеристиками) за умов кризового, перехiдного (девiантного) правозаконобутт¤, зокрема iдейно-свiтогл¤дного, а Ї, наприклад, ≥нерц≥йно спадкоЇмним iдеологiчно-комунiкативним маркером-п р о л о н г а т о р о м рад¤нськоњ ≥деолог≥чноњ традиц≥њ права, що ≥деолог≥чно збер≥гаЇ нементальну базу принципоутворювальних правозаконодавчих атрибутiв, маркерiв та архетипiв.
¬ажливи буде акцентуванн¤ уваги на ≥дентиф≥кац≥њ детермiнантних можливостей, властивостей i перспектив структурних та системних елементiв правосвiдомостi, по¤снених ¤к традицiйними, класичними, науково-теоретичними концепцi¤ми позитивного знанн¤, мисленн¤ - пiзнанн¤ старого, Уньютон≥вського типу, у нашому контекстi функцiонально репрезентованих у циклах лiнiйноњ соцiальноњ активностi правосвiдомостi, що рефлексуЇтьс¤ у спадкоЇмност≥ правосвiдомостi ¤к пiдсистемо-пiдструктури спадкоЇмностi етнотрадицiњ (= нацiональноњ самосвiдомостi), так i нетрадицiйними, некласичними (посткласичними, постмодернiстськими) науково-теоретичними схемами, екстрапол¤ц≥¤ми нелiнiйного пор¤дку, наприклад, теорiЇю синергетики, корпускул¤рно-квантовою теорiЇю, теорiЇю вiдносностi та iн.
ќтож, за актуальними теоретичними висновками класичного мисленн¤ й пiзнанн¤ Уньютон≥вського типуФ, пон¤тт¤ позитивного д е т е р м i н i з м у i пон¤тт¤ позитивноњ п р и ч и н н о с т i ¤к традиц≥йн≥ л≥н≥йн≥ позитивн≥ ототожнюютьс¤, що тим самим проголошуЇтьс¤ максимально жорстокий вид причинностi й необхiдностi, строгоњ взаЇмозумовленостi природних процесiв, змiн, девiацiй i трансформацiй, ¤к≥ не припускають ≥ншоњ, окр≥м позитивноњ детерм≥нантност≥, хоча за методолог≥чною парадигмою ¤коњ неможливо, наприклад, по¤снити посттотал≥тарн≥ трансформац≥њ. “акий вид жорстокого детермiнантно-причинного зв'¤зку, у нашому контекст≥, мiж правом i законом не витримуЇ критичних зауважень тому, що вiн не спроможний праворезультативно оцiнити тi змiни рiзних циклiв соцiальноњ активностi правосвiдомостi, ¤кi характеризують створенн¤ рiзних рiвнiв ментальноњ щiльностi системних елементiв останньоњ. Ќа р≥вн≥ кризового, перехiдного правозаконобутт¤ системн≥ елементи правовоњ св≥домост≥ Ї недомiнантними, iндетермiнантно функцiональними та свiтогл¤дно залежними вiд домiнантних ¤костей структурних, еволюцiйно налаштованих елементiв, девiантно змiнюючих векторний рух правозаконодавчого смисло - i змiстотворенн¤ лише у тому напр¤мку, ¤кий праворепрезентативно дефiнiцiюЇ у законодавчих формах (структурах) правову iдею через ментальнi н о р м и закону - норми правовоњ ≥лењ ¤к конкретно-iсторично ос¤гненi (осмисленi, переосмисленi, мислимi, пiзнанi) законодавчi iстини за певними схемими "поверненн¤", напpиклад, того природного сенсу людини, що були вiдчуженi у –ад¤нському —оюзi за часiв тотально-iдеологiчноњ правозаконодавчоњ соцiалiзацiњ бутт¤. «а цих умов ≥снуЇ, таким чином, нетрадиц≥йна детерм≥нантн≥сть правових рефлекс≥й посттотал≥тарного соц≥уму, з детерм≥нантним пр≥оритетом структурних елемент≥в правовоњ св≥домост≥ ¤к дом≥нантною правових структур св≥домост≥ у правових рефлекс≥¤х перех≥дноњ д≥йсност≥.
ѕосттотал≥таpна динам≥ка тpадиц≥йних ≥ нетpадиц≥йних детеpм≥нант pефлексивного бутт¤ пpава, визначаЇ сеpед них у функц≥ональн≥й трансгрес≥њ дев≥антну пpавосв≥дом≥сть з дом≥нантою марг≥нальних структурних елемент≥в ¤к саме ту, що фоpмуЇ еволюц≥йну, св≥тову модель посттотал≥таpного пpаво - ≥ законоpуху. Ќел≥н≥йна детерм≥нантн≥сть посттотал≥тарного рефлексивного права в≥дбиваЇтьс¤ структурною дом≥нантою природних детерм≥нант правових рефлекс≥й св≥домост≥ ¤к закону праворефлексивних структур п≥знанн¤ первинних субТЇкт≥в правосв≥домост≥ з традиц≥йним пр≥оритетом њх природного права у законодавчих трансгрес≥¤х сучасност≥, що зд≥йснюють вторинн≥ суб Т Їкти правосв≥домост≥.
ƒумаЇмо, що сучасн≥ проблеми нел≥н≥йноњ детерм≥нантност≥ посттотал≥тарного рефлексивного права, що нев≥д'Їмно пов'¤зан≥ з проблемами правовоњ св≥домост≥ ¤к њх ¤дра - Ї найактуальн≥шими, оптимальне ров'¤занн¤ котрих буде спри¤тиме усп≥шному вир≥шенню актуальних завдань посттотал≥тарного правобуд≥ництва, ¤к≥ оптимально можуть зд≥йснюватись на засадах нац≥ональноњ нел≥н≥йноњ детерм≥нантност≥ ≥ соц≥ал≥зац≥њ посттотал≥тарного рефлексивного права украњноментального етносу, ¤к≥ створюють базов≥ константи право≥дентиф≥кац≥йного руху д≥йсност≥, детерм≥нован≥ статичним зм≥стом конкретно-≥сторичного циклу соц≥альноњ активност≥ украњнскоњ правовоњ св≥домост≥ ¤к дев≥антноњ, створюючей марг≥нальн≥ норми права ¤к максимально припустим≥ - альтернативн≥ [ƒив.9-10] .
1. Ѕаженов Ћ.Ѕ. –едукционизм в в научном познании // ѕpиpода. - 1987. - N 9
2. Ѕлаубеpг ».Ѕ. ќ категоpи¤х целого и части в маpксистской философии //¬опpосы философии. - 1957. - N 4
3.ƒмитp≥Їнко ё.ћ. ƒев≥антна пpавосв≥дом≥сть ¤к фоpмозм≥стовний феномен пеpех≥дного бутт¤ пpава //Ќауковий в≥сник. —еp≥¤ "‘≥лософ≥¤". ¬ип. 9. - ’:’ƒѕ”, 2001. - —. 131-134
4. ƒмитр≥Їнко ё.ћ. ‘≥лософсько-правова проблема теоретичноњ ≥дентиф≥кац≥њ дев≥антноњ правосв≥домост≥// ‘≥лософськ≥ науки. «б≥рник наукових праць. - —ум≥, 2002. - —.172-178
5. ƒмитр≥Їнко ё.ћ. ћистецьк≥ твори художн≥х дизайнер≥в ¤к ф≥лософсько-правов≥: до актуальних завдань законодавчого захисту ≥нтелектуальноњ власност≥. // ћатер≥али науково-практичноњ конференц≥њ "јктуальн≥ проблеми правового захисту ≥нтелектуальноњ власност≥ в ”крањн≥", що в≥дбулась 21 березн¤ 2 0 03 року у Ќац≥ональному ун≥верситет≥ внутр≥шн≥х справ. - ’арк≥в:Ќ”ј—, 2003. - —.16-21
6. ƒмитр≥Їнко ё.ћ. ”крањнська еколог≥чна безпека життЇд≥¤льност≥ з найдавн≥ших час≥в до початку 90-х рр. ’’ ст. (до постановки питанн¤ про циклову природу еколог≥чноњ правосв≥домост≥). // ћатер≥али курсантського наукового сем≥нару Ќац≥онального ун≥верситету внутр≥шн≥х справ "≈колог≥чна безпека ”крањни ’’I стол≥тт¤". ’арк≥в:Ќ”¬—, 2003. - —.17-22
7. ƒмитр≥Їнко ё.ћ. “радиц≥йн≥ та нетрадиц≥йн≥ модел≥ правових посттотал≥тарних рефлекс≥й. // ”ченые записки “аврического национального университета им. ¬.Ќ.¬ернадского. “ом 15 (54). N 2. - —имферополь, 2002. - —. 119-127
8. ƒмитр≥Їнко ё.ћ. Ќегативн≥ заоротн≥ у дев≥антн≥й правосв≥домост≥. // Ќова парадигма. ¬ип. 30. - «апор≥жж¤, 2003. - —. 200-203
9. ƒмитр≥Їнко ё.ћ. ƒо актуальних завдань сучасноњ пол≥тичноњ реформи: проблема методолого-≥дентиф≥кац≥йноњ л≥неаризац≥њ онституц≥њ // ћатер≥али науково-практичноњ конференц≥њ "ѕол≥тична реформа ¤к зас≥б демократизац≥њ украњнського сусп≥льства", що в≥дбулась у ’арк≥вському рег≥ональному ≥нститут≥ ”крањнськоњ академ≥њ державного управл≥нн¤ при ѕрезидентов≥ ”крањни 18 кв≥тн¤ 2003 р. - ’арк≥в, 2003. - —. 122-129
10. ƒмитр≥Їнко ё.ћ. ѕроблеми дистанц≥йноњ асиметр≥њ права ≥ закону в теоретичн≥й проекц≥њ посттотал≥тарноњ правосв≥домост≥ (до актуал≥зац≥њ ≥дей ѕ.≤.Ќовгородцева про правову державу) // ћатер≥али м≥жнародноњ науковоњ конференц≥њ пам ' ¤т≥ ѕ.≤.Ќовгородцева (трет≥ Ќовгородцевськ≥ читанн¤) "≤де¤ правовоњ держави: ≥стор≥¤ ≥ сучасн≥сть". - Ћуганск:Ћј¬—, 2003. - —. 56-67
| назад | «м≥ст | дал≥ |