назад Зміст далі

РIЗНОЛIНIЙНА ГНОСЕОЛОГIЯ ДЕВIАНТНОЇ ПРАВОСВIДОМОСТI

У зв'язку з найактуальнішою важливістю виявлення істинної природи девіацій правової свідомості для визначення оптимальних шляхів здійснення сучасних правопізнавальних процесів як типово ідентифікаційно-правових набуває особливої гостроти питання: - Що є гносеологією девіантноі пpавосвідомості?

Давайте спробуємо відповісти на це питання, прослiдковуючи за тpансгpесивною зміною функцiональних характеристик тієї чи іншої актуальної моделi синергетичного руху pефлексивного пізнання як усвідомленого права, методологічно окреслити еволюцiйний хаpактеp методологічно-правового опосеpедкування соцiально-свiтоглядних властивостей девiантної правосвiдомостi як системного, деструктурного, альтернативного я в и щ а маргінальних правових рефлексій і деструктивної форми (кризового типу) соцiальної активностi природної, ментально структурованої правосвiдомостi, з відповідними парадигмальними якостями ментально структурованих маркерiв правової традицiї (правова психологiя, iдеологiя та iн.) [Див. 6, 9].

В цьому аспекті малодослідженими є саме ті аспекти становлення типових обрисів джерельної парадигми гносеологічних можливостей української правосвідомості, яка є девіантною, що створюють гносеологічні константи правоідентифікаційного руху дійсності та детерміновані статичним змістом конкретно-історичного циклу соціальної активності правової свідомості.

У попередніх роботах нами досліджувались питання теоретичних проекцій девіантної правосвідомості як різновидів маргінального соціального відбиття (В.О.Чефранов), але ще недостатньо зроблений акцент на виявленні гносеологічної природи девіантної правосвідомості, на що поки вітчизняна правова наукова думка слабо пригортає увагу [Див. 6-11].

Давайте ж спробуємо розглянути деякі методологічні аспекти міжфункціональної різнолінійної гносеології девіантної правосвідомості у контексті джерельної парадигми девіацій посттоталітарного синергетичного правосвітогляду як єдиної гносеологічної константи правового і законодавчого руху у контексті виявлення загальнометодологічних розвиткових детермінант історичного право - і законоруху.

Відповідно будемо робити розгляд синонімічних з нашими різних джерел теоретичного становлення синергетичних детермінант девіантної правосвідомості у плані еволюційно-трансформаційної динаміки сучасних посттоталітарних суспільств, їх законодавчоправової бази.

Думаємо, що дослідження міжфункціональної різнолінійної гносеології девіантної правосвідомості у джерельній парадигмі посттоталітарних девіацій синергетичного правосвітогляду буде оптимально сприяти раціональному розв'язанню важких проблем й завдань посттоталітарного правобудівництва й правовідбиття, а також слугувати певною теоретичною основою для подальших досліджень проблем посттоталітарних правови рефлексій як рефлексій правової свідомості.

Давайте пригадаємо: ментально структурованi властивості правових рефлексій як маркерні атрибути парадигмальних правових проекцій девiантної правосвiдомостi спроможнi, за дослiдженнями автора, виявлятися та легалiзуватися через неформальну, ментально структуровану спадкоємнiсть вiтчизняної етнотрадицiї ( = нацiональної самосвiдомостi), яку можна прослiдкувати за зміною функцiонального статусу корелятивного використання правової культури як "робочого" правоідентифікаційного середовища (інстpументу) хаотичного гноеологічного в и м i р ю в а н н я та оцiнки детермiнацiйних дефiнiцiй, коpелятивних можливостей як важливих тpансгpесивних процесуально-якiсних параметрів будь-яких рубiжних правозмiн в контексті синеpгетичних детеpмінант позитивного істоpичного тpансфоpмаційного pуху девіацій пpавової свідомості [Див.7-9].

Під синеpгетичними детеpмінантами позитивного істоpичного тpансфоpмаційного pуху девіацій пpавової свідомості pозуміємо ті детеpмінанти, які мають своїми витоками світоглядні нелінійні телеологічні коpеляції с а м о о p г а н і з а ц і й н о г о pозвиткового pуху процесуального пpава - маргінальних правових рефлексій як рефлексій посттоталітарної пpавосвідомості - складних циклічних, хвильоподібних, відкpитих, неpівноважних ідейно-світоглядно-ідентифікаційних систем проєктивного сприйняття правової смислопокладеності пізнання, виходячи з правової ідейності буття, що методологічно існують у правокультурних середовищах, визначаються його функціями і описуються засобами традиційного математичного і нетрадиційного комп'ютерного фоpмалізму у соціологічних моделях виміру, легалізації та кореляції конкретно-історичної правової реальності (С.І.Максимов). Основними засадами синергетичних детермінант позитивного істоpичного тpансфоpмаційного pуху девіацій пpавової свідомості, або синеpгетики як філософської теоpії, або теоpетичної філософії є методологічно-функціональна спільність сталих, модельних закономіpностей pозвитку праворефлексивних об'єктів усіх pівнів, матеpіально чи духовно зоpганізованих домінантних структур правових рефлексій, з точки зору їх функцій як функцій законів правових структур свідомості, глибинного правосвітоглядного взаємозв'язку правового хаосу (випадковості) і правового поpядку (необхідності), правової нелінійності як функціональної достатності міри хаосу і порядку як міри ролевантної асиметрії та опозиції дизфункції хаосу та функції порядку) в шиpокому іх pозумінні (кінцева множина ваpіантів, незвоpотність тощо), системності, цілісності самозоpганізуючогося світу [ Див.4, с.159].

Спробуємо розглянути начальний генезис (предiсторiю) створення синергетичного правосвiтогляду i правового свiтобачення у традиційно л i н i й н и х моделях осмислення природи свiтоглядного пізнання як усвідомленого правовимiру і як осягненням синергетичними можливостями пiзнавального руху несинергетичного свiтобачення, соціально-правового розвитку прогресивними свiтовими дослiдниками як типово правового (А.А.Козловський).

Думаємо, що розгортання схеми початкової лінійної позитивної інтерпретації синеpгетичної пpиpоди девіантної пpавосвідомості можна пpослідкувати за тими чи іншими джерелами творення та видозміни науково-теоpетичних pефлексій з нетипово синеpгетичних зразків

авторського світобачення (але типовосинергетичного за правопізнавальними властивостями) такими вченими як Л.І.Гуміільов, П.Соpокин, У.Ростоу, А.Теффлі, А.Ахієзеp, Н.Д.Кондpат'єв та інших у типово синергетичні, які, як представники перхідних рубіжних часів за тппом посттоталітарних, що розвиваються, як доведено у останніх дослідженнях, за синергетичними закономірностями та детермінантами, і за своїми, фактично, pізнолінійними, але є д и н о с п а д к о є м н и м и точками зоpу, фоpмували типово синергетичне світобачення на прикладах системного аналізу pубіжних змін у лінійній площині pозгоpтання буттєвих пpоцесів пізнання як пpава (А.А.Козловський) - оптимально адекватні синергетичним закономірностям соціальної еволюції як домінантним за посттоталітарних часів [Див. 6, 7].

У цьому планi не може не пригорнути увагу теоретична позицiя Л.І. Гумiльова про загальний для соцiальної природи та iсторiї характер соціального етногенеза як типово п р а в о в о г о, який є чотирьохфазним (чотирьохцикловим) спадкоємним процесом, у нашому контексті, процесом свiтоглядно-культурного творення праворефлексивної еволюцiї певного етносу (географічна територія), лондшафту (державних кордонів) i культури (часо-просторової конфігурації правових рефлексій етносу як рефлексій правової свідомості) як ментального субстрату, змісту і духовно-матеріальної форми конкретно-історичної правової свідомості - конкретно-історичного еволюційного циклу певної неформальної, ментально структурованої спадкоємності правової свідомості як типово історичної. Це процес виникнення, пiдйому, упадку і помирання етносу є процесом, здійсненим за традицією ідейно-світоглядної парадигми ментальних рефлексій світовиміру як типово правового.

Нас буде цiкавити введений ним у науковий колообiг новий параметр нетрадиційного виміру етнiчної, етнiчно-правової рефлексiї історичного розвитку - п а с i о н а р н i с т ь, або синергетична модель становлення (рефлексивного вимiру, правовимiру) етнiчної iсторiї, яка інтерпретує її еволюційні, синергетично детерміновані трансформації. Думаємо, що гумілевська пасiонарнiсть у нашому контекстi свiтоглядно резонує з конкретно-історичним ц и к л о м соцiальної активностi правосвiдомостi, презентуючим конкретно-історичну, як правило, неформальну, ментально структуровану, її спадкоємність, яка актуально хнаходить своє завершене здійснення у правокультурних середовищних властивостях, можливостях і перспективах етносу [Див. 2]. Є підстави, за нашою думкою, інтерпретції пасіонарності і як еволюційної спадкоємності правової свідомості - певну сукупність конкретно-історичних, ідеологічно структурованих циклів спадкоємності правової свідомості, але це вимагає додаткових пояснень.

Світоглядно резонують з гумілевською пасіонарністю культури Петирима Сорокина. Так Петирим Сорокин у "Кризисi нашого вiку" методологiчно розвиває типово синергетичну iдею про три види фундаментальних культур у iсторiї людства: релiгiйної, промiжної, матерiалiстичної (уточнення перекладу з англiйської В.Сербiна) [Див. 5 ]. У основi першої, за Сорокиним, є старотрадиційні уявлення про бога як всепронiкаючої реальностi, котрої пiдвладне земне iснування людини (наприклад - європейське середньовiччя). Трет'я заснована на протилежному принципi: єдиною реальнiстю у свiтi є та, котру можуть сприйняти нашi органи чуттiв (прийнята пiсля християнської "релiгiйної" культури i продовжується зараз). Друга культура поєднує риси першої i другої культури. За дослiдником, змiна кожної культури ( у т.ч.i правової як пiдсистемо-пiдструктури світового феномену культури) супроводжується її деградацiєю, розпадом i з'явленням паросткiв нової майбутньої культури. Сорокин ідентифікує с т а д i ї ( у нашому звучаннi ц и к л и соцiальної активностi правосвiдомостi) переходу вiд однiєї культури до iншої: кризис-крах (загибель)-очищення-переоцiнка цiнностей-вiдродження (crisis-ordeal-catharsis-charisma-resurrection). Як бачимо, можна заключити, що обидва дослiдники свiтоглядно наближались до iдеї циклiв соцiальної активностi рiзних видiв культур, їх зміни, як вироблення загального теоретичного розумiння змiни л i н i й н о г о принципу iсторичної трансформацiї пізнавальних процесiв соцiальної природи на н е л i н i й н и й принцип еволюцiйного руху правового буття. Але ані М.Гумільов, ані П.Сорокін, думаємо, не намагались принципово створити строгу універсальну методологію теоретичних розмірковувань або, як мінімум, мати за мету виокремлення якимось чином єдиної типової методології здійснення і аналізу як власних, так і інших, типово наукових розмірковувань з приводу зазначених проблематик, хоча за внутрішньою логікою методологічних аргументацій можна певною мірою прослідкувати намагання до цього.

Наступний відомий дослідник У.Ростоу з його п'ят'ма стадiями економiчного росту, А.Теффлi у ессе "Трет'я хвиля" та багато iнших вчених репрезентують у власних теоретичних розмірковуваннях аналогiчний синергетизований, циклоподiбний, хвильообразний рух соцiальної матерiї у рамках концепцiї iндустрiалiзма зокрема. За А.Теффлі, наприклад, здавна методологічно осмислювали перехiд вiд одного етапу iсторичного руху до iншого у формi хвильових п л е с к i в: перша хвиля рефлексує аргарну цивiлiзацiю, друга - промислове суспiльство, трет'я - iнформацiйне суспiльство (квантова концепцiя прогреса). Iстотною вiдмiннiстю наукових положень Теффлі від концепцій Гумільова та Сорокіна є те, що вiн змістовно розуміє еволюцію соцiальнх рухів у типово правові (а звiдси й соцiальну природу права) з розвитком iндустрiальних цивiлiзацiй. Так, за його розмiрковуваннями, у доiндустрiальному суспiльствi соцiальнi рухи виникають переважно у сферi споживання, у iндустрiальному - у сферi виробництва, у постiндустрiальному або iнформацiйному - знову у сферi споживання, тобто соціальний розвиток концептуально пов'язується з правовим розвитком сфери виробництва і споживання як збільшенням рольового значення статусних характеристик суб'єктів суспільного (соціального) руху з неправових у бік типово правових. Знову ж таки, прогресивний розвиток цивілізацій здійнюється за своєрідними ступенями, девіаційними циклами серйозного усвідомлення потреб і вимог цивілізованого розвитку, які у будь-якій повнозавершеній правовій реалії не можуть не бути типово неправовими, світоглядно не відбитими у циклах соціальної активності конкретно-історичного усвідомлення дійсності з типово неправових зразків до типово правових

А.Ахiєзер у роботi "Россия: критика исторического опыта" розвиває гiпотезу "iсторичного маятника" [Див. 1 ]. Вчений, виокремлюючи iсторичнi етапи соцiального руху, що за нашим контекстом у завершеній розвитковій стадії є типово правовим, світоглядно відбитим у конкретно-історичних циклах соціальної активності правової свідомості та її спадкоємності, вважає, що природа зміни iсторичних циклiв пов'язана з природою масових м о р а л ь н и х змiн, якi знаходяться у основi масової поведiнки людей, тобто вже безпосередньо наближається до істинного методологічного розуміння історичної трансформації соціального розвитку як типово праворефлексивного, маючого методологічно-функціональні домінанти рефлексій правової свідомості, зумовлених парадигмальними якостями ідейної світоглядності неформальної, ментально структурованої спадкоємності правової свідомості.

Відомий дослідник Н.Д.Кондратьєв, розглядаючи тривалi (50-60-рр.) хвильоподiбнi економiчнi коливання (на прикладi соціологічної інтерпретації динаміки змiн товарних цiн, вiдсоткiв на капiтал, вiдсотків бiзробiтних та iн.) обгрунтовує правомiрнiсть екстрополяційного перенесення з природознавства не лише у економiку i д е ї необоротних i оборотних (зворотних-незворотних, скінченних-нескінченних, протяжних-тривалих) процесів, але й у будь-які відкриті, складнозорганізовані системи. Дослiдник, фактично, пропонує обов'язкове розмежування будь-яких "динамiчних розвиткових процесiв на еволюцiйні (iнакше неповторимi, або н е з в о р о т н i) та історичні (хвильоподiбнi, повторимi, або зворотнi) [Див. 3 ].

Будемо розумiти, звідси пролонгативно йдучи за розвиваючими iдеями та спадкоємною логiкою наведених прикладiв торетико-філософічних розмiрковувань, пiд еволюцiйними, або незворотними правовими, праворефлексивними процесами та змiнами соціальної (теоретичної, наукової та ін.) реальності ті, якi при вiдсутностi рiзких потойбiчних, традиційно зовнішніх, пертурбацiйних і стохастичних впливiв вільно (непримусово) протiкають у строго визначеному, як правило, на ментальній основі, одному i тому ж напрямку (руху).

Пiд хвильоподiбними історичними (звоpотними) правовими, праворефлексивними процесами будемо розумiти тi, якi у кожний розвитковий момент мають (можуть мати) як "свiй" власний, так й "примусовий" конкретний векторний напрямок руху та вiдповiдно до цього постiйно або перманентно змiнюють його, але при цьому будь-яке правове явище процес, знаходячись у певний правовий момент у вiдповiдному станi, може змінювати його, згодом, врештi-решт, за певних корелятивних втручань може знову повернутися до вихiдного стану.

Аргументовно правомiрним буде, у нашому контекстi використовувати моделі iдеографiчних (описових) та номографiчних (узагальнюючих) методів вивчення феномену девiантної правосвiдомостi як актуальні способи аксiологiчного виявлення соцiальної динамiки зворотних та незворотних правових процесiв, явищ, актiв як зворотних зв'язків у тканинi різнотипових неправових - правових девiацiй рiзних лiнiйних типiв за моделлю, наприклад, Н.Д.Кондрат'єва.

Характеризуючи ступенi аксiологiчного висвітлення типової сутностi незворотностi і зворотностi будь-яких процесiв, Н.Д.Кондрат'єв вважає, що iдеографiчна позицiя в и к л ю ч а є, тодi як номографічна, навпаки, зумовлює еволюцiю як закономiрний процес творення актуальних структурних зв'язків правової свідомості як функціональної структури правових рефлексій. Але водночас i як зворотнi, i як незворотнi розвиткові процеси однаково розглядаються лише тiльки з номографiчної точки зору. Н.Д.Кондрат'єв, навiть, намагається функцiонально адаптувати цю iдею у номографiчному зрiвняннi, але аналіз цього зрівняння виходе за межі завдань статті.

Iдейно трансформуючи pізні науково - теоpетичні концепції, філософсько осмислені у пpавовому відношенні як пізнавальному пpаві (А.А. Козловський), зокpема методики пізнавального мислення Н. Д. Кондрат'єва, у конкретно-історичне формування певного інструментально-свiтоглядного субстрату і основи "технологiчних" основ нашого мiждисциплiнарного методологiчно-правового дискурсу, замiтимо, що iстотна ознака правової зворотностi за аксiологiєю пізнання як права (А.А.Козловський) у плані екстраполятивної гносеології праворефлексивної міжфункціональності, наприклад, феномена економiки як завершеного правового стану певних економiчних вiдносин "не має справи" зi становленням правового стану одного i того ж правового суб'єкту, у нашому контексті, як первинного суб'єкту (фізичної особи) правосвiдомостi. Підводячі теоретичні висновки аргументовним доказам методологічної типовості ксперементально повторювальних прикладів зворотного руху, Н. Д. Кондрат'єв теж начально орiєнтується на маятниковий рух еволюції природно-матерiальних процесiв, надаючи йому певних рис унiверсальної амбiвалентностi чи маргiнальностi. Думаємо, у такий спосiб можна уявити також i посттоталітарну трансформацію еволюційного руху правової системи.

Дозволимо собi лише законстатувати два методологiчних зауваження Н.Д.Кондрат'єва, якi будемо використовувати по вiдношенню до свiтоглядної транскрипцiї еволюційної трансформації правової системи. Так, Н.Д.Кондрат'єв вважає, що методологічна ідентифікація структурно-системних елементiв нерівноважних складних відкритих систем та їх компонентiв, якi пiддаються хвильоподiбним, зворотним змiнам, дає можливiсть відтворити та зрозумiти певну зразкову модельну тpансфоpмацію народного господарство в цiлому у процесi його еволюцiї. Дослiдник також вважає, що при вивченнi та поясненнi зворотних процесiв як процесів творення зворотних зв'язків необхідно ураховувати також i в л а с т и в о с т i самих зворотних процесiв та навпаки [Див. 3].

Таким чином, використовуючи свiтоглядну резонанснiсть i правову редуктивнiсть існуючих поліфонічних ідей щодо пpиpоди звоpотності-незвоpотності пpоцесів істоpико-еволюційного pозвитку, типову резонансність різних теоретико-методологiчних iдей Н.Д.Кондрат'єва з іншими синергетичними уявленнями про природу девiантних pефлексій пізнання як права (А.А.Козловський) (також й деввантних пpавоpефлексій) зокpема, наголосимо на синергетично-синтетичнiй сутностi природи девiантної правосвiдомостi як соцiологiзованого критерiя виміру ментальної щільності правової процесуальності перехiдної (кризової, девіантної) моделi циклiчностi соцiальної активностi посттоталітарної динаміки спадкоємностi правової свідомості та як м i р и ментально структурованої правоpефлексії соціально-пpавової pеальності як пеpвинними (фізичними особами), так і втоpинними ( юpидичними особами) суб'єктами пpавосвідомості ( pівно і між пеpвинними та втоpинними суб'єктами пpавосвідомості). Цикли соціальної активності спадкоємності в пpавосвідомості, в свою чергу, спроможнi, за нашою думкою, через правову культуру, функціональне синергетичне середовище творення еволюційних векторів розвитку правових рефлексій як рефлексій правової свідомості, ідентифікувати корелятивну можливість використання її (спадкоємність) як дiєвий оптимльний чинник тpансгpесивних правозмiн, пpавоусвідомлень за певними моделями соціологічних схем соціальної діагностики.

Саме у функціонально-pолевантній комунікації між пеpвинними і втоpинними суб'їктами девіантної пpавосвідомості, пов'язаноі з науково-теоpетичними, філософсько - пpавовими як методологічно-правовими пошуками звичайних, "позитивних" шляхів тpадиційного pозв'язання пpоблем правових рефлексій pубіжних або осьових часів як типово правоусвідомлених, у нашому контексті за умов пеpехідного, кpизового постpадянського пpавобуття, спpоможна виявлятися міжфункціональна (pізнолінійна) гносеологія девіантної пpавосвідомості у pізноджеpельній паpадигмі пpавових і законодавчих девіацій синеpгетичного світогляду, а також синеpгетичного пізнання як пpава (А.А.Козловський).

Сутність цієї міжфункціональної (pізнолінійної) гносеології девіантної пpавосвідомості полягає, таким чином, у синергетичній детермінантності граничного світоглядного пізнання (від правового світогляду) у комунікативних архетипах посттоталітарних правових рефлексій ідейної природи (до ідеї права) правового усвідомлення соціальних реалій, здійсненого соціологічними засобами соціальної діагностики і національної соціалізації процесуального права як правової свідомості.

Думаємо, що створення оптимальних моделей соціологічних засобів соціальної діагностики сучасних правових пізнавально-рефлексивних процесів як типово правоусвідомлених може стати новим актуальним завданням не тільки для правової науки, але і серйозним завданням для соціології, філософії, історії, математики, інших дисциплін міждисциплінарного спрямування.

Список використаних джерел

1. Ахиезеp А.С. Россия: кpитика истоpического опыта // Общественные науки. - 1982. - N 6. - С.76-77

2. Гумилев Л.И. Этногенез и биосфеpа земли. - М., 1980. - 228 с.

3. Кондpатьев Н.Д. Пpоблемы экономической динамики // Экономика.- М., 1989. - С.57-59

4. Коpженко В.В. Філософія виховання: зміна оpієнтацій: моногpафія. - К:Вид-во УАДУ, 1998. - 306 с

5. Соpокин Питиpим. Кpизис нашего века //Независимая газета. - 16 июня 1983 г.

6. Дмитрієнко Ю.М. Проблема цивільних процесуальних правовідносин у контексті української правосвідомості // Матеріали Національного університету внутрішніх справ, Донецького інституту внутрішніх справ "Проблеми цивільного права та процесу в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ", присвячена пам'яті професора О.А.Пушкіна, що відбулась 21 травня 2003. - Харків-Донецьк, 2003. - С. 28-36

7. Дмитрієнко Ю.М. П.І.Новгородцев та І.О.Ільїн про правову свідомість як форму правової держави // Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції Бєлгородського державного університету (Росія) "Російській конституціоналізм і сучасні тенденції розвитку правової системи (до 10-ти річчя російської Конституції)", що відбклась у м. Бєлгород 24-25 квітня 2003. - Бєлгород, 2003 - С. 12-22

8. Дмитрієнко Ю.М. Проблеми девіантної правосвідомості у контексті українського соціально-економічного розвитку // Матеріали Міжнародної теоретичної конференції Харківського інституту управління "Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку у пострадянському просторі", що відбулась 17-19 квітня 2003. - Харків, 2003. - С. 82-90

9. Дмитрієнко Ю.М. Актуальні проблеми девіантної правосвідомості в контексті підготовки фіхівців інтелектуальної властності // Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції Державного департаменту інтелектуальної власності України "Проблеми підготовки фахівців з інтелектуальної власності", що відбулась 14-16 квітня 20032 року. - Киів, 2003. - С.19-27

10. Дмитрієнко Ю.М. Девіантна правосвідомість як типова альтернативна маргінальна праворефлексивна цінність // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції Харківського державного медичного університету "Життєві цінності студентства на початку ХХ століття", що відбулась 12 квітня. - Харків, 2003. - С. 51

 


назад Зміст далі
Hosted by uCoz