Серед найактуальніших проблем посттоталітарних правових рефлексій - проблема методологічно-ідентифікаційної потреби додаткової кореляцiйної лiнеаризацiї, або контекстуального приведення нелінійно побудованого змісту Конституції (наявність у структурі української Конституції 1996 року положень про три незалежні гілки влади: законодавчої, виконавчої, судової на тлі відсутності досвідно діючих традицій такого функціонального співіснування, нове розуміння, ідентифікація та законотворче прочитування природних і соціальних прав людини й громадянина та ін.) у звичайну лінійну форму її позитивного прочитування, що має нелiнiйний характер фундаментальних законодавчих видозмiн i доповнень, набуває найактуальнійшої гостроти. Необхiднiсть приведення сучасної нелiнiйної структури основного Закону у вiдповiднiсть до звичайних природних характеристик лiнiйного тексту,зумовлена також необхiднiстю створення такої посттоталiтарної асиметрiї дистанцiйно правовiдбиваючих процесiв соцiального створення законодавчої iстини як ментально - правового маркера правової iдеї, яка б комунiкативно забезпечувала мiру некритичної,мiнiмальної опозицiї права i закону, права у законi як оптимальну ентропiю н е к р и з о в о г о циклу соцiальної активностi правосвiдомостi або функцiональну мiру формальної i неформальної спадкоємностi останньої,яка конкретно-iсторично репрезентує вiдповiдний рiвень (резонансний аналогiчному циклу соцiальної активностi правосвiдомостi,її спадкоємностi) зовнiшньої стохастизацiї ментальної рефлексiї iдеї права у iстину закону[Див. 5-8].

Означенi правотрансформацiйнi процеси також полiфункцiонально вiдбиваються у свiтоглядно резонансному з iншими рiвнями рiзнофункцiональних вимiрiв розвиткових правовимог i правопотреб циклi створення к о м п е н д i у м у мiри п р а в а у з а к о н i (а не навпаки), що репрзентується у ступенi соцiально адаптованої дискретностi ментальних прав первинних суб'єктiв по вiдношенню до ідеологічних прав вторинних i навпаки, в залежності від рівня щільності ментально-ідеологічної концентрації права у законі: вище щільність ментального змісту права при домінуванні прав первинних суб'єктів правосвідомості - переважає асиметрія права і закону як еволюційний розвитковий принцип правової свідомості, вище щільність ідеологічної форми закону при домінуванні прав вторинних суб'єктів правосвідомості - перважає асиметрія закона і права як історичний принцип правової свідомості.

Вважаємо, що цей ступiнь ментально-ідеологічної щільності концентрації права у законі за своїми iдейно-свiтоглядними акмеологiями має є д и н у аксiологiчну о н т о л о г i ю, гносеологiю, логiку, iсторiю, що спроможнi дефiнiцiювати та легiтимiзувати на лiнiйному щаблi правозаконотворення домінанти синергетично-нелiнiйних е в о л ю ц i й н и х векторів соціально рефлексивних активних стійких правовимог у пасивних позитивних, соціально незрефлексованих лiнiйних законопотребах. Думаємо, що у такому варiантi найбiльш композицiйно, рельєфно i об'ємно (еволюцiйно) будуть методологiчно в и с в i т л е н i iсторико-спадкоємнi як розвитковi, рухомi, так i патологiчнi, “коснi” протирiччя, антиномiї, колiзiї, антогонiзми, на рівні правових рефлексій методолого-теоретично ідентифікованими, дослідженими та ідейно-світоглядно зфокусованими у феномені девіантної правосвідомост, репрезентуюей кризовий цикл соціальної активності звичайної, ментально опосередкованої та структурованої правосвівдомості [Див.4 ]. На рівні теоретичної та методолого-правової рефлексії головним структурним протирiччям будь-якої Конституцiї, Конституцiї України зокрема (за винятком колишніх радянських Конституцiй, що були специфічними серед світових, мали неприроднi, нементальнi, а тоталізовані й тоталітаризовані iдеологiчно-правовi протирiччя з домiнантою протирiч системного плану), є такі нові структурі роздiли, якi характерно типовi лише для нiлiнйного правового г i п е р т е к с т у (комп'ютерного тексту), який має свої "власні" розвитковi потреби, вимоги, логiку вiртуального “iснування”: різнозмістовні розділи зі своїми системними ідеями, але побудованого не за логiко-детермiнантними критерiями й принципами лiнiйного книжного тексту, а навпаки, типово нелiнiйного, спрощеного інтертексту, який є свiтоглядно з в у ж е н и м та iдейно л i н е а р и з о в а н и м за своєю iсторико-традицiйною, книжно - “гасловою” формою як у “своєму” часi, часо-просторовому масштабi, континуальнiй граничностi, цiлепокладальностi та принциповiй зовнiшнiй нестохостичностi, так i поза “своїм” часом i часо-простором, зi всiма його належними “вiртуальними” характеристиками, рисами, можливостями, цiнностями. Конституцiя України (1996 р.) методологічно репрезентує, за нашою думкою, типовий зразок некомп'ютерного варiанту звичайного гiпертекста. Щодо його історі: гiпертекст було вiдкрито, як звiсно, у 1967 роцi Д.Енгельгардом та Т.Нельсоном, котрим випала доля принципово оцінити змiстовну форму загальної технiко-технологiчної iдеї гiпертексту[Див.2-3].

За творчими ідеями цих дослiдників, зазначимо, що як правило, використання комп'ютеру для нелiнiйного, рухомого, формового, п р о ц е с у а л ь н о г о читання (мислення, пiзнання) лiнiйних текстiв, у нашому прикладi правових, деструктурно побудованих перехiдних Конституцiї, функціонально привносить у цей процес позитивний аспект iстотної формалiзацiї, але не пiдкоряє “автора” i “споживача” будь-який зовнiшнiй схемi, а саме: використаня комп'ютера допоможе швидко лінеаризувати будь-який складний, нелінійно побудований текст. Такий текст, що має (може мати) не одну (єдину) "книжну" ідею, не один (єдиний) зміст, не одну (єдину) форму, їх може бути багато, в залежності від потреби творчо-технічного домислювання, що виходе з можливих змістовних відношеннєвих зв'язків тієї правової структури тексту. яка "знаходиться" у конфігураційному полі функціональних законів нелінійної правової структури як потреби її лінеаризації [Див.4]. Тобто “лiнiйна” лiнеаризацiя синергетично структурованої праворозвиткової потреби у нелiнiйнiй розбудовi еволюцiйних вимог конституційного розвитку щодо підвищення циклу соціальної активності девіантної правосвідомості при методологiчному опосередкуванні правозаконодавчих трансформацiй пiд час побудови (вiдродження, пригадування) ментальної о р г а н i з а ц i ї вітчизняного цивiлiзацiйно озовнiшненого праворуху, онтологiчно за свiтовими традицiями є функцiонально неповнозавершеною, i н д е т е р м i н о в а н о ю, структурно iзольованою моделлю (ментальною формою) руху права i закона. А саме: така органiзацiя еволюцiйної моделi праворозвиткових потреб i вимог в и к л ю ч а є можливiсть здiйснення оптимальної опозицiї права i закону, такої опозицiї, яка б дозволяла природно з н а х о д и т и праву (як родовiй,iдейно - детермiнантнiй природi) своє мiсце у нацiонально звуженiй (за межами етнотериторiального ареалу буттєвого iснування певної соцiально зорганiзованої спiльностi) н о р м i закону (як видовiй, свiтоглядно-iндетермiнантнiй природi), правової iдеї у законодавчiй iстинi за максимальними константами i детермiнантами правових рефлексій як гранично можливих, а не навпаки, що можливо лише, вважаємо, у завершено об'ємнiй, синергетично структурованiй моделi нелiнiйного еволюцiйного праворозвитку i законостановлення [Див.3]..

У такий спосіб є повна можливість визначити нашу Конституцiю як таку, що має нелiнiйний змiст i лiнiйно побудовану форму. Думаємо, що на примитивному, комп'ютеризованому (але не комп'ютерному) варiантi грубої лiнеаризацiї змiсту Конституцiї перехiдного суспiльства її лiнiйна ф о р м а повинна бути рухомою, активною, динамiчною, подвижною,маргiнально-корельованою, яка б змiнювала свої лiнiйнi формовi межi за змiною нелiнiйного змiсту, що, у свою чергу, вважаємо, логiчно вiдбивається у конкретно соцiалiзованому циклi правового усвiдомлення (правосвiдомостi) суспiльного вiдбиття правової iдеї у законодавчу iстину закону через нацiональну норму (у нацiональнiй нормi) закону як правову(ої) якiсть(остi) конкретно-історичних правових рефлексій.

Думаємо, що треба також розумiти: за перехiдних, кризових часiв правобуття i за умов а б с о л ю т н о ї вiдсутностi досвідно традиційної повнофункціональнодіючей методологiї, методики та логiки (схеми) еволюцiйних, трансгресивних правоусвiомлень як науково-теоретичного, так i практичного плану, буттєво-природно (трансцендентно, гранично, об'ємно) еволюцiйованих на зразках ментальних норм-маркерiв правової iдеї через законодавчо - iсторичну iстину - норму закону, гносеологiчно, онтологiчно, логiчно створених за зразками нелiнiйного, вiртуального комп'ютерного мислення (пiзнання),а також концептуальної вiдсутностi звичайної дiєвої позитивної лiнiйної посттоталiтарної методологiї, методики та логiки iсторичних правозмiн i законостановлень, iдеологiчно (за функцiональним маркером радянської правозаконотрансформацiї) триває iдейно-свiтоглядно незавершена розвиткова к р и з а або б р а к iдейного, системно-синергетичного, правового лiнiйного як статичного, так й динамічного рефлексивного законоправоосмислення [Див.2]..

За традицiйних умов функцiонально-домiнантного, iсторико - легалiзованого лiнiйного з а к о н о п i з н а н н я (закономислення) як видового, яке за означених перехiдних, кризових умов i обставин еволюцiйно-вiртуально, на методичному i методологiчному рiвнi не усвiдмлено, але “стихiйно”, на синергетичному рiвнi - хаотично - трансформоване у нелiнiйне.

Така ситуація у т р у д н ю є (можливо, до неможливостi) правове усвiдомлення як нацiональних, так i свiтових правовимог i законопотреб. За таких домiнантних праворозвиткових потреб, домiнант правопiзнавальних процесiв створюється два функцiональних розвиткових прiоритета як правопiзнання, так i закономислення: ситуаційного пріоритету нелінійного праворозвитку та ситуаційного пріоритету лінійного законотворення. Але у зв'язку з детермiнантно дiючою у посттоталiтарному соцiально-правовому полi радянської “iдеологiчної” законорозвиткової традицiї та старої, радянської, тотально-позитивної правової, законотворчої методологiї (методики) правозмiн,вважаємо,законопiзнавальнi процеси п е р е в а- ж а ю т ь i є прiоритетними серед будь-яких iнших. Думаємо,що допомогти у цiєї ситуацiї може лише змiна загальної наукознавчої методологiї з позитивних орієнтацій на фiлософсько-методологiчні, фiлософсько-правові осмислення всіх правових i законотворчих потреб i вимог сучасних правових рефлексій як на будь-якому ментальному, вiтчизняному теренi, так й на свiтовому, який утворює загальноцивілізаційний ментальний субстрат. За допомогою фiлософсько-правового аналiзу, який спроможний по праву виконуати функції методологічно-правового, думаємо, можна природно витворити (відтворити, пригадати, оновити) будь-яку ментально зорiєнтовану модель тiєї розвиткової свiтоглядної дистанцiйної асиметрiї права i закону, права у законi, яка дозволила б спадкоємно сприйняти тi лiнiйнi неспадкоємнi законоправобіфуркації, легiтимно дефiнiцiювати можливi соцiально придатнi до конкретно-iсторичних умов лiнiйного суспiльно-адаптованого правобуття вектори синергетичних орiєнтацiй правових рефлексій, що домiнантно iндетермiнованi у несинергетично еволюцiонiзованому (несамозорганiзованому) сучасному нелiнiйному правовому середовищi посттоталiтаризму. Вважаємо, що за сучаних умов не вiдбувається традицiйне iсторичне (вертикальне) “опускання” (звуження, ментальне обмеження, гносеологiчне о б м е ж е н н я) вiртуального з м i с т у свiтового,нелiнiйно структурованого наднацiонального права у еволюцiйно пiзнану (горизонтальну) або соцiально вимогливу ф о р м у (норму) закону, яка є нацiональним явищем i соцiальним, в о л ь о в и м, лiнiйним в i д ч у ж е н н я м у права як iдейного (гранично непiзнавального) ноумена його законодавчої с в о б о д и (відчуження правової, локально пiзнаної iстини закону від ментально створенiй правовій норми). Саме у процесах створення свiтоглядної дистанцiйної асиметрiї права i закону, права у законi,за наними аргументами, вiдбувається вiртуальне, нелiнiйне, синергетичне перетворення (переутворенн) правової iдеї у реальну, лiнiйну iстину закону. Вважаємо, що смисл дистанцiйностi у свiтогляднiй асиметрiї права i закону дефiнiцiює лiнiйну правову п о т р е б у у створеннi рiзної часо - просторової ф у н к ц i о н а л ь н о ї домiнантностi, детермiнантностi, смисло-змiстовної щ i л ь н о с т i i логiчностi окремо ноуменального, б е з м е ж н о г о, незавершеного за своєю iдейною ф о р м о ю ноумена права i локального, строго феноменального, завершеного завжди за своїм змiстом свiтоглядного (свiтоглядно-аксiологiчного) феномену з а к о н у. Пiд час ідентифікації дистанцiйної свiтоглядностi асиметрiї права i закону,права у законi як м е ж i неспiвпадiння (спiвпадiння) ментального права первинних суб'єктів правосвідомості (права) i ідеологічного права вторинних суб'єктів правової свідомості (закону), або міри опозицiї права i закону, міри зовнiшньої д и с к р е т н о с т i права у законi та внутрiшньої - закону у правi створюється конкретний цикл соцiального правоусвiдомлення (правосвiдомостi), соцiально-правових, трансформацiй, який спроможний характеризувати цикл соцiальної активностi зовнiшньої стохастичностi права i закону, а також еволюцiйну швидкiсть нелiнiйних законоправотрансформацiй.

Закон же у свою чергу набуває нових еволюцiйних нелiнiйних напрямкiв як зовнiшньо оцивiлiзованих рефлексивних правоорiєнтацiй i “резервних” напрямкiв еволюцiйних право - i законотрансформацiй. А саме: за умов домiнування лiнiйних розвиткових правозаконотрансформацiй вiдбувається за нашою схемою еволюцiя з м i с т у закону (загалом видової правової природи, законодавчої як похiдної) i коеволюцiя ф о р м и права, її iдейної еволюцiйної трансформацiї за певною схемою iсторичного становлення конкретної енотрадицiї (= нацiональної самосвiдомостi), її свiтоглядного єства. Право як безмежна еволюцiйна якiсть регулятивно "себе знаходить" у нормативних межах закону, який нiколи не може стати природним правом або природним правовим актом. Вiн (закон), як правовий ментально-ідеологічний знаково-матеріальний маркер правових рефлексій, може лiше бути певним чином або наближеним, або вiддаленим вiд права подiбно тому як законодавча iстина або буде наближатися, або вiддалятися вiд iдеального розумiння правової iдеї за параметральними партиципацiйними характеристиками й зв'язками асиметрiї й опозицiї права i закону.

Пiд i д е а л ь н и м розумiнням правової iдеї у контекстi конкретно-історичного, соцiального рефлексування нормозмiсту законодавчої iстини, будемо усвiдомлювати лiнiйну свiтоглядну дистанцiйну асиметрiю права i закону, яка аксiологiчно дозволяє функцiонально iснувати такій свiтоглядній, правоусвiдомленій опозицiї права i закону, права у законi,яка у правовому вiдношеннi оптимально диференцiює,дефiнiцiює та законодавчо легiтимiзує на некризовiй, неконфлiктнiй основi буттєвого правозакону нелiнiйнi праворозвитковi потреби у лiнiйнiй формi (нормi) закону, коли право стає методологiю закону, законотворення, а н е самим з а к о н о м,законотворенням. К р и т е р i є м iсторичної (думаємо, що й еволюцiйної теж) iстинностi (iдейно - свiтоглядної iдеальностi) правоперетворень i законостановлень як на лiнiйному, так i на нелiнiйному рiвнi, вважаємо, є н а я в н i с т ь будь-якого (з запропонованих нами високого,середнього, низького, кризового циклу) некризового циклу соцiальної активностi правосвiдомостi. Останній репрезентується у феномені правової культури як робочої, каузальної законодавчої середовищної правокультурної “деонтологiї” функціональних правових рефлексій, яка об'ємно, еволюцiйно характеризує i акмеологiчно есхатологiзує законодавчу iстину та "виходить" з неї як ментально пролонгованого на певному етоментальному соціотерені права, котру характеризує нелiнiйна вiртуальнiсть негативного зворотного зв'язку, спроможного стати ментально адаптованим еквiвалентом н е л i н i й н о г о переходу (зв'язку) законотворення у л i н i й н i напрямки синергетичного правозастосування на рівні правової свідомості як ядра правових посттоталітарних рефлексій нелiнiйної, методологiчної, правоцiлепокладальної природи.

Таким чином, можемо, теоретично соціалізовуючи можливі механізми й моделі методолого-ідентифікаційної лінеаризації перехідної Конституції, концептуально запропонувати лише ті як оптимальні, що пов'язані з пошуками шляхів підвищення циклу соціальної активності правової свідомості, репрезентуючим формові константн праворефлексивних процесів як домінантні та пріоритетні, які мають своєю онтологією, гносеологією, логікою та історією онтологію, гносеологію, логіку та історію правової свідомості [Див.1]. Останні, як теоретично трансгресивні, можливо статично й соціологічно вивчити у фiлософiї права, теорії, історії держави і права, теорії державного управління, зкорелювати засобами соціологічного контролю та соціальної діагностики. Трансгресивнi константи здiйснення нелiнiйного переходу перехідних законорефлексій у традицiйнi лiнiйнi вектори синергетичного правоусвiдомлення, полагаємо, найбiльш оптимально можна репрезентувати, у методологiчнiй дефiнiцiї iдейної природи правовимог i світоглядних законопотреб у перехiдних правозаконотрансформацiях як теоретико-iдентифiкацiйної проблеми посттоталiтарного рефлексивного правобуття. Актуальні правовимоги і законопотреби, які, як правило, за перехідних умов пострадянського розвитку, можуть не співпадати, за нашими проведеними дослідженнями, є можливим ідентифікувати традиційно-соціологічно, засобами соціальної діагностики, оперативно вносити завчасні зміни у фундаментальні філософсько-правові твори методологічно-правового плану як робочу інструментологію законодавчої соціалізації права.

Зазначимо, що саме за соціологічно ідентифікованими циклами соціальної активності правової свідомості, що створюють певну спадкоємність її традиційних (формальних) та нетрадиційних (неформальних) функцій як формальну і неформальну спадкоємність правової свідомості, статистично репрезентуючими завжди їх конкретно-історичну специфіку - можливо функціонально-процесуально корелювати звісними техніко-технологічними засобами комп'ютерного моделювання структуру сучасної української Конституції як Конституції, що у методологічно-правовому відношенні легітимізує маргінальну перехідну модель поступового наближення України до статусу традиційного суспільства, з його сталими атрибутивними властивостями, а у зв'язку з чим вимагаючої постійних "хірургічних" операцій у сворему "тілі" - змісті. Підкреслимо, що за проведеними дослідженнями, посттоталітарна правова свідомість є типово девіантною, що створює відповідні маргінальні норми права, коли "будь-яке актоутворення свідомості стає правовим нормотворенням..." [8, с.14].

У такий спосіб, вважаємо, доцільно було б додати до сучасної структури Конституції України після розділу ХV "Перехідні положення" розділ ХVI "Актуальні зміни і доповнення до конфігурації Конституції України", у якому б в залежності від змін у вимогах і потребах конституційного розвитку України, зумовлених конкретно - історичною динамікою конституційно - правового українського процесу, актуально вносились ті чи інші необхідні зміни та доповнення, за завчасно продуманим та адаптованим у вітчизняне і світове правове поле законодавчим механізмом.

5. Дмитрієнко Ю.М. Традиційні та нетрадиційні моделі правових посттоталітарних рефлексій // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Том 15 (54). N 2. Философия. Социология. - Симферополь, 2002. - С. 119-126

6. Дмитрієнко Ю.М. Українська екологічна безпека життєдіяльностіз найдавніших часів до початку 90-х рр. ХХ ст. (До постановки питання про циклову природу екологічної правосвідомості). // Матеріали курсантського наукового семінару Національного університету внутрішніх справ "Екологічна безпека України ХХI століття". - Харків:НУВС, 2003. - С.17-22

7. Дмитрієнко Ю.М. Мистецькі твори художніх дизайнерів як філософсько-правові: до актуальних завдань законодавчого захисту інтелектуальної власності. // Матеріали науково-практичної конференції Національного університету внутрішніх справ "Актуальні проблеми правового захисту інтелектуальної власності в Україні". - Харків: НУВС, 2003. - С.16-24

8. Дмитрієнко Ю.М. Маргінальна правова норма як акт девіантної правосвідомості. // Державо і право. - Вип. 17.- Киів, 2002. - С.12-18

---

назад

Зміст

далі