назад «м≥ст дал≥

≈Ќ“–ќѕѓя ƒ≈¬≤јЌ“Ќќѓ ѕ–ј¬ќ—¬≤ƒќћќ—“ѓ

Ќа поверхню сучасних проблем правовоњ ≥нтеграц≥њ ”крањни у св≥тове цив≥л≥зац≥йне сп≥втовариство, у зв'¤зку з кризовим становленн¤м праворефлексивного п≥знанн¤ ¤к законоусв≥домленого права, трансцендуючим марг≥нальн≥ парадигмальн≥ ¤кост≥ украњнськ≥й правов≥й систем≥ за зразками соц≥альноњ активност≥ правовоњ св≥домост≥, концептуальним завданн¤м украњнськоњ правовоњ науки стаЇ завданн¤ виробленн¤ таких актуальних механ≥зм≥в зовн≥шнього оцив≥л≥зовуванн¤ укранського, Ївропейськоцентричного правотворенн¤ та державобуд≥вництва, ¤к≥ будуть спри¤ти оптимальному удосконаленню нов≥тньоњ модел≥ украњнськоњ правовоњ системи [ƒив. 1,7].

ѕо-≥ншому, у процесах законодавчого озовн≥шненн¤ (за досв≥дними прикладами св≥тових правоперетворень) м≥жфункц≥ональноњ комун≥кац≥њ р≥зних розвиткових системо-структурних процес≥в у правовому пол≥ дев≥антного правоусв≥домленн¤ за характеристиками та ¤кост¤ми ви¤влених зворотиих зв'¤зк≥в можемо теоретично змоделювати припустимо можливий зразок ( модельний ерзац) правовоњ ентроп≥њ дев≥антноњ правосв≥домост≥ ¤к м е т о д и ч н у (робочу, функц≥ональну, модельну, контрольовану) м≥ру формальноњ ≥ неформальноњ спадкоЇмност≥ дев≥антноњ правосв≥домост≥ (або ¤к корел¤тивний механ≥зм попередженн¤ зб≥льшенню њњ функц≥ональних вплив≥в на загальний статус правового пол¤ дев≥антного правосо- ц≥уму) за зразками досв≥дного ≥ реального створенн¤ м≥ри формальноњ ≥ неформальноњ спадкоЇмност≥ украњнськоњ етнотрадиц≥њ (= нац≥ональноњ самосв≥домост≥), пом'¤таючи про зовн≥шн≥ пол≥функц≥ональн≥ стохастичн≥ впливи ¤к розвитково пр≥оритетн≥.

” нац≥ональн≥й перспектив≥зац≥њ украњнського праворефлексивного розвитку ¤к правоусв≥домленого малодосл≥дженими Ї саме т≥ аспекти максимальних ≥ м≥н≥мальних ≥дентиф≥кац≥йних зд≥бностей украњноментального етносу, ¤к≥ створюють базов≥ константи право≥дентиф≥кац≥йного руху д≥йсност≥, що детерм≥нован≥ статичним зм≥стом конкретно-≥сторично- го циклу соц≥альноњ активност≥ правовоњ св≥домост≥.

” попередн≥х роботах досл≥джувались питанн¤ знаково-матер≥альних проекц≥й дев≥антноњ правосв≥домост≥ ¤к р≥зновид≥в марг≥нального соц≥ального в≥дбитт¤ (¬.ќ.„ефранов), але ще недостатньо зроблений акцент на максимальних ≥ м≥н≥мальних р≥вн¤х трансгресивноњ опозиц≥њ права ≥ закону, статично ≥нтерпретуючих соц≥олог≥чний рух асиметричних розвиткових процес≥в ментального права первинних суб'Їкт≥в правовоњ св≥домост≥ (ф≥зичн≥ особи) та ≥деолог≥чного права вторинних суб'Їкт≥в правовоњ св≥домост≥ (юридичн≥ особи) ¤к пр≥оритет ментальних прав первинних суб'Їкт≥в, на що поки в≥тчизн¤на правова наукова думка слабо пригортаЇ увагу [ƒив. 2-9].

ƒавайте ж спробуЇмо розгл¤нути де¤к≥ методолог≥чн≥ аспекти нац≥онального становленн¤ ентроп≥њ украњнськоњ посттотал≥тарноњ правовоњ св≥домост≥, ¤ка Ї дев≥антною, ¤к праворефлексивноњ константи законодавчого викр≥стал≥зовуванн¤ украњнськоњ правовоњ ≥дењ у контекст≥ ви¤вленн¤ загальнометодолог≥чних розвиткових детерм≥нант ≥сторичного украњноментального праворуху.

¬≥дпов≥дно будемо робити розгл¤д праворефлексивних констант правозаконоруху ¤к законоусв≥домлених у план≥ еволюц≥йно трансформац≥йноњ динам≥ки сучасних посттотал≥тарних сусп≥льств ¤к нетрадиц≥йних.

ƒумаЇмо, що у методолог≥чному в≥дношенн≥ теоретичн≥ законодавчо-матер≥альн≥ проекц≥њ дев≥антноњ правосв≥домост≥ ¤к адекватн≥ маркери знакових рефлекс≥й правовоњ ≥нформац≥њ соц≥уму будуть оптимально спри¤ти науковому розв'¤занню важких проблем й завдань посттотал≥тарного правобуд≥вництва й правов≥дбитт¤ ¤к оптимальному механ≥зму зд≥йсненн¤ трансформац≥йних корел¤ц≥й, а також слугувати певною теоретичною основою дл¤ подальших досл≥джень проблем посттотал≥тарних правових рефлекс≥й ¤к рефлекс≥й правовоњ св≥домост≥.

” даному раз≥ таке методичне розв'¤занн¤ проблем дев≥антних правотворень ≥ дев≥антного правоусв≥домлен¤, вважаЇмо, буде умовною формою л≥неаризац≥њ нел≥н≥йноњ розвитковоњ модел≥ украњнськоњ правовоњ макросистеми у стан≥ њњ перех≥дного зм≥стотворенн¤, зм≥стоосмисленн¤, зм≥стовного нормотворенн¤, за умов на¤вност≥ функц≥ональноњ опозиц≥њ (≥дейноњ, св≥тогл¤дноњ, комун≥кативноњ, зм≥стовноњ, формальноњ та ≥н.) права ≥ закону ¤к методичноњ начальноњ умови на л ≥ н ≥ й н о м у, конкретно-≥сторичному р≥вн≥ в≥дпов≥дно за л≥н≥йною лог≥кою ≥сторичного руху оточуючого њњ зовн≥шнього законодавчого ≥ соц≥ально-правового середовища синергетичних трансформац≥й, ¤ке функц≥онально дом≥нуЇ ≥ ≥дейно зорган≥зуЇ будь-¤ку ментально залежну за умов перех≥дного, кризового правобутт¤ правову традиц≥ю. “ака л≥н≥йна позитивна модель праворозвитку ≥ правоосмисленн¤, будемо вважати, репрезентуЇ ≥сторичний "продольний" (¬.ј.ѕодорога) принцип св≥тогл¤дноњ концепц≥њ розвитку перех≥дного права. ¬ протилежому випадку, за умов в≥дсутост≥ видимоњ опозиц≥њ (щонайменш св≥тогл¤дноњ) права ≥ закону, правовоњ макросистеми ≥ оточуючого њњ середовища - правова (неправова:) ентроп≥¤ ¤к м≥ра хаотичност≥ дев≥ац≥й правових рефлекс≥й, тобто нел≥н≥йност≥ останньоњ, створюЇтьс¤ "сама по соб≥", за рахунок внутр≥шн≥х, диссипативних правових-неправових процес≥в, ¤к≥ характеризують м≥н≥мальний р≥вень. опозиц≥њ трава ≥ закону, правовоњ макросистеми та оточуючого њњ правового зовн≥шнього середовища, а разом з цим ≥ дом≥нуюч≥ синергетичн≥ напр¤мки праворозвитку за еволюц≥йним, "поперечним" принципом (¬.ј.ѕодорога). [ƒив. 8].

«а пор≥вн¤льною аналог≥Їю де¤ких св≥тогл¤дно-методолог≥чних висновк≥в з ≥дейних перспектив пол≥кратно проведених ≥ типово зкорельованих експериментальних досл≥джень р≥зних нел≥н≥йних, синергетично структурованих диссипативних процес≥в, наприклад, тих же класичних частин, будемо пропонувати м≥н≥мальний р≥вень опозиц≥њ права ≥ закону показником максимуму ≥зольованост≥ правовоњ макросистеми (макроструктури), а саму правову макросистему (макроструктуру) а також й м≥кросистему (м≥кроструктуру) дом≥нантно ≥зольованою, ≥деал≥зованою, закритою, де переважають пасивн≥, зовн≥шньо не резонансн≥ з≥ св≥товими процеси праворозум≥нн¤, нормотворенн¤ й правозастосуванн¤.

«а таких в≥дносин зд≥йснюЇтьс¤ старе положенн¤ про те, що постановка задач≥ забезпеченн¤ м≥н≥муму одного функц≥оналу (¤к розвитково недом≥нантного - ≥деолог≥чних прав вторинних суб'Їкт≥в правосв≥домост≥ - юридичних ос≥б) при одночасному забезпеченн≥ максимуму ≥ншого функц≥оналу (¤к дом≥нантному - ментальних прав первинних суб'Їкт≥в правовоњ св≥домост≥ - ф≥зичних ос≥б) обов'¤зково потребуЇ або формулуюванн¤ Їдиного узагальненого функц≥оналу за умов погодженост≥ ≥нтерес≥в кожноњ з його складових (або формальноњ спадкоЇмност≥ - ¤к спадкоЇмност≥ ≥деолог≥чних прав вторинних суб'Їкт≥в правосв≥домост≥, або неформальноњ спадкоЇмност≥ ментальних прав первинних су'Їкт≥в правовоњ св≥домост≥), або приведенн¤ одного з функц≥онал≥в у ранг обмежень (або ментальних прав первинних, або ≥деолог≥чних прав вторинних суб'Їкт≥в правовоњ св≥домост≥).

«нову ж таки, використовуюч≥ р≥зн≥ розвиваюч≥ св≥тогл¤дн≥ ≥дењ багатьох досл≥джень нел≥н≥йно упор¤дкованих природних синергетичних процес≥в, наприклад, за типовими зразками функц≥ональноњ "повед≥нки" ¤к правовоњ простих класичних ф≥зичних, х≥м≥чних частиц¤х, взаЇмод≥ючих за законом  улона, буде, на наш погл¤д, правом≥рним, акс≥олог≥чно - резонансна методолог≥чна аргументац≥¤ про таку акмеолог≥чно припущену максимальну ≥нформац≥йно-знакову нер≥вновагу ( ¤к пасивну правову ситуац≥ю перед зм≥ною принцип≥в л≥н≥йност≥ - нел≥н≥йност≥ праворуху) розвиткових тенденц≥й украњнськоњ правовоњ макросистеми ≥ оточуючого њњ правового пол¤ зовн≥шнього геопол≥тичного середовища, коли може виникнути максимум правовоњ (неправовоњ) ентроп≥њ - л≥н≥йноњ "тепловоњ р≥вноваги" правовоњ макросистеми - "самодостатньоњ" ≥дейно - св≥тогл¤дноњ правовоњ, гомогенноњ "реч≥ - у - соб≥" з≥ своњми ментальними, екстравертними акс≥олог≥¤ми ≥ оточуючого зовн≥шнього гетерогенного середовища, теж ¤к "самодостатньоњ" ≥дейно-св≥тогл¤дноњ "реч≥ - у - соб≥", дл¤ марг≥нальних перех≥дних моделей правових традиц≥й, систем, символ≥в ¤к "речей-дл¤-≥нших", з ≥нтравертними акс≥олог≥¤ми р≥зних правових традиц≥й, систем, символ≥в, що розум≥Їтьс¤ ¤к в≥дсутн≥сть достатн≥х функц≥онально- обм≥нних процес≥в з зовн≥шн≥м правосв≥том, пасивна "смерть" правовоњ макросистеми, "загубленн¤ пам'¤т≥", створюЇтьс¤ незворотн≥сть руйн≥вних неправових (правових) процес≥в у правов≥й макросистем≥ (м≥кросистем≥) та ≥н. ≤снують начебто дв≥ самодостатн≥ гетерогенн≥ правов≥ системи на р≥вн≥ акс≥олог≥чних в≥дм≥нностей парадигмального характеру, ¤к≥, начебто, функц≥онально однор≥дн≥ або типов≥, хоча функц≥њ њх неперехрещуютьс¤ (тому що у них р≥зна ≥стор≥¤, лог≥ка, гносеолог≥¤) ≥ причини долати њх нема. ј саме: у так≥й праворухом≥й та праворозвитков≥й ситуац≥њ виникаЇ (може виникути) ≥ л ю з ≥ ¤ в≥дсутност≥ меж (кордон≥в) ≥зольованост≥ (¤к парадигмальноњ в≥дм≥нност≥) украњнськоњ правовоњ макросистеми в≥д оточуючого њњ пол¤ правових вплив≥в зовн≥шього середовища (ѕрикладом може бути помилка у необх≥дност≥ строгих державних кордон≥в у нових державах, ¤к≥ т≥льки-но зформувались, показником чого Ї, ¤к правило, перша  онституц≥¤). Ѕудемо вважати за такими зразками розум≥нн¤ праворефлексивних ¤к правоусв≥домлених комун≥кац≥й м≥ж певноою правовою макросистемою ≥ правовим зовн≥шн≥м середовищем максимальним р≥внем њх опозиц≥њ, а також максимальним р≥внем опозиц≥њ права ≥ закону, водночас - показником м≥н≥муму ≥зольованост≥ правовоњ макросистеми (макроструктури) та ус≥х пох≥дних в≥д не≥ м≥кросистем (м≥кроструктур) ¤к њх типовий, ментально структурований, або нетиповий, ≥деолог≥чно структурований стан, станову хвильопод≥бну формову конф≥гурац≥ю формуванн¤ конкретно-≥сторичних правових рефлекс≥й ¤к розвиткових рефлекс≥й правовоњ св≥домост≥ - формову структурну конф≥гурац≥ю простору державних кордон≥в.

” такий спос≥б можемо у¤вл¤ти конкретно-≥сторичний, цикл≥чний, хвильопод≥бний рух правових рефлекс≥й ¤к рефлекс≥й правовоњ св≥домост≥, зд≥йснених безпосередньо лише правовою св≥дом≥стю та ¤к соц≥олог≥чна динам≥ка правовоњ св≥домост≥, де кожна правова конкретно-≥сторична епоха, разом з тим ≥ ¤к соц≥ально-≥сторична, певною м≥рою, за тих чи ≥нших техн≥ко-технолог≥чних показник≥в, ¤вл¤Ї конкретно-≥сторичний цикл соц≥альноњ активност≥ правовоњ св≥домост≥, створюючий конкретно-≥сторичну њњ спадкоЇмн≥сть.

јле такий правовий стан (¤к момент), за влучним виразом ј.ѕуанкаре Ї "свого роду сном", в≥д ¤кого правова макросистема проснетьс¤ задл¤ зд≥йсненн¤ зворотноњ еволюц≥њ правовоњ системи ¤к творенн¤ еволюц≥йноњ спадкоЇмност≥ р≥зних конкретно-≥сторичних спадкоЇмностей правовоњ св≥домост≥. Ќа наш погл¤д, така под≥¤ може в≥дбутис¤ у момент (на меж≥) критичного максимуму (на гран≥ зникненн¤) м≥н≥мальноњ опозиц≥њ ма¤тникового руху правовоњ макросистеми за в≥дношенн¤м до оточуючого середовища ≥, мабуть, у сточуючому њњ зовн≥шньому правовому середовищ≥.

÷им момент ≥ Ї моментом, з м ≥ н и л≥н≥йноњ модел≥ розвитку правовоњ макросистеми на нел≥н≥йну, а разом з тим ≥ л≥н≥йного принципу праворозвитку на нел≥н≥йний. «а цих умов в≥дбуваЇтьс¤ зб≥льшенн¤ нел≥н≥йноњ правовоњ ентроп≥њ ¤к поступового набутт¤ правовою системою припустимо можливого максимуму ≥зольованост≥ ¤к максимуму ≥деал≥зованого розвитку. “аким чином ма¤тниковий рух правовоњ макросистеми ¤к л≥н≥йно-нел≥н≥йний ц й к л њњ ≥сторичноњ еволюц≥њ (еволюц≥йноњ спадкоЇмност≥ правовоњ св≥домост≥), на наш погл¤д, може правом≥рно мати м≥сце й сенс дл¤ типово правоусв≥домленого по¤сненн¤ р≥зних буттЇвих ≥ функц≥ональних феномен≥в не лише нових грчичних (за типом посттотал≥тарних) правових макросистем, макроструктур (систем, структур) , але й будь-¤ких. ” так≥й схем≥ формальна (спадкоЇмн≥сть ≥деолог≥чних прав вторинних суб'Їкт≥в правовоњ св≥домост≥) й неформальна спадкоЇмн≥сть (спадкоЇмн≥сть ментальних прав первинних суб'Їкт≥в правосв≥домост≥) природноњ еволюц≥њ етнотрадиц≥њ ( = нац≥ональноњ самосв≥домост≥), де правова традиц≥¤ Ї п≥дструктуро-п≥дсистемою етнотрадиц≥њ, можуть бути також евр≥стично затребуван≥ в залежност≥ в≥д обраних моделей (л≥н≥йних або нел≥н≥йних) ≥снуванн¤ та розвитку тих чи ≥нших правових макросистем, макроструктур (систем, структур).

«в≥дси, за в≥дношенн¤м до дев≥антноњ правосв≥домост≥ - категор≥њ ф≥лософ≥њ права або методолог≥њ права, в≥дбиваючоњ ≥дею перех≥дного пострад¤нського права, м≥рою њњ хаотичост≥ або нел≥н≥йност≥ будемо вважати таку загальну граничну (л≥н≥йно-нел≥н≥йну) ентроп≥ю (середньостатистична алгоритм≥чна ймов≥рн≥сть часо-просторового бутт¤ дев≥антноњ правосв≥домост≥ у перех≥дному правосоц≥уму з марг≥нальними правовими нормами ¤к актами дев≥антноњ правосв≥домост≥) посттотал≥тарноњ соц≥ально-правовоњ реальност≥ у св≥т≥, ¤ка буде парадигмально ≥дентиф≥кувати та диференц≥ювати максимум межевоњ критичноњ опозиц≥њ правовоњ ≥нформац≥њ або правовоњ речовини ≥ правовоњ матер≥њ при њњ неоптимальн≥й марг≥нальн≥й ментальн≥й рефлекс≥њ у правову, знакову матер≥ю закону (права ≥ закону). “ак≥ характеролог≥чн≥ ¤кост≥, ¤к≥ визначають меж≥ можливоњ перспективи максимуму критичноњ опозиц≥њ права ≥ закону водночас будуть характеризувати л≥н≥йне зменшенн¤ ентроп≥њ при максимум≥ ≥зольованост≥ ц≥Їњ посттотал≥тарноњ соц≥ально-правовоњ макросистеми або квазисистеми ƒумаЇмо, що ≥ умовну, формальну (≥деолог≥чну) л≥неаризац≥ю нел≥н≥йноњ модел≥ дев≥антноњ правосв≥домост≥ теж. ” зв'¤зку з цим не може не виникнути питанн¤: - як≥ функц≥ональн≥ параметри дев≥антноњ правосв≥домост≥ будуть характеризувати той максимум критичноњ опозиц≥њ права ≥ закону, ¤кий може дозволити зробити висновок про зменшенн¤ ентроп≥њ дев≥ац≥йних трансформац≥й у правовому пол≥ перех≥дного сувсп≥льства, а разом з цим ≥ дев≥ац≥њ тих в≥дхилень у правоусв≥домлен≥ (дев≥антноњ правосв≥домост≥) ≥ ¤ким чином вони будуть зд≥йснюватись? ƒумаЇмо, у такий спос≥б нам певною м≥рою вдастьс¤ досл≥дит≥ пострад¤нську динам≥ку ентроп≥њ д'ев≥антноњ правосв≥домост≥ ¤к типово марг≥нального праворефлексивного в≥дбитку перех≥дних (дев≥антних) правотрансформац≥й - практичноњ акмеолог≥њ украњнськоњ традиц≥йноњ правосв≥домост≥.

¬≥дпов≥дь на це питанн¤, за думкою автора, може дати комплексний контент-анал≥з, анал≥тична¤ соц≥олог≥чна рефлекс≥¤ ≥ м≥ждисципл≥нарне пор≥вн¤нн¤ св≥тових ≥ в≥тчизн¤них текст≥в  онституц≥й або ќсновних «акон≥в, кожен з ¤ких можна вважати остаточною матер≥альною, знаковою ф о р м о ю або в≥дбитком результата локально - ментального правоусв≥домленн¤ ≥сторично п≥знаноњ ≥дењ права на конкретному ментальному терен≥ ≥ заф≥ксованоњ у зм≥ст≥ конкретноњ, ментально структурованоњ законодавчоњ ≥ с т й н ≥  онституц≥њ т≥Їњ чи ≥ншоњ держави ¤к ф≥лософсько - правовому (концептуальному методолог≥чно-правовому) твор≥, з ун≥версальними нормами безпосередньоњ пр¤моњ д≥њ. ќдже, у контекст≥ нашого досл≥дженн¤,  онституц≥¤ Ї головним, остаточним, атрибутивно-завершеним елементом ≥ позитивним конф≥гуративно - знаковим ≥дейно-св≥тогл¤дним статичним результатом бу¤ь-¤кого тотально-структурованого правоусв≥домленн¤ граничноњ ≥нтравертно-екстравертноњ соц≥ально-правовоњ ≥ правозаконноњ "живоњ" та ≥сторичноњ реальност≥. ¬одночас, вважаЇмо, кожна  онституц≥¤ репрезентуЇ юридичний факт законодавчого вт≥ленн¤ ментально п≥знаноњ правовоњ ≥дењ у норму св≥тогл¤дного правовим≥ру ¤к конкретно-≥сторичний цикл соц≥альноњ активност≥ правосв≥домост≥, гносеолог≥чно адаптований у акс≥олог≥¤х правовоњ культури ¤к синергетичного середовища конкретно-≥сторичноњ спадкоЇмност≥ правовоњ св≥домост≥, ¤ку можна будь-коли соц≥олог≥чно ви¤вити ≥ у потр≥бному напр¤мку зкорректувати. –азом з тим, будемо вважати  онституц≥њ л≥н≥йними, зворотними, функц≥онально - "позитивними", методолог≥чного характеру структурними зв'¤зками л≥неаризац≥њ руб≥жного ( у т.ч. нел≥н≥йного) дев≥антного правоусв≥домленн¤ максимум≥в критичноњ опозиц≥њ певного, ментально структурованого права ≥ закону, характеризуючих контрольован≥сть, керельован≥сть ≥ зм≥стовну (системну) зменшен≥сть нел≥н≥йних дев≥ац≥й у правому пол≥ основного «акону.  онституц≥¤ ¤к основний л≥н≥йний «акон остаточного рефлексивного правоусв≥домленого ≥ матер≥ально-знакового, нац≥онального визначенн¤ ментального бутт¤ будь-¤коњ соц≥ально зорган≥зованоњ етносп≥льност≥ за певну конкретно-≥сторичну епоху - Ї природною, ментально п≥знаною (мислимою) концептуальною, методолог≥чною-правовою сусп≥льною рефлекс≥Їю на тому чи ≥ншому щабл≥ вериф≥кованоњ трансформац≥њ св≥товоњ "матер≥њ" у в≥тчизн¤н≥й ≥дењ права. јле у будь-¤кому випадку  онституц≥ю будемо розгл¤дати ¤к ≥дейно завершену св≥тогл¤дну л≥н≥йну форму (систему) традиц≥йноњ позитивноњ л≥неаризац≥њ зм≥сту типово нел≥н≥йних (дев≥антних) право≥н≥ц≥атив некризового правоусв≥домленн¤ чи некризових цикл≥в соц≥альноњ активност≥ правосв≥домост≥ на меж≥ виникненн¤ кризового циклу, або п≥сл¤ його подоланн¤, структурно конституююч≥ та в≥дбиваюч≥ реальн≥, нормово не розв'¤зан≥ неантагон≥стичн≥ соц≥ально-правов≥ та ≥нш≥ протир≥чч¤. ¬ свою чергу, репрезентуючи ≥ акмеолог≥чно пролонговуючи на галузь дев≥антного правотворенн¤ й правоусв≥домленн¤ генезис (та його остаточне завершенн¤ за перех≥дних час≥в) соц≥ально - правових, правових ≥ правозаконних протир≥ч.

ћожемо категор≥ально (перш за все, у ф≥лософсько-правовому ¤к методолог≥чно-правовому аспект≥) досл≥дити њх форми, модел≥, види на зразках типових характеристик р≥зних цикл≥в соц≥альноњ активност≥ правосв≥домост≥, ¤ка св≥тогл¤дно в≥дбиваЇ граничн≥ межев≥ параметри трансгресивних риЇ функц≥ональних протир≥ч св≥домост≥, соц≥уму, права, а також можлив≥ напр¤мки њх ¤к ≥сторичноњ, л≥н≥йноњ л≥неаризац≥њ (соц≥ал≥зац≥њ, суб'Їктивац≥њ), так ≥ еволюц≥йноњ, нел≥н≥йноњ рел≥неаризац≥њ (ресоц≥ал≥зац≥њ, об'Їктивац≥њ).

—ам знаковий текст  онституц≥њ, ≥нших концептуальних законодавчих акт≥в, в свою чергу, спроможний, за нашою думкаю, акс≥слог≥чно репрезентувати не т≥льки загальну конкретно-≥сторичну динам≥ку усталених статичних ≥ рухомих соц≥олог≥чно-конститутивних правотворчих та правоусв≥домлених процес≥в, конкретно-≥сторичн≥, соц≥ально-правов≥ протир≥чч¤ певного соц≥ально-правового стану ≥ статусу конституц≥йно визначеноњ ментальноњ етносп≥льност≥, р≥вн¤ њх каузальност≥ й ц≥лепокладальност≥, але й методолог≥чну корел¤тивну с т а т и к у (статистику, соц≥олог≥ю, акмеолог≥ю, д≥агностику) наближенн¤ ментально структурованоњ рефлекс≥њ законодавчоњ ≥стини до ун≥версал≥зованоњ правовоњ ≥дењ, а також ≥сторичну м≥ру ≥ еволюц≥йний масштаб опозиц≥њ украњнськоњ правовоњ системи ≥ загальноњ динам≥ки св≥тового правового пол¤, р≥вень ≥дейного наближенн¤ до критичного м≥н≥мума або максимуму ≥зольованост≥ чи в≥дкритост≥ украњнськоњ правовоњ, соц≥ально-правовоњ, правозаконодавчоњ системи у контекст≥ сталост≥ (усталеност≥) л ≥ н ≥ й н и х рис правовоњ в≥тчизн¤ноњ традиц≥ та ≥д≥оми. “ак≥ процеси характеризують за зм≥стом текстуального в≥дбитт¤ правовоњ ≥дењ у знакову форму њњ законодавчоњ ≥стини або зб≥льшенн¤, або зменшенн¤ процес≥в ≥нтенсиф≥кац≥њ-екстенсиф≥кац≥њ зовн≥шньоњ стохастизац≥њ украњноментальних правоусв≥домлених функц≥й  онституц≥њ ¤к св≥тового правового об'Їкта ≥ суб'Їкта. як остаточний продукт або матер≥альний, знаковий результат (форма) завершенн¤ ≥дейно-св≥тогл¤дного процесу в и м ≥ р у та засвоЇнн¤ правовоњ реальност≥ (—.≤.ћаксимов) у межах (зм≥ст≥) ментального правомисленн¤, њњ констатац≥¤ на р≥вн≥ ментально-парадигмального правоусв≥домленн¤ (¤к≥сна, матер≥ально-знакова, текстуальна ф≥ксац≥¤ правосв≥домост≥ ¤к типово соц≥олог≥чного процесу творенн¤ статичного права) конкретно-≥сторично п≥знаноњ (мислимоњ) правовоњ ≥дењ не може не в≥дбивати умовну граничну ≥ конститутивну м≥ру опозиц≥њ (масштаб зб≥льшЇнн¤ або зменшенн¤ м≥ри опозиц≥њ украњнського (≥) правоусв≥домленн¤ (правосв≥домост≥), за кризових час≥в дев≥антного (њ), та загальних дев≥ац≥й св≥тогл¤дного правоусв≥домленн¤, фактично, сучасноњ ентроп≥њ украњнськоњ дев≥антноњ правосв≥домост≥ ¤к дискретноњ реальноњ м≥ри руху ма¤тниковоњ цикл≥чност≥ правовоњ нел≥н≥йност≥ та л≥н≥йних правозм≥н за лог≥кою етнотрадиц≥њ ( = нац≥ональноњ самосв≥домост≥) у правов≥й макросистем≥, макроструктур≥ (систем≥, структур≥) украњнськоњ етносп≥льност≥, ¤ка знаходитьс¤ на перех≥дн≥й стад≥њ свого становленн¤. “од≥ останню будемо розгл¤дати ¤к св≥тогл¤дне (але н е л ≥ й н о не≥дейно) завершену ≥ зорган≥зовану у правовому в≥дношенн≥ макросистему (макроструктуру) конф≥гурац≥йного пол¤ правовоњ св≥домост≥, ¤ка знаходитьс¤ у стан≥ ≥дейного становленн¤ ¤к завершена св≥тогл¤дно-ц≥нн≥сна¤ суб'Їкт-об'Їктна правова о д и н и ц ¤ св≥товим≥ру. ѕричому статус завершеност≥, гадаЇмо, побудований на горизонтальному, "продольному", ≥сторичному, системному, св≥тогл¤дому р≥вн≥, ≥дейний же, структурний, "поперечний", еволюц≥йний, вертикальний р≥вень, вважаЇмо за перех≥дних час≥в ≥ умов св≥тогл¤дно будуЇтьс¤. Ѕудемо загалом прихильниками такого наукового погл¤ду на причину з'¤вленн¤ або виникненн¤ перех≥дних, кризових розвиткових стан≥в у прав≥: це Ї функц≥ональна криза розвитковоњ правовоњ ≥дењ, або такий стан праворозвитку, коли правова ≥де¤ або функц≥онально не затребуЇтьс¤, або функц≥онально не ≥стинна, або св≥тогл¤дно-хибна, що сталось внасл≥док тотальноњ нерац≥ональноњ переваги у нов≥тн≥х ≥сторичних процесах нац≥ональноњ соц≥ал≥зац≥њ укранськоњ правовоњ св≥домост≥ формальноњ або ≥деолог≥чноњ правосв≥домост≥ вторинних суб'Їкт≥в правовоњ св≥домост≥ (юридичних ос≥б, владних юридичних ос≥б) ¤к дом≥нуючоњ конкретно-≥сторичноњ пострад¤нськоњ функц≥ональноњ спадкоЇмност≥, де останн¤ маЇ велику ≥нерц≥ю гальмуванн¤ творенню св≥тових стандарт≥в права у наш≥й сучасност≥. Ѕачимо, що статус завершеноњ системи (структури) правового св≥товим≥ру на стад≥њ незавершеного ≥дейного становленн¤ украњнського права ¤к марг≥нальноњ парадигми системо-структури правових рефлекс≥ ¤к рефлокс≥й правовоњ св≥домост≥ Ї джерелом багатьох додаткових пол≥факторних протир≥ч, кол≥з≥й, у зв'¤зку з марг≥нальними ¤кост¤ми украњнськоњ правовоњ парадигми, соц≥олог≥чно замаскованих ≥ важко лег≥тим≥зованих, вимагають додаткових "позапланових" втручань в традиц≥йн≥ механ≥зми корел¤ц≥њ непередбачених дев≥ац≥й правового усв≥домленн¤ перех≥дноњ правовоњ реальност≥ посттотал≥таризму. ƒумаЇмо, ви¤вленн¤ трансформативноњ динам≥ки соц≥альноњ активност≥ правозаконодавчого обмеженн¤ функц≥ональноњ опозиц≥њ рад¤нського ≥ пострад¤нського права ≥ закону за зм≥ною циклу соц≥альноњ активност≥ правовоњ св≥домост≥ допоможе актуально змоделювати, практично лег≥тим≥зувати та оц≥нити реальн≥ д≥Їв≥ константи корел¤тивноњ соц≥ал≥зац≥њ сучасноњ украњнськоњ дев≥антноњ правосв≥домост≥.

ƒл¤ ц≥Їњ мети спробуЇмо просл≥дкувати за зм≥ною характеру цих та ≥нших правових, соц≥ально-правових, правозаконних протир≥ч, в≥дбиваючих динам≥ку конституц≥йного обмеженн¤ неправового зм≥сту нел≥н≥йних дев≥ац≥й, ¤к≥ мали м≥сце у в≥тчизн¤≥й систем≥ правобуд≥вництва й правоосмисленн¤, зокрема за рад¤нських час≥в, наприклад, за динам≥кою ≥деолог≥чного "зменшуванн¤" "м≥н≥муму" опозиц≥њ рад¤ського права ≥ закону. ÷≥ зменшуванн¤ м≥н≥муму опозиц≥њ, фактично теж марг≥нальноњ, рад¤нського права ≥ закону ¤к метафоричних, нЇсамодостатн≥х феномен≥в або ≥ллюзорноњ ентроп≥њ зовн≥шньоњ стохастизац≥њ правовоњ речовини у правов≥й матер≥њ, коли не створюЇтьс¤ природна, ментально структурована м≥ра стаб≥льност≥ (водночас хаотичност≥, нел≥н≥йност≥) рад¤нськоњ правовоњ системи ¤к оптимальна рац≥ональн≥сть функц≥ональноњ резонансност≥ формальноњ ≥ неформальноњ спадкоЇмност≥ етнотрадиц≥њ (= нац≥ональноњ правосв≥домост≥) у ≥деолог≥чн≥й систем≥ св≥тогл¤дного рад¤нського правовим≥ру, внасл≥док чого виникаюч≥ соц≥ально-правов≥, правов≥, правозаконн≥ дев≥ац≥њ - типов≥ неспадкоЇмн≥, ≥деолог≥чно прихован≥ або метафорично замаскован≥, самодостатньо переутворювались у р≥знобарвн≥ патологи, кол≥з≥њ, антагон≥зми на законодавчому р≥вн≥. ÷≥ законодавч≥ дев≥ац≥њ, за ступен¤ми рад¤нського ≥деолог≥чного в≥дчуженн¤ у людин≥ њњ природних прав ≥ свобод, зн≥маючись з еволюц≥йно визначеноњ мети соц≥ального, соц≥ально-правового ≥ правозаконного розвитку - наданн¤ будь-¤к≥й в≥льн≥й людин≥ свободи у њњ (осмислен≥й, правов≥й) вол≥ задл¤ розумового зд≥йсненн¤ п≥знавальних (мислимих) правопроцес≥в у власн≥й самодостатност≥ та правоц≥лепокладальност≥ на перетворенн¤ узурпованоњ волю ¤к неправо (окремих, "самих-у-соб≥") ≥ндив≥д≥в у свободу ("самих-дл¤-себе") за рахунок не-вол≥ та не-свободи ≥нших, ¤к≥, набуваюч≥ ≥ндив≥дуально-несамодостатнього сусп≥льного статусу, стали мати правосамодостатню несвободу у не-вол≥. ” правовому пол≥ рад¤нського сусп≥льства, ¤к ≥ пострад¤нського, законодавч≥, правозаконн≥, правов≥ та соц≥ально-правов≥ дев≥ац≥њ, акс≥олог≥чно в≥дбиваючись у дев≥антн≥й правосв≥домост≥, зн≥мались у антагон≥чно-праворозвитков≥ процеси з соц≥ально-правових ≥ правових конфл≥кт≥в, пол≥фон≥чноњ конфл≥ктогенност≥ та протир≥чних стан≥в. ÷≥ ж законодавч≥ дев≥ац≥њ, ступенево рефлексуючи ≥деолог≥чно викривлене в≥д ментальних норм св≥тосприйн¤тт¤ ¤к пр≥оритетних в≥дхилень ентроп≥њ дев≥антноњ правосв≥домост≥ за зразками ≥сторичного зменшенн¤ циклу соц≥альноњ активност≥ правовоњ св≥домост≥ не можуть не репрезентувати в≥дпов≥дн≥ ступенев≥, дискретн≥ стани ≥ статуси загальноњ та прикладноњ системи покладеност≥ р≥зно≥Їрарх≥чних складових елемент≥в правовоњ традиц≥њ ¤к масштаба ≥ м≥ри меж≥ дев≥антного в≥дчуженн¤ природного права людини ¤к у ментальн≥й систем≥ кризовоњ парадигми правобутт¤, так ≥ у св≥тов≥й геоправов≥й макросистем≥, а також опозиц≥њ њх загальноњ дискретност≥.

“аким чином, у будь-¤кому випадку, завжди ≥сторико-конкретний р≥вень л≥неаризац≥њ нел≥н≥йноњ модел≥ соц≥ального в≥дбитт¤ правовоњ речовини ¤к ≥нформац≥йноњ форми (типу) права у правову матер≥ю ¤к знаковий зм≥ст закону легал≥зуЇтьс¤ у лег≥тим≥зац≥њ ментальноњ речовини права у нац≥ональному зм≥ст≥  онституц≥њ, коли останн¤ завершуЇ та текстово презентуЇ, фактично, м≥ру зовн≥шноњ стохастизац≥њ ментального правовим≥ру певноњ, ≥дейно структурованоњ системи права ¤к меж≥ озовн≥шненн¤ правоусв≥домлених процес≥в у дискретному (в≥тчизн¤ному) стан≥ дев≥антного правоусв≥домленн¤ св≥тових правоц≥нностей або акс≥олог≥чноњ зовн≥шньоњ дев≥антност≥.

¬≥дбиваючи у такий спос≥б вимоги м≥ждисципл≥нарного ф≥лософсько-правового (методолог≥чно-правового) дискурсу л≥н≥йного тексту  онституц≥њ ¤к строгоњ типовоњ ментальноњ модел≥ статичноњ функц≥ональноњ рефлекс≥њ природноњ ≥дењ права у законодавчу ≥стину закону ( онституц≥њ) будемо принципово надавати феномену  онституц≥њ характеристик остаточноњ л≥неаризац≥њ ус≥х можливих конкретно-≥сторичних л≥н≥йних ≥ нел≥н≥йних дев≥ац≥й правотворенн¤, правоосмисленн¤ й правоусв≥домленн¤ при р≥зних б≥фуркац≥¤х певноњ правовоњ традиц≥њ (≥д≥оми, ≥дењ), в≥дбитих у дев≥антних властивост¤х конституц≥йноњ норми права.

Ѕудемо також методолог≥чно використовувати при нашому методолог≥чно-правовому анал≥з≥ сучасноњ украњнськоњ  онституц≥њ, конституц≥йних текст≥в ≥дею теор≥њ й практики л≥н≥йного та нел≥н≥йног письма ƒ. ƒерр≥ди, а також њњ ≥нтерпретац≥йн≥ вар≥ац≥њ р≥зних досл≥дник≥в, наприклад, ћ.ћ.—уббот≥на, ≤. онкл≥на, —.Ѕ≥блера, ј.Ўм≥дта, Ѕ.√рейса та ≥н. [ƒив.6-8].

¬ свою чергу, при використанн≥ р≥зного ≥нформац≥йного матер≥алу по в≥дношенню до ≥дењ та практики л≥н≥йного ≥ нел≥н≥йного п≥знанн¤, мисленн¤, письма, у контекст≥ нашого досл≥дженн¤ будемо акцентувати увагу на незм≥нност≥ загальних закон≥в будь - ¤коњ родовоњ чи видовоњ природи ¤к родовоњ правовоњ ≥ видовоњ правовоњ, загальн≥ властивост≥, њх завжди об'Їктивний характер, об'Їктивну д≥ю без залежност≥ в≥д того, чи вони наукою в≥дкрит≥ (п≥знан≥), чи н≥, а будь-¤кий ≥нтерпретац≥йний матер≥ал може лише зб≥льшити або зменшити р≥вень њх осмисленн¤, але не обов'¤зково зм≥нити. ” подальших наших розм≥рковуванн¤х будемо також принципово виходити з методичноњ ≥ методолог≥чноњ ≥дењ граматолог≥њ ∆. ƒерр≥ди про феномен книги ¤к л≥н≥йну модель традиц≥йного позитивного упор¤дкуванн¤ або позитивноњ л≥неаризац≥њ ≥сторично адаптованого простого (одно≥дейного, Їдино≥дейного) нел≥н≥йного лише за перспективою природного мисленн¤ (п≥знанн¤), у нашому контекст≥ ф≥лософсько-правового ¤к методолог≥чно-правового, котре за своЇю насл≥дковою видовою методичною властив≥стю (природою) може мати дом≥нантн≥ функц≥њ у правовому пол≥ право св≥домост≥ ≥ (або) за л≥н≥йними, ≥ (або) нел≥н≥йними модел¤ми ≥снуванн¤, тобто бути ¤к трансцендентальими, трансгресивними, так ≥ нетрансцендентальними, нетрансгресивними [ƒив. 2].

”раховуючи також нашу принципово детерм≥нантну схему трансформац≥њ права ≥ закону, за проведеними досл≥дженн¤ми, ¤к онтолог≥чного творенн¤ дом≥нантного розвиткового пр≥оритету ментальних прав первинних суб'Їкт≥в правосв≥домост≥ (ф≥зичних ос≥б), начально формуючих природну св≥тогл¤дну дистанц≥йну асиметр≥ю ментальних прав первинних суб'Їкт≥в над ≥деолог≥чним правом вторинних суб'Їкт≥в правовоњ св≥домост≥ ¤к еволюц≥йний принципа права та нормово закр≥пленою за гносеолог≥чними њњ джерелами у опозиц≥њ цих прав ¤к опозиц≥њ джерел ≥ зм≥сту ноуменального права ≥ джерел та зм≥сту феноменального закону - ≥сторичний принцип права, зиаково-матер≥ально в≥зуал≥зуЇгьс¤ у соц≥альному в≥дбитт≥ правовоњ ≥нформац≥њ або правовоњ речовини, форми права у знаковий зм≥ст матер≥њ закону, соц≥олог≥чно вериф≥куючись процесуально у р≥зних циклах соц≥альноњ активност≥ спадкоЇмност≥ правового усв≥домленн¤ соц≥альноњ рефлекс≥њ (соц≥альною рефлекс≥Їю), законодавчих акт≥в. ”такий аспект ≥дейно пролонгуЇтьс¤, насамперед, у традиц≥йно-л≥н≥йному текст≥  онституц≥њ ≥ закон≥в, соц≥альна а к т и в н ≥ с т ь ментальних зд≥бностей правових рефлекс≥й ¤к рефлекс≥й правовоњ св≥домост≥, функц≥онуванн¤ ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ ¤к њх типово правова процесуальн≥сть за нац≥ональною приналежн≥стю первинних суб'Їкт≥в правосв≥домост≥, причому сама соц≥альна активн≥сть стаЇ правовою на р≥вн≥ закону, ¤ку можна соц≥олог≥чно ≥нтерпретувати, гадаЇмо, за динам≥кою конкретно-≥сторичного формуванн¤ цикл≥в соц≥альноњ активност≥ правового усв≥домленн¤ сусп≥льно-соц≥альних зм≥н (правосв≥домост≥), ¤ка, в свою чергу, св≥тогл¤дно ≥дентиф≥куЇтьс¤, методично корелюЇтьс¤ та структурно адаптуЇтьс¤ у методолог≥чно-правов≥й функц≥њ  онституц≥њ ¤к типово модельному ф≥лософсько - правовому (методолог≥чно-правового) твор≥, ¤кий виконуЇ (≥ повинен виконувати) лише так≥ саме строг≥ функц≥њ "делегуванн¤" власн≥й норм≥ статусу пр¤моњ безпосередньоњ д≥њ, а не ¤к≥ будь-¤к≥ ≥нш≥. ¬важаЇмо також, що активн≥сть. пострад¤нського законотворенн¤ за синергетичних умов, причин та законом≥рностей (закон≥в) природного правоц≥лепокладанн¤ ¤к пр≥оритетно дом≥нантних повинна лег≥тимно наближати св≥тогл¤дну сутн≥сть законодавчоњ ≥стини до природноњ ≥дењ права, а не навпаки, створювати некритичну (але м≥н≥мально потр≥бну) м≥ру опозиц≥њ права ≥ закону ¤к њх оптимальну ентроп≥ю, корельований р≥вень дискретност≥ правових рефлекс≥й ¤к за в≥дношенн¤м до зовн≥шньоњ, гетерогенно-≥деолог≥чноњ, так ≥ за в≥дношенн¤м до внутр≥шньоњ, ментальноњ стохастизац≥њ та ≥нтравертно-екстравертноњ акс≥олог≥њ властивостей дев≥антного правотворенн¤, нормозастосуванн¤ й правоусв≥домленн¤. «а характером точност≥ й ¤кост≥ сусп≥льного в≥дбитт¤ у завжди ≥сторико-конкретному цикл≥ соц≥альноњ активност≥ правосв≥домост≥ та ≥дейн≥й арх≥тектон≥ц≥ законодавчоњ модел≥ правового усв≥домленн¤ ≥дењ права ¤к ≥стини закону, правом≥рно можемо вишукувати т≥ оптимальн≥ джерела правозаконних протир≥ч, конфл≥кт≥в, антагон≥зм≥в та кол≥з≥й, ¤к≥ репрезентують початков≥ витоки (стоки) дев≥антного правоусв≥домленн¤, антагон≥стич≥ форми критичноњ опозиц≥њ права ≥ закону ¤к неоптимальноњ ≥ нерац≥ональноњ рефлекс≥њ ментального масштабу зм≥сту знаковоњ матер≥њ закону, њх ≥дейних ц≥лей, завдань, функц≥й, законодавчих ≥н≥ц≥атив та ≥нститут≥в ¤к у вутр≥шньому соц≥ально-правовому середовищ≥, так ≥ у зовн≥шньому соц≥ально-правовому простор≥.

ѕролонгуючи у такий спос≥б ретроспективний контекстуальний метод м≥ждисципл≥нарного методолог≥чно-правового дискурсу, ф≥лософсько-правового ¤к методолог≥чно-правового зр≥зу сучасноњ  онституц≥њ ”крањни, минулих рад¤нських  онституц≥й, ≥нших концептуальних законодавчих акт≥в, особливо тих заруб≥жних  онституц≥й св≥тових зразк≥в, де ран≥ше б≥льш природно-≥деал≥зовано в≥дбулось витворенн¤ св≥товоњ парадигми акс≥олог≥чно-правовоњ, гносеолог≥чноњ онтолог≥чност≥ системного плану, ¤ка катал≥зувала у правовому та ≥дейно-св≥тогл¤дному в≥дношенн≥ методолог≥чний розвиток п≥зн≥ших, ментально залежних ¤к власних, так ≥ ≥нших правових систем ≥ традиц≥й.

«азначимо, ще теоретично розроблен≥й ∆.ƒерр≥дою науков≥й концепц≥њ - грамматолог≥њ нел≥н≥йного письма ( на тл≥ пор≥вн¤льних функц≥ональних характеристик л≥н≥йного), можна правом≥рно надати методолог≥чних ≥нструментальних властивостей актуальноњ операц≥ональноњ робочоњ ≥нструментолог≥њ загального нел≥н≥йного правового мисленн¤ (п≥знанн¤) ≥ вим≥рюванн¤ позитивних можливостей л≥н≥йного правового письма (нормового законотворенн¤), а у нашому контекст≥ - ф≥лософсько-правовоњ характеристики еволюц≥йного р≥зновиду синергетично-зор≥Їнтованого механ≥зму корел¤ц≥њ л≥н≥йних розвиткових правоусв≥домлених ор≥Їнтац≥й правових рефлекс≥й, а також оптимального засобу зд≥йсненн¤ нел≥н≥йних правоосмислень, генеруючих процесуальний статус робочого принципу нашого досл≥дженн¤.

јле разом з тим ми не можемо не п≥дкреслити того, що ∆.ƒерр≥да, у свою чергу, не м≥г не скористатис¤ у своњй "√рамматолог≥њ" св≥тогл¤дним запозиченн¤м та подальшим ≥дейним розвитком достатньо пол≥аспектно досл≥дженоњ ран≥ше ≥деограф≥чноњ модел≥ феномена д≥алог≥чного св≥тогл¤ду, нел≥н≥йного за своЇю суттю й природою, методолог≥чно розпочавшей зд≥йснювати типово новий нетрадиц≥йний науковий п≥дх≥д до вивченн¤ нел≥н≥йно зор≥Їнтованих природних ¤вищ ≥ процес≥в. ” цьому процес≥ св≥тогл¤дно в≥дбулись, фактично, начальн≥ ≥дейно-парадигмальн≥, серйозн≥ досл≥дженн¤ нел≥н≥йного плану начальноњ природноњ сутност≥ будь-¤ких нел≥н≥йних в≥дбитк≥в ≥ параметр≥в науково-техн≥чно збагаченого ≥ гносеолог≥чно ускладненого загального теоретичного л≥н≥йного п≥знанн¤ ( мисленн¤), ¤ке тепер вже г у б и л о, начебто завершену, але (нап≥в)парадигмальну, марг≥нальну форму св≥тогл¤дного п≥дходу до розум≥нн¤ р≥зновекторного, а фактично коеволюц≥йного осмисленн¤ нел≥н≥йних право≥н≥ц≥атив за класично створеними рисами ≥деограф≥чно завершеноњ, парадигмально-книжноњ текстуальноњ ф≥ксац≥њ зм≥сту л≥н≥йного мисленн¤ ¤к ≥сторичноњ потреби у рухом≥й, синергетично зор≥Їнтован≥й нел≥н≥йн≥й форм≥ вимог еволюц≥йного розвитку. ƒумаЇмо, що губилась разом з цим ≥ монопол≥¤ Їдиноњ певноњ ун≥версальност≥ на визначенн¤ традиц≥йноњ акс≥олог≥њ створенн¤ багато≥дентиф≥кац≥йних одиниць вим≥ру потреб правового розвитку у в≥дпов≥дних л≥н≥йних нормах зм≥сту права, синон≥м≥чних, ¤к правило, у традиц≥йному сусп≥льств≥, з л≥н≥йними нормами закону. ”насл≥док марг≥нальноњ переваги синергетично зор≥Їнтованих, нел≥н≥йних процес≥в праворуху за перех≥дних, кризових умов правобутт¤, зазначаЇмо про те, що синергетично зор≥Їнтована, нел≥н≥йна форма еволюц≥йних вимог, у нашому контекст≥ конкретно-≥сторично п≥знана ≥ функц≥онально ос¤гнена ф о р м а правовоњ ≥дењ, переважаЇ над звичайним, св≥тогл¤дно-парадигмальним книжним зм≥стом л≥н≥йного п≥знанн¤ (мисленн¤), або зм≥стом конкретно-≥сторично лег≥тим≥зованоњ форми законодавчоњ ≥стини будь-¤кого закону, основного «акону ( онституц≥њ) зокрема. јле за лог≥кою звичайноњ правовоњ традиц≥њ ≥ л≥н≥йною методикою кризових правоперЇтворень, ¤к≥ позитивним правом, що, ¤к ми вважаЇмо, дом≥нуЇ за посттотал≥тарних час≥в, сприймаютьс¤ ¤к звичайн≥, л≥н≥йн≥, традиц≥йн≥ та ≥сторично-спадкоЇмн≥, а також за умов в≥дсутност≥ оптимальноњ, науковоњ методолог≥њ зд≥йсненн¤ перех≥дних ¤к теоретичних, так ≥ практичних правоосмислень ≥ правоперетворень, сучасна лог≥ка л≥н≥йного, ≥сторичного правосмисленн¤, правотворенн¤ й правоусв≥домленн¤ ( ¤к≥ Ї т≥пово дев≥антними та марг≥нальними) в≥дбиваЇ стар≥, традиц≥йн≥ методи, методику ≥ методолог≥ю њх творенн¤. “ака ситуац≥¤ не спроможна д≥Їво в≥ддзеркалити реальну картину нел≥н≥йноњ конф≥гурац≥њ синергетичних функц≥ональних право≥мпульс≥в ≥ дом≥нантних проблем перех≥дного правотворенн¤. ћи можемо аргументувати такий юридичний факт на теоретичному р≥вн≥ за соц≥олог≥чно-науковими в≥дбитками позитивних зворотних зв'¤зк≥в кризових функц≥й закону ¤к розвитку марг≥нально-законодавчоњ ≥стини права, що Ї перех≥дною, амб≥валентною, нер≥вноважною, структурно напруженою, неповнозавершеною, пол≥аспектно марг≥нальною ¤к≥стю посттотал≥тарного бутт¤, а у зв'¤зку з цим ≥ необов'¤зково необх≥дною ¤к правовою, так ≥ неправовою р≥ччю. ¬она Ї можливою, можливо бажаною, нап≥вможливою, нап≥вбажаною (¤к правовою, так ≥ неправовою), а зв≥дси ≥ нап≥вреальною, нап≥вд≥йсною, та нап≥вфункц≥ональною.

” цьому контекст≥ правосв≥дом≥сть, ¤к аргументовано вище, ¤к формозм≥стовний та пол≥функц≥ональний феномен соц≥альноњ, соц≥ально-правовоњ та правозаконноњ природи, парадигмально-категор≥ально ≥ св≥тогл¤дно-≥дейно рефлексуюч≥ стало ≥деал≥зован≥ елементи пост≥йного, "в≥чного", л≥н≥йно структурованого гносеолог≥чного зм≥сту природного в≥дбитт¤ ≥сторично вторинноњ правовоњ ≥дењ у завжди рухому, непост≥йну ≥ еволюц≥йно-первинну, онтолог≥чну форму законодавчоњ ≥стини, виокремлюЇ категор≥ю ≥ феномен ф о р м и закону ¤к дом≥нантно розвиваючий структурний компонент ≥ елемент еволюц≥йного зм≥сту пострад¤нського права за в≥дношенн¤м до категор≥њ та феномену зм≥сту закону ¤к пох≥дного в≥д форми типово правового ¤вища ≥ процесу ≥сторичного типу, залежного в≥д еволюц≥йноњ правовоњ просторовоњ форми конф≥гурац≥њ будь-¤ких кордон≥в бутт¤ певноњ нац≥њ.

Ѕудемо мабуть, у зв'¤зку з такою синергетичною ор≥Їнтац≥Їю ¤к оптимальною до розгл¤ду динам≥ки кризових правотрансформац≥й ≥ законорефлекс≥й за перех≥дних час≥в посттотал≥тарного правобутт¤, методолог≥чно надавати еволюц≥йно зор≥Їнтованим правовим розвитковим рухам ≥ методично п≥знаним в≥дпов≥дним нел≥н≥йним законом≥рност¤м правових посттотал≥тарних рефлекс≥й ¤к типово синергетичних статусу родових природних законом≥рностей, ¤к п≥дструктуро-п≥дсистем еволюц≥йних закон≥в "збереженн¤" (≤.ѕерелиг≥н) та родових природних правових рух≥в, а ≥сторично зор≥Їнтованим л≥н≥йним правовим рухам ≥ в≥дпов≥дним л≥н≥йним правовим законом≥рност¤м - статусу видових правових законом≥рностей, ¤к п≥дструктуро-п≥дсистем ≥сторичних закон≥в поверненн¤ (√.’акен) [ƒив. 9].

—писок використаних джерел:

1.√егель √.¬.‘. ‘≥лософ≥¤ права /ѕер.снем. ћ.,1990.-—.59

2. ƒеррида ∆. ќтобиографии // Ad Marginen '93. - ћ., 1994. - —. 179-182

3. »льин ».ј. ќ сущности правосознанн¤ // —обр. соч. в 10-ти томах. - “.4. - ћ.: –усска¤ книга, 1994. - —.149-414

4. Ќовгородцев ѕ.».  ант и √егель в их учени¤х о праве и государстве. ƒва типических построени¤ в области философии права. - ћ.,1901. -245с.

5. ѕуанкаре ј. Ќаука н г≥потеза. - —ѕЅ., 1906. -119 с.

6. ѕригожий »., —тенгерс ». ѕор¤док из хаосу. Ќовый диалог человека с природой. - ћ., 1986

7. Dmitrienko Y. N. Modern Problems of Information Technologies: Remote Asymmetry of Rights and Regulations from the Theoretical Viewpoint of Post-totalitarian Legal Awareness // ISTAТ2003. 2nd International Conference on Information Systems Technology and its Applications, June 18, 2003, - Kharkiv: NTU "KhPI", 2003. - S.36-45

8. яковленко —.». ¬нешн¤¤ стохастизаци¤ макросистемы и днскретность состо¤ний микрообъектов //¬опросы философии. - 1993.-N 11.- —.152-158

9. ƒмитр≥Їнко ё.ћ. ƒо методолог≥чно-правовоњ проблеми ≥дентиф≥кац≥њ дом≥нанти структурно-системних елемент≥в правосв≥домост≥ ¤к принципових моделей њњ посттотал≥тарного розвитку // ‘≥лософськ≥ науки. «б≥рник наукових праць («а матер≥алами ¬сеукрањнськоњ науковоњ конференц≥њ "‘≥лософськ≥ проблеми синергетики: постнекласична трансформац≥¤ наукового знанн¤, що в≥дбулась 4-5 липн¤ 2003 р.) - —уми: —ƒѕ” ≥м. ј.с.ћакаренко, 2003. - —.. 99-106

 


назад «м≥ст дал≥
Hosted by uCoz