назад Зміст далі

Нелінійна модель рефлексивного правопізнання

Девiантна правосвiдомiсть i девiантнi правозаконобiфуркацiї як природно-каузальнi я в и щ а процесiйно - якiсних (синергетично-еволюцiйного зразка) дефiнiцiй руху перехiдного права i закону спроможнi за своїми функцiональними характеристиками та призначенням у посттоталiтарному правозаконобуттi (просторi) методологiчно схарактеризувати (схематизувати) за циклом своєї соцiальної активностi у правовiй культурi за тих або iнших дискретно - локальних трансформацiйних моментiв чи часо - просторових iсторико - еволюцiйних з а в д а н ь домiнантнi розвитковi потреби, якi свiтоглядно детермiнованi тими iдейними вимогами, що цiлепокладенi с в i т о в о ю соцiально - правовою, правовою, законодавчо-правовою базою, спiльнотою, логiкою, онтологiєю, гносеологiєю та аксiологiєю i є першочерговими з а в д а н н я м и епохи, iсторичного перiоду.

В цьому аспекті малодослідженими є саме ті аспекти структурно-системного розвитку правового усвідомлення реалій україноментального етносу, що мають нелінійну природу синергетичного пізнання як соціологічного права, які створюють базові нелінійні синергетичні константи правоідентифікаційного руху дійсності, що детерміновані соціологічним змістом конкретно-історичного циклу соціальної активності правової свідомості.

У попередніх роботах нами досліджувались різні питання нелінійних знаково-матеріальних проекцій девіантної правосвідомості, зумовлені теоретичною неможливістю позитивної правової науки істинно ідентифікувати складну природу синергетичної моделі сучасних правовідбиваючих процесів у нелінійному телеологічному пізнанні правових реалій як різновидів маргінального соціального відбиття (В. О. Чефранов), але ще недостатньо зроблений акцент на виявленні специфічних відмінностей нелінійного телеологічного пізнання як права (А. А. Козловський), утворюючих площину сучасної синергетичної моделі трансформації правових маргінальних рефлексій як девіантної правосвідомості, на що поки вітчизняна правова наукова думка слабо пригортає увагу [Див. 1-3, 10].

Будемо намагатися розглянути деякі методологічні підходи визначення корінних відмінностей нелінійної телеологічної моделі праворефлексивного пізнання (мислення), які зможуть дозволити теоретично легітимізувати ці відмінності як такі, що створюють нелінійну архітектоніку дистанційної світоглядної асиметрії ментальних прав первинних суб'єктів правосвідомості (фізичних осіб) та ідеологічних прав вторинних суб'єктів правосвідомості (юридичних осіб) як асиметрію права і закону, яка є девіантною. Відповідно будемо робити розгляд корінних відмінностей і характерологій нелінійної телеологічної синергетичної площини пізнання (мислення) правових реалій, використовуючи типові відмінності, нелінійного письма, мислення, інформаційно-знакової ідентифікації правових рефлексій у законодавчу матерію, що мають певний історичний досвід їх дослідження, але для нашого контексту не адаптованого.

Думаємо, що виявлення і дослідження типових специфічних відмінностей телеологічної нелінійної моделі пізнання (мислення) правових реалій будє оптимально сприяти раціональному розв'язанню важких проблем й завдань посттоталітарного правобудівництва й правовідбиття, а також слугувати певною теоретичною основою для подальших досліджень проблем посттоталітарних правових рефлексій як рефлексій правової свідомості. В залежностi вiд структурного i системного потенцiалу девiантної правосвiдомостi, а також репрезентативного вiдбиття дистанцiйної асиметрiї права i закону, права у законi за рiзними циклами її соцiальної активностi, методологiчно-iнструментального спiввiднесення права i закону пiд час створення i здiйснення опозицiї останнiх як формування ентропiї девiантної правосвiдомостi i мiри її зовнiшньої стохастизацiї насамперед за тими її (девiантної правосвiдомостi) соцiалiзованими функцiями, якi правоiсторично каузалiзованi у домiнантних стереотипах свiтових детермiнацiй, iндетермiнацiй, вимог i завдань та ментально цiлепокладенi у законодавчих потребах нацiональної соцiалiзацiї правової iдеї у законодавчiй нормi як певнiй, конкретно-iсторично мислимої (пiзнаної) iстинi (права) - нормі права.

Тодi здiйснюючи мiждисциплiнарний методологiчно-правовий аналiз девiантної правосвiдомостi, можемо виокремлювати її функцiонально-iсторичнi розвитковi домiнанти, системно iдентифiкованi на вiртуально-синергетичному рiвнi правозаконодавчих трансформацiй за часiв посттоталiтаризму у ментальнiй структурi правового поля соцiуму, вiдповiдного правозаконодавчого с е р е д о в и щ а, резонансного з ментальним полем девiантної правосвiдомостi, її ментально-правовим середовищем, рефлексуючих певнi структурнi елементи (одиницi) останньої, дiєво функцiонально затребуванi конкретним часо-простором як д о с т а т н і методологiчнi iнструментарiї i як атрибутивнi еволюцiйнi чинники, константи та прiоритетнi для певного еволюційно зорієнтованого часо-простору потреби саме у конкретних правозаконодавчих в и д о з м i н а х праворефлексивних еволюцiйно-синергетичних зразкiв, поширюючих еволюцiйнi напрямки правового свiтопiзнання (свiтовимiру, свiтоаналiзу) у ментально-законодавчiй референцiї як нелiнiйно-розвитковiй моделi трансформацiйних змiн.

В залежностi вiд того, якi структурнi компоненти (елементи, одиницi, частини) або функцiї девiантної правосвiдомостi будуть найбiльш рухомими, лабiльними, онтологiчно дiєвими та найбiльш поширеними серед iнших або детермiнантно щiльними (iдейно пролонгованими) у певнiй розвитковiй ситуацiї ментального етночасопростору, будемо судити про їх домiнантнiсть, прiоритетнiсть, iсторичнiсть чи еволюцiйнiсть.

Контекстуально використовуючи iснуючi рiзнi концепцiї про побудову (стуктуру) свiдомостi як родового феномену по вiдношенню до видового феномену девiантної правосвiдомостi, у нашому контекстi як її в и д о в о ї пiдструктуро - пiдсистеми i на прикладi мiждисциплiнарного методологiчно-правового розгляду (аналiзу) останньої можемо логiко-синергетично дефiнiцiювати, iдентифiкувати та легiтимiзувати не тiльки структурнi компоненти девiантної правосвiдомостi, але i визначити серед усiх компонентiв домiнантнi, якi правоiдеологiчно структурованi за розвитковими вимогами того правозаконодавчого с е р е д о в и щ а, яке свiтоглядно детермiнує за умов домiнування еволюцiйних деструктурно - деструктивних трансформацiйних потреб у якостi i д е й н о ї підвилини парадигмальної граничностi соцiальної рефлексiї права у законодавчу норму як певну законодавчу iстину.

Завдання фiлософiї права як правової методології і як iдейної методологiї перетворень права (думаємо i закону теж: за нашою логiкою закон - пiзнана (мислима), але конкретна, знаково вiдбита iстина правової iдеї) п о л я г а є у виробленнi науково-теоретичної методологiї кореляцiйного п о д о л а н н я i попередження ситуацiї створення подвiйної соцiально-правової, правової, правозаконної аксiологiї i нефункцiональних, напiвфункцiональних i дизфункцiональних лiнiйних маргiнальних методiв, методик i методологiй осмислення й здiйснення перехiдних правоперетворень, якi не спроможнi цивiлiзацiйно подолати проблеми i завдання посттоталiтарного свiтоглядного правовимiру, правоздiйснення i правозаконотворення. Останні, як доведено нами раніше, реально здійснюються за нелінійними синергетичними моделями світоглядного правопізнання [ Див. 9].

Так, нелiнiйнiй, iнформацiйно-синергетичнiй моделi свiтоглядного правопiзнання характернi такі риси [Див. 3-10]:

1) не строго онтологiчна (можливо зовсiм не онтологiчна) фундаментальнiсть i не строго категорiальний характер iсторичного свiтозасвоєння й свiтопрактики по вiдношенню, наприклад, до пiктографiчної, iдеографiчної, лiтерної та будь-якої iншої знаково-символiчної моделi свiтовiдбиття у соцiальнiй природi, де лiнiйна онтологiчнiсть мислення (пiзнання), у зв'язку з цим, є лише с т р о г о ю пiдсистемою i пiдструктурою загально домiнантної категорiї "нелiнiйнiсть";

2) не строга, а в i л ь н а послiдовнiсть з'єднання та засвоєння нелiнiйної правової iнформацiї, повiльна упорядкованiсть пiзнавальної активностi, елементiв будь-якої пiзнавальної (мислимої) системи чи структури на грунтi м i ж i д е й н и х переходiв або зв'зкiв, якi є домiнуючими о д и н и ц я м и нелiнiйного смислотворення, сенсопiзнання та свiторозумiння, виникаючими внаслiдок структурно-логiчної с у м i с н о с т i розвиткових бiфуркацiй векторного руху будь-якого процесу, розвитку;

3) гносеологiчна, логiчна, онтологiчна та трансцендентна п е р в и н н i с т ь граничних параметрiв еволюцiйної генези будь - яких природних процесiв та явищ як родової розвиткової природи по вiдношенню до звичайних, iсторико-лiнiйних за формою мислення (пiзнання), письма, зафiксованого у "книжнiй" моделi свiтопiзнання й свiтовiдтворення, е л е м е н т а р н а нелiнiйна хаотичнiсть еволюцiї (еволюцiйних процесiв) як iдентифiкатор синергетичної орiєнтацiї розвиткових процесiв та передумова i передобставина п о ч а т к у лiнеаризацiйних осмислень та усвiдомлень на маргiнально-нелiнiйному рiвнi їх здiйснення, а також створення феноменальних властивостей р о з у м о в о ї лiнiйностi як ф у н к ц i о н а л ь н о ї категорiї перехiдного, кризового мислення (пiзнання);

4) принципово з о в н i ш н i й, довiльний, завжди полiварiантний, полiiдейний характер та смислозмiст, де головною ф у н к ц i о н а л ь н о ю категорiєю є мiжсистемний, мiжструктурний перехiд, зв'язок, а також їх процесуальнi пошуки;

5) як правило, нетрадицiйна, початково незрозумiла форма протiкання й здiйснення розвиткових рухiв, напрямкiв складних рефлексiй перехiдного, кризового свiтовимiру;

6) багатомiрнiсть та багатовимiрнiсть, принципова д и с к у р с и в н i с т ь, неситуативна гетерогенна завершенiсть, як правило, гомогенних за змiстом нелiнiйно-лiнiйних правових сутностей, i у зв'язку з цим п о в н а або маргiнально-повна свiтоглядна завершенiсть будь - якої iнформацiйно-екстравертної речовини (тканини) мислимого пiзнання;

7) вiдсутнiсть "початку" iнформацiйно - синергетичного засвоєння як фундаментальної, так i прикладної пiзнавальної iдеї, смислоiдеї як її функцiональної лiнiйної iстини, i, у зв'язку з цим, вiдсутнiсть логiчного "кiнця", наприклад, у моделi книги або "книжного" (кiнцевого) пiзнання (мислення), що характеризує завершено об'ємний часо-просторовий масштаб будь - якої нелiнiйностi як завжди родової природи та її у н i в е р с а л ь н у, системну мiру г р а н и ч н о с т i як цивiлiзацiйної озовнешненостi (зовнiшностi, лиця) розумового пiзнання, свiтопiзнання, де будь-яка л i н i й н i с т ь завжди є локально замкненою, iзоморфно iзольованою пiзнавальною с т р у к т у р о ю видової правової природи на лiнiйному рiвнi, та геометрично локалiзованою конфiгурацiєю на нелiнiйному рiвнi мислення (усвiдомлення);

8) обов'язкова наявнiсть в i д к р и т и х смислозмiстовних, змiстосмислових, але обов'язково смислонесущих з н а н ь як реальних можливих переходiв i зв'язкiв (iнформацiйно-сiнергетичного, енергетичного плану) як мiж смислонесущими логiчними смисловими елементами (одиницями) окремо книжного зразку (тексту) нелiнiйностi, а також i мiж останнiм та будь-якими iншими лiнiйними або нелiнiйними текстами комп'ютерного, вiртуального типу;

9) концептуально неформальна (формальна) повнооб'ємнохарактерологiчна, гранично-трансцендентна завершенiсть семантичної системи нелi- нiйного пiзнання є д и н о ї iдей мислення як фiлософiчної творчостi осягнення будь-яких мiжчасо-просторових та мiжпросторово-часових i лiнiйно зрозумiлих переходiв, з в 'я з к i в як основних причин, цiлей та умов нелiнiйного осягнення будь-яких лiнiйних осмислень;

10) абстрактно-логiчний смисл нелiнiйного, "некнижного" мислення, як iнформацiйно (синергетично) - знакової рефлексiї нелiнiйним пiзнанням певного лiнiйного "свiту" речей;

11) iдейно-свiтоглядна, функцiональна та будь - яка iнша полiзорiєнтованiсть i полiнацiленiсть к о ж н о г о елементу будь-якої нелiнiйної, як правило, системи (або структури), а також бiфуркацiйної нелiнiйностi, принципова вiдсутнiсть лiнiйної моноiдеї як головної, домiнантної серед усiх iнших, як розвиткового "початку" i "кiнця" певної i с т о р i ї її лiнiйного в и м i р у, її "суспiльних" iнститутiв i субстратiв;

12) неформально-дефiнiцiйна я к i с т ь i сутнiсть нелiнiйних процесiв синергетичного руху матерiї;

13) вiльна можливiсть або можливiсть вiльного формозмiстовного утворення будь-якої iдейно завершеної системо-структури i об'ємне вiдслiдковування можливих полiвекторних орiєнтацiй i рухiв певної матерiї як у конкретних смислозначеннях кожного окремого "книжного" пiзнання або лiнiйного свiтовимiру у м е ж а х "книги", так i за її межами, тим самим методологiчно забезпечуючи i збiльшуючи загальну методично-розвиткову орiєнтацiю будь - якого синергетично структурованого смислопростору;

14) вiльна можливiсть або можливiсть вiльного в и н е с е н н я будь-якої лiнiйно зорганiзованої iнформацiйно - синергетичної (енергетичної) речовини (матерiї) за зразком феномена "книжного" мислення за м е ж i його к н и ж н о ї геометрiї простору, усiх мислеiдей як цiлiсного змiсту книги, так i її окремих структурних частин (одиниць): сторiнки, абзацу, роздiлу, речення, слова та iн., а також усiх послiдовно примикаючих до смислового поля "книжної" iнформацiї змiстоформотворень як окремого, лiнiйно упорядкованого н е л i н i й н о г о (або нелiнiйно-щiльного) сектору мислення (пiзнання) смислоформуючих пiзнавальних осмислень тих чи iнших "площин" формального мислення;

15) у нелiнiйно зорганiзованому iнформацiйно-синергетичному мисленнi (пiзнаннi), репрезентованому у "текстi", мiж лiнiйними смислонесущими субстратами "тексту" (фрагмент тексту, абзац, речення, словосполучення та iн. ) як його структурними елементами, якi, як правило, мають iманентний, внутрiшньоiдейний зв'язок як п е р е х i д до iншого, н е м а строгої iдейної композицiйної вiдстанi, тобто елементи мають н е с у м i ж н i зв'язки, вони умовно рiвноправнi, рiвнодоступнi, рiвнозначнi у їх п о с л i д о в н о м у засвоєннi та функцiональному використаннi;

16) постiйна наявнiсть у нелiнiйному мисленнi або у його нелiнiйному вiдбиттi видимих i усвiдомлених смислозв'язкiв з лiнiйною логiкою їх змiсту як сиергетично опосередкованого "книжного" свiтовимiру;

17) вiльна смислозмiстовна iєрархiзацiя нелiнiйного мислення (пiзнання); принципова наявнiсть "бажаної" можливостi i д е о л о г i ч н о г о збiльшення кiлькостi елементiв будь-якої сiнергетично структурованої системо-структури за рахунок в i л ь н о г о установлення нових iдейних зв'язкiв мiж функцiонально iснуючими лiнiйними зразками останнiх;

19) вiльно конституйований характер нелiнiйної iнформацiї, створеної засобами нетрадицiйного опосередкування смислозмiсту лiнiйної д е л i н е а р и з а ц i ї (за Ж. Деррiдою) текстуальної рефлексiї свiтопiзнання;

20) при утвореннi змiсту нелiнiйної iнформацiї її "книжна" форма тексту не завжди може в i д с т о я т и вiд останнього "на один подих" (Ж. Деррiда), i, у зв'язку з цим, нелiнiйна сутнiсть о з н а ч а є м о г о може сприйматися водночас як лiнiйне п о з н а ч а ю щ е, що можна розумiти у контекстi формальної логiки як текстуальне озовнiшнення iдейного смислу iнформацiї;

21) прiоритетною пiзнавальною функцiєю нелiнiйного мислення (пiзнання) є об'ємне (граничне, завершене) розумiння будь-якого лiнiйного явища чи процеса i н е о б о в ' я з к о в а вiзуальна i знакова репрезентацiя або вiдповiдне процесуальне супроводження конкретно пiзнаного смислозмiсту як окремої, вiдносно завершеної iзольованої iнформацiї; навпаки, об'ємне нелiнiйне мислення зумовлює наявнiсть певної кiлькостi структурно-логiчних зв'язкiв (переходiв) мiж iдейно-спорiдненими частинами й елементами нелiнiйної iнформацiї, якi можуть бути завжди використанi як функцiональнi, у тому числi й лiнiйного типу, i у лiнiйнiй моделi перетворень;

22) гранично можливий мiнiмум смислової iєрархiзацiї у плюралiстично можливих напрямках розвиткової орiєнтацiї, композицiйного "замислу" й логiки нелiнiйного пiзнання;

23) системно гомогенiзована змiсто-структурна гетерогеннiсть форми з м i с т у, смислу, логiки та орiєнтацiї непослiдовної, перервної нелiнiйностi iнформацiї та лише лiнiйної спадкоємностi мислення, розгорнута у iсторико-лiнiйних у т р у д н е н н я х спроби її текстуального вiдбиття або розв'язання;

24) виключна багатовимернiсть нелiнiйно-сиергетичної iнформацiї, рефлексована у принциповiй неможливостi її є д и н о м i р н о г о (одномiрного) "книжного" з д i й с н е н я або вiдбиття;

25) наявнiсть багатьох концептуальних iдей i смислiв у будь-якому системно-структурно-зорганiзованому об'ємi нелiнiйного мислення, якi формально рiвнозначнi та умовно рiвнозмаргiналiзованi за масштабами часо-просторової побудови i конкретно-iсторичного опосередкування означеного о б' є м а нелiнiйної iнформацiї, принципово збiльшеної за рахунок ефекту д о м и с л и в а н н я;

26) неконструктивний лiнiйний характер свiтоглядної полiконструктивної нелiнiйностi;

27) принципова можливiсть створення будь-якого п о з а з м i с т о в н о г о смислу (переходу, зв'язку) єдиновимерної (одномiрної) "книжної" лiнiйної композицiї мислення, побудованої на позасмислових "текстуальних" е ф е к т а х, зв'язках означеної композицiї й вiдповiдної лiнiйної концепцiї, спроможними бути вiльно винесеними за межi змiсту й смислу "книги" як умовно завершеного лiнiйного сектору нелiнiйної структури пiзнання;

28) принципова функцiональна зумовленiсть як необхiднiсть свободного здiйснення вiльної можливостi н е з м i с т о в н о ї, або позазмiстовної i несмислозмiстовної, або позасмислової смислопороджуючої iнiцiативи як засобу пiзнавальної iнтенсифiкацiї лiнiйностi;

29) вiльна можливiсть свободного виявлення (вичленення) у (з) нелiнiйно несмислових субстратах цiлiсних, високозв'язних "мовних" елементiв "авторської" мислительної дiяльностi, спроможних завдяки своєї iнструментальної цiлiсностi "жити" у пiзнавальнiй культурi "самостiйним" життям;

30) завжди надiндивiдуальний i незавжди або необов'яково iндивiдуальний ("авторський") характер нелiнiйної рефлексiї пiзнавальної речовини;

31) мiнiмально н и з ь к и й ступiнь "моральної" цiлiсностi й "суб'єктивностi", логiчностi, ментально полегшеної розумовостi нелiнiйного мислення;

32) не завжди вiзуальна (i, скорiш, невiзуальна) знаково - рефлексована результативнiсть i зрозумiлiсть непослiдовного, вiльного стану логiко-детермiнацiйних зв'язкiв (переходiв);

33) концептуальна наявнiсть процесуальної можливостi оперативного виявлення "текстуально" прихованих смислових зв'язкiв та iдейно-рухомих векторiв певного нелiнiйного смислоруху вiд кожного окремого елементу лiнiйного "тексту";

34) намагання еволюцiйного руху нелiнiйної iнформацiї до здiйснення мiнiмуму лiнiйно-логiчного, єдиноiдейно - цiлiсного, iєрархiчно-зв'язного смислозасвоєння ("розмiрковування") за визначеними алгоритмами певних логiчних норм лiнiйного теоретичного мислення [Див. 8, с. 152; 9, с. 29];

35) вiльна присутнiсть (вiдсутнiсть) у нелiнiйнiй технологiї свiтовимiру iдейно залежної лiнiйної iнформацiї, логiко - детермiнантних понять i смислопороджуючих зв'язкiв у будь-якiй лiнiйнiй схемi можливого її змiстовного наповнення й засвоєння (здiйснення) за певною формою (лiнiйною або нелiнiйною);

36) у цiлiсному змiстi нелiнiйних суджень, понять й умовиводiв кожна наступна "послiдовна" смислова логiка розумiння окремого нелiнiйно-послiдовно-систематизованого о б 'є м а мислення (пiзнання) строго й цiлепокладально не зв'язана з лише безпосередньо попередньою, кожна "наступна" смислова логiка рiвнозалежна як вiд раннiх, так i вiд бiльш пiзнiх смислових зв'язкiв i ланок нелiнiйного пiзнання та його якостей й властивостей;

37) кiлькiсно-якiсний (з домiнантою кiлькiсних якостей) характер зв'язкiв i ланок нелiнiйного вiдбиття лiнiйної iнформацiї має н е п р я м у системотворчу пропорцiю полiсмисловими iдеями нелiнiйного змiсту мислення:чим б л и ж ч е до смислової iдеї нелiнiйної iнформацiї її лiнiйний знаковий вiдбиток i лiнiйна ментально-смислова основа, тим м е н ш е цей вiдбиток має i н ш и х смислових зв'язкiв (або їх вiдтiнкiв) линийного порядку i навпаки;

38) при нелiнiйнiй побудови смислових зв'язкiв та iдей у єдину змiстовну знакову матерiю будь-якої "iдеально" завершеної нелiнiйної системо-структури домiнантної важливостi набувають лише такi її (матерiї) характеристики, якi репрезентують, рефлексують або вiдбивають iдейно-свiтогляднi "цiлепокладальнi" в у з л и ланок пiзнання у мережi гранично можливих (як достатнiх, так й необхiдних) смислових й смислонесущих векторних рухiв означеної нелiнiйностi;

39) вiзуально надiндивiдуальний (сумiжно iндивiдуальний) свiтоглядно-абстрагований синкретизм i вiльна розчлененiсть структурно усвiдомленої, неiнтуїтивно сприймаємої (або сприйнятої) загальновизначеної н о р м и непослiдовного, але системно об'ємного розвиткового розгортання змiсту iнформацiї у її нелiнiйнiй упорядкованостi та завершеностi за специфiкою системно-структурного узгодження нелiнiйного мислення (пiзнання) з вимогами лiнiйних моделей пiзнання конкретно-iсторичного руху за схемами вiдповiдних комп'ютерних алгоритмiв i програм;

40) можливiсть здiйснення єдиночасного (одночасного) нелiнiйно- процесуального дiалогу як будь - якого конкретного "автора" лiнiйно структурованого "тексту" мислення (пiзнання) або його книжного, лiтерно-знакового вiдбитку зi своїм "рухом" мислення, так й будь-якого "читача" з цiєю ф о р м о ю мислення, яке є цiлiсною, смислозначущою i смислопороджуючою високозв'язною "моральною" структурою загальної нелiнiйної пiзнавальної культури (мислення);

41) еврiстичне наближення до вiдносно с т а л и х i автономних моделей узагальнено сiнтезованого i систематизованого (стандартизованого) вiдбиття лiнiйних особливостей будь-якого нелiнiйно-системного iндивiдуального (авторського) стиля мислення (пiзнання) до унiверсалiзованих методолого - параметральних схем й орiєнтирiв створення вiдповiдного нелiнiйного тексту (можливо за умовно лiнiйними зразками чи рисами);

42) вiльна можливiсть або можливiсть вiльного здiйснення процесуальної фiксацiї, кореляцiї та змiни (замiни) логiко-змiстовної щiльностi та детермiнантного "наповнення" змiсту нелiнiйної iнформацiї нетиповими для певного класу рухомих бiфуркацiй девiацiями, умовно осягнений ступiнь її стуктурно-системної нелiнiйно-iдейної цiлiсностi, а також i фрагментарностi та неузгодженостi, а саме: вiльна можливiсть процесуального виявлення нелiнiйно-логiчного ступеня (рiвня, циклу) є д н о с т i певного смислового утворення нелiнiйного текстового вiдбитку лiнiйного мислення й навпаки;

43) вiдсутнiсть будь-якої структурно - системної, а також будь-якої iншої о б м е ж е н о с т i формою, змiстом та композицiєю (конфiгурацiєю, геометрiєю конфiгурацiї) нелiнiйного сприйняття, усвiдомлення, засвоєння смислу будь-якої знакової рефлексiї будь-якою (будь-якої) нелiнiйною (нелiнiйної) моделлю (моделi) пiзнання (мислення):

44) максимально адаптована на синергетично-еволюцiйному розвитковому рiвнi "вiдкритiсть" нелiнiйного мислення та його знакового iнформацiйного вiдбиття, що дозволяє останнi будь-кому i будь-коли скiльки завгодно повторно усвiдомити й переусвiдомити, осмислити й переосмислити (значить i зкорелювати) як загалом, так i конкретно кожної смислозмiстовно завершеної частини нелiнiйного мислення (пiзнання) та його знаково-iнформацiйного вiдбитку (моменту);

45) зворотний i зворотно-маргiнальний "авторський" дiалогiзм нелiнiйного пiзнання (викладення) смислозмiстовної i формозмiстовної нелiнiйної iнформацiї i, у зв'язку з цим, статистично та соцiологiчно зумовлена обов'язкова наявнiсть конкретного зворотного зв'язку у нелiнiйному мисленнi, а саме: мiж певною iєрархiчною упорядкованiстю нелiнiйної iнформацiї, мiж "авторським" осмисленням i процесом нелiнiйного пiзнання, мiж "читателями" i нелiнiйним "текстом" iнформацiйного вiдбитку, мiж "комп'ютерним", нелiнiйно - вiртуальним текстом i його зовнiшнiм середовищем;

46) завжди незавершене лiнiйне свiтосприйняття, вiдповiдної знаково-синергетичної рефлексiї, будь-якого полiiдейно завершеного структуро-системно зорганiзованого нелiнiйного пiзнання (мислення);

47) загальна схильнiсть до коеволюцiйного збiльшення циклiчної iдейної рiвноваги мiж окремими розвитковими моментами i експлiцитною смислодифференцiюючою iсторичною нелiнiйною трансформацiєю знаково-iнформацiйного вiдбиття нелiнiйної "матерiї" пiзнання у напрямку забезпечення технiко-технологiчної а с и м е т р i ї фiлософського, фiлософсько-правового iнструментарiя пiзнання з його будь-яким iншим iдейно-опозицiйним о б м е ж е н н я м (звуженням) як зовнiшнього, так й внутрiшнього геостратегiчного плану i масштабу;

48) коеволюцiйна схильнiсть до вiльного сприйняття технологiчної модернiзацiїi технiчних засобiв, полегшуючих сприйняття будь-якої iнформацiї, що робить загальну сферу функцiонального використання нелiнiйного пiзнання i "матерiалiв" нелiнiйного мислення н е з а л е ж н о ю як вiд "автора" або "авторiв" останних, так i будь-якого осмислення на будь-якому або лiнiйному, або нелiнiйному рiвнi, а також переосмислення з боку будь-якого "читатча" чи "читачiв;

49) нестахостична (неймовiрна, неруйнiвна) потреба загального нелiнiйного характеру свiтопiзнання у вiльному винесеннi будь-якого пiзнавального знаково - iнформацiйного його вiдбитку як о к р е м о г о момента мислення й розвитку, якi можуть стати н о в и м и або промiжними варiантами будь - якого як нелiнiйного, ак i лiнiйного осмислення, мислення або пробного творення (перетворення);

50) вiльна можливiсть або можливiсть вiльного, iдейно-композицiйно структурованого, свiтоглядно - соцiологiчного вiдбиття будь - якої структуро-системної включеностi у вiдповiдну нелiнiйну модель свiтовимiру лiнiйної розвиткової iдеї як рiвнозалежної варiабельної первинностi соцiально адаптованих iнiцiатив, створених як результат певної вiдокремленостi лiнiйних норм свiтовимiру за рисами резонансної свiтоглядної культури;

51) вiльна можливiсть i непотенцiйна дiєвiсть нелiнiйного вiдбиття свiтопiзнання будь-якого структуро - системно зорганiзованого нелiнiйного змiсту певної нелiнiйної розвиткової iдеї у вiдповiднiй пiзнавальнiй iстинi вiльних нелiнiйних перетворень, "перекодировок", процесуальних винесень у "зовнiшню" пiдструктуро-пiдсистему нелiнiйної упорядкованостi неконституйовано завершеної ф о р м и мислення, вiльна можливiсть змiни п о ч а т к о в о г о порядку функцiональних трансформацiй як начала нелiнiйностi;

52) нелiнiйна неiсторичнiсть, непослiдовнiсть, неспадкоємнiсть загальних розвиткових процесiв будь-якого нелiнiйного свiтовимiру;

53) еволюцiйна наявнiсть та присутнiсть феноменiв "великих наррацiй", "номадизма" (I. Лiотар) - радикальної, об'ємно спадкоємної змiни (або замiни) характеру загальної векторної розвиткової процесуальної динамiки певного iсторичного руху, або її часо-просторової та масштабної нацiленостi або змiсту, або форми руху, що може репрезентуватися п е р е м i щ е н н я м iдейно-композицiйної схеми нелiнiйного осмислення певної нелiнiйної iдеї як її свiтоглядної iстини вiд умовного маргiнального (амбiвалентного) смислорозумiння єдиної i с т и н и буття, вiд усiх можливих здiйснень параметрiв тотожностi до розбiжностi вiд абстрагованого загального до iндивiдуального, вiд "без- нормативного" до "нормативного";

54) полiунiверсальна, неєдиносмислова, неєдиносюжетна i неєдиноiдейна сутнiсть та функцiонально - рольова навантаженiсть нелiнiйного мислення та його будь-якого знаково-iнформацiйного вiдбитку;

55) наявнiсть в i л ь н о г о (позитивного, негативного) зворотного зв'язку мiж iдейно - композицiйно зв'язаними частинами (структурами) нелiнiйного мислення як необхiдної та достатньої "перевiрки" об'ємної цiлiсностi становлення будь - якого структурного або змiсту, або форми нелiнiйного свiторуху й свiтовимiру.

Визначенi у такий спосiб нелiнiйнi характеристики свiтоглядного правовимiру або правового свiтовимiру дають можливiсть нам зробити висновок про методологiчно-правову i д е н т и ф i к а ц i ю у нашому дослiдженнi п а р а д и г м а л ь н и х особливостей нелiнiйного мислення (пiзнання), вiдповiдних знаково-матерiальних вiдбиткiв, що дає можливiсть теоретично здiйснювати науково-методологiчнi пошуки некризового розв'язання смислобуттєвих проблем та соцiальних завдань перехiдного, кризового правозаконобуття.

Таким чином, ураховуючи досвiд методологiчних дослiджень, висновки за синергетичною моделлю свiтобачення і свiтоусвiдомлення, у нашому дослiдженнi кризового, перехiдного буття права, думаємо, буде правомiрним говорити про с в i т о г л я д н у а с и м е т р i ю правоусвiдомленого соцiального вiдбиття правової iдеї у законодавчу iстину як природну д е в i а н т н у якiсть i специфiку знакової моделi законодавчої рефлексiї правової iдеї певними несхематизованими засобами її правовiдбиття. До того ж, будемо наполягати на iдейнiй д и с т а н ц i й н о с т i свiтоглядної розвиткової асиметрiї права i закону, загалом як традицiйного, правового, л i н i й н о г о розвиткового п р и н ц и п у та аксiологiчної трансформацiї ф о р м и еволюцiйного права у конкретно - iсторичний з м i с т закону, так й за маркерними зразками циклiчних, ступеневих видозмiнах правової iдеї у законодавчих, конкретно-iсторичних iстинах, рефлексованих у рiзних циклах соцiальної активностi правосвiдомостi. Думаємо, що свiтоглядна дистанцiйна розвиткова а с и м е н т р i я спроможна висвiтлити свiтоглядну дистанцiйну аксиметрiю д ж е р е л i витокiв права i закону, правової iнформацiї (речовини) i правової, знакової матерiї закону, а звiдси - свiтоглядну дистанцiйну розвиткову асиметрiю iдеї права по вiдношенню до законодавчої iстини, правової аксiологiї до законодавчої аксiологiї, акмеологiї та загалом праворозвиткових процесiв до законотворчих, якi створюються за аналогiєю, наприклад, будь-якого звичайного, традицiйного твору (художнього, скульптурого, культурного та iн. ) у виглядi книги. Ця дистанцiйнiсть, вважаємо, є з а п i з н е н о г о, вiдставального i похiдного, залежного плану, яку звичайними, лiнiйними методиками i технологiями змiнити чи спадкоємно зкорелювати неможливо, особливо за кризового, перехiдного буття права i закону.

Одже, маємо свiтоглядну дистанцiйну асиметрiю права i закону як розвитковий принцип (можливо - розвитковий лiнiйний закон нелiнiйного типу) iсторично структурованих за ментальною динамiкою соцiальних, соцiально-правових i правозаконних здiйснень права i закону, їх рухомих конвергенцiй, ротацiй, видозмiн та будь-яких трансформацiй. Свiтоглядна дистанцiйна розвиткова асиметрiя права i закону типово девiантного зразка як свiтоглядно-рефлексивна я к i с т ь права, а також будь-яка розвиткова якiсть природних процесiв, за нашою думкою притамання усiм ментально-псiхологiчним (ментально-психологiзованим, некомп'ютеризованого пiзнавального маркеру) процесам, якi вiдбуваються за п р я м о ю участю або при непрямiй участi чи допомозi (комп'ютер, штучна пам'ять) свiдомостi, самосвiдомостi, яка, як вже було аргументовано вище, може мати рiзнi природнi цикли (стани) соцiальної активностi чи iнтенсивностi як власної їх різноджерельної ступеневої самодостатньої iдентичностi, так и своєї спадкосмностi етнотрадицiї (духовностi, нацiональної самосвiдомостi), яка спiвпадає з "оригiналом" соцiальної активностi самих феноменiв свiдомостi та самосвiдомостi, де вiдбувається ментальне структурування iсторичного принципу лiнiйностi або звичайного лiнiйного розвитку i узагальнення у феноменi книги з усiма її традицiйними властивостями i можливостями (але не необхiдностями, бо у книзi як з м i с т о в н о м у зразку лiнiйної iнформацiї не можуть мiститись феноменальнi можливостi, р е з е р в и необхiдностi, достатньо вони можуть мiститись лише у рухомих лiнiйних ф о р м а х як реальних необхiдностях еволюцiйних вимог) за логiкою спадкоємностi етнотрадицiї, а також еволюцiйна переструктурацiя лiнiйного принципу iсторичного розвитку на нелiнiйний, який, як ми вважаємо i це аргументуємо, ментально адаптується за iнформацiйно-синергетичною моделлю у соцiально - правову, правову i правозаконну тканину або матерiю провоусвiдомлень, правоосмислень i правоперетворень на законодавчому рiвнi. Як бачимо, у такому випадку, правову форму у її граничному, м е ж е в о м у, фiлософсько-правовому, трансцендентальному значеннi розглядаємо як правову необхiднiсть (з її трансцендентними вимогами) еволюцiйного, а правовий змiст - можливiсть iсторичного походження (знаходження) як конкретно-iсторичну розвиткову потребу, яка може мати на певнiй перехiднiй рухомiй стадiї стан неправа [Див. 2, 3].

Не будемо забувати i про феномен мови права i закону, або правової та законодавчої мови. Хочемо пригорнути увагу на значеннi правової мови як видового природного рiзновиду мови нацiональної як родової правової. Зазначимо лише, що автору не вдалось знайти будь-яких анi фундаментальних, анi прикладних дослiджень правової мови або мови правових документiв, правових, фiлософсько-правових, i методично-правозаконодавчих творiв як на вiтчизняному, так й на зарубiжному з точки зору виявлення її лiнiйних i нелiнiйних характеристик, рис, парадигм. Не дивлячись на численнi дослiдження нацiональної мови, особливо за посттоталiтарних часiв кризового правобуття, будемо акцентувати увагу на принциповiй вiдсутностi концептуальних дослiджень правової мови як пiдструктуро-пiдсистеми нацiональної, яка є останнiм ступенем розвитку i саморозвитку нацiональної самосвiдомостi, а звiдси правова мова є вищим рiвнем розвитку i саморозвитку правосамосвiдомостi та правосвiдомостi. Гадаємо, що, дослiджуючи iсторико-еволюцiйну генезу, наприклад, правової i законодавчої мови, як правило текстуального, змiстовного характеру, як пiдструктуро-пiдсистему нацiональної, можемо використовувати теоретично виявленi фiлологами та фiлософами мови мовнi, лiнгвiстичнi розвитковi закономiрностi, принципи, iдейно-свiтогляднi орiєнтири та традицiї, які зможуть стати корисними для нас.

Список використаних джерел:

1. Дмитрієнко Ю. М. До циклової природи правосвідомості як проблеми її методологіёного осмислення // Право і безпека. Науковий журнал. - N 2003/2'1. - Харків:НУВС, 2003. - С. 19-23

2. Дмитрієнко Ю. М. Актуальні аспекти теоретичної соціалізації посттоталітарної правосвідомості в контексті правового виховання// Право і безпека. Науковий журнал. - N 2003/2'2. - Харків:НУВС, 2003. - С. 12-16

3. Дмитрієнко Ю. М. Правова природа традиційних і нетрадиційних сучасних суспільств у контексті девіантної правосвідомості // Актуальні проблеми держави і права. Вип. 15. - Одеса, 2002. - С. 158-166

4. Деррида Ж. Отобиографии. // Ad Marginem 93:Ежегодник. - М., 1994. - С. 179-182

5. Дерріда Ж. Подпись-событие-контекст/Дискурс. - 1996. - N 1. - С. 41

6. Деррида Ж. Трассирование и дифференциация // Философская и социологиёеская місль. - 1995. - N 5-6

7. Деррида Ж. Differance // Гурко Е. Тексти деконструкции. Деррида Ж. Differance. - Томск, 1989. - С. 123-126, 137, 141, 143, 159

8. Платон. Сочнения. т. VI. - СПБ., 1879. - 239 с.

9. Платон. Сочнения: В 3 т. - М., 1968. - Т. 1. - 526 с.

10. Дмитрієнко Ю. М. Теоретичні аспекти філософсько-правової проблеми правосвідомості. Наукові нариси. - Харків: Курсор, 1998. - 100 с.


назад Зміст далі
Hosted by uCoz