| назад | Зміст | далі |
За пострадянських умов правового розвитку iстотним, т р а н с ц е н д е н т н о г о плану i масштабу наслiдком радянського розпаду принципу лiнiйностi руху права, конвергенцiї i ротацiї права i закону, закону, вважаємо, став розпад звичайної, традицiйної, лiнiйної а к с i о л о г i ї та а к м е о л о г i ї права i закону. Старi, iсторико-лiнiйнi правовi цiнностi, структурованi за логiкою створення правової традицiї як пiдсистемо-пiдструктури етнотрадицiї, стали зазнавати нелiнiйних, синергетично зорiєнтованих деструктивних впливiв бiльш мiцних, онтологiчно первинних свытових правових традицый, що призвело до трансгресивної відозміни української правової традиції у напрямку її поліаспектної маргіналізації за напрямками деструктивного творення маргінальних правових норм як актів девіантної правосвідомості [Див. 6].
В цьому аспекті малодослідженими є саме ті аспекти структурно-системного розвитку правового усвідомлення реалій україноментального етносу, що мають різну природу лінійного позитивного пізнання як статистичного права, які створюють традиційні константи правоідентифікаційного руху дійсності, що детерміновані статичним змістом конкретно-історичного циклу соціальної активності правової свідомості.
У попередніх роботах нами досліджувались різні питання знаково-матеріальних проекцій девіантної правосвідомості, зумовлені теоретичною можливістю позитивної правової науки істинно ідентифікувати нескладну природу актуальних моделей сучасних правовідбиваючих процесів у реальному нелінійному телеологічному пізнанні правових реалій як різновидів маргінального соціального відбиття (В. О. Чефранов), але ще недостатньо зроблений акцент на виявленні специфічних відмінностей лінійного позитивного пізнання як статичного й статистичного права (А. А. Козловський), утворюючого позитивну площину сучасної лінійної несинергетичної моделі трансформації правових маргінальних рефлексій як девіантної правосвідомості, на що поки вітчизняна правова наукова думка слабо пригортає увагу [Див. 1-2].
Будемо намагатися розглянути деякі методологічні підходи визначення корінних відмінностей лінійної позитивної моделі праворефлексивного пізнання (мислення), які зможуть дозволити теоретично легітимізувати ці відмінності як такі, що створюють позитивну індетермінацію дистанційної світоглядної асиметрії ментальних прав первинних суб'єктів правосвідомості (фізичних осіб) і ідеологічних прав вторинних суб'єктів правосвідомості (юридичних осіб) як асиметрії права і закону, яка є девіантною. Відповідно будемо робити розгляд корівнних відмінностей лінійної позитивної несинергетичної площини пізнання (мислення) правових реалій, використовуючи типові відмінності лінійного письма, мислення, інформаційно-знакової ідентифікації правових рефлексій у законодавчу матерію, що мають певний історичний досвід їх дослідження, але для нашого контексту певною мірою не адаптованого.
Думаємо, що виявлення і дослідження типових специфічних відмінностей позитивної линійної моделі пізнання (мислення) правових реалій будє оптимально сприяти раціональному розв'язанню важких проблем й завдань посттоталітарного правобудівництва й правовідбиття, а також слугувати певною теоретичною основою для подальших досліджень проблем посттоталітарних правових рефлексій як рефлексій правової свідомості.
Пропонуємо у якостi орiєнтованого зразка теоретичного усвiдомлення i наукового осмислення перехiдних, девiантних правозмiн, правоосмислень i правотворень на прикладi мiждисциплiнарного методологiчно-правового вивчення девiантної правосвiдомостi iдейно-свiтоглядну базу методичного iнструментарiю "Грамматологiї" Ж. Деррiди. Разом з цим, будемо "корпоративно" iдентифiкувати фiлософськi, фiлософсько-правовi i правовi риси нелiнiйного пiзнання (мислення), використовуючi аксiологiчнi характеристики та особливостi лiнiйного i нелiнiйного письма та тексту, iнституцiйованi у системному класичному варiантi не тiльки Ж. Деррiдою, але й iншими його попередниками, послiдовниками та дослiд- никами [Див. 3-6].
Так, фiлософськi трансценденцiї Ж. Деррiди у контекстi нашого дослiдження стосовно узагальнених рис нелiнiйного письма i тексту, якi iдейно зi змiстом науково-пропедевтичних розвиткових iнiцiатив перехiдного мислення (пiзнання) мають синергетичнi якостi та парадигми не тiльки нелiнiйного, вiртуального, комп'ютерного пiзнання (мислення), а й загального пiзнавального розвиткового з м i с т у протирiччя iсторичної, лiнiйної форми м и с л е н н я з формою п и с ь м а як мiри законозавчої д и с к р е т н о с т i останнього.
Так Ж. Деррiда, спадкоємно продовжуючи розвивати стару iдеографiчну теорiю дiалогiчного свiтогляду, намагається принципово ототожнити лiнiйне мислення, сам принцип лiнiйностi з к н и г о ю, але зазначає, що сучасне мислення, становлячись бiльш н е л i н i й н и м, не спроможно свiтоглядно-повнозавершено i унiверсально-аксiологiчно у я в л е н а у формi книги як традицiйної моделi або маркера фiксацiї будь-якої лiнiйної iнформацiї, у тому числi й правової [Див. 4-5].
Вважаємо за конче необхiдне методологiчно надати феноменам нелiнiйного i лiнiйного правового письма центрів формування різнолінійного з н а н н я двох п о л ю с i в маятникового коливання правової iнформацiї як правової речовини i пра- вової матерiї як знакового змiсту закону, що суспiльно вiдбивається у рiзних циклах соцiальної активностi правосвiдомостi та законосвiдомостi, на iндивiдуальному рiвнi - правосамосвiдомостi та законосамосвiдомостi, за кризових умов правобуття - девiантнiй правосвiдомостi, правосамосвiдомостi, девiантнiй законосвiдомостi, законоправосвiдомостi.
Будемо теоретично аргументувати та науково не виключати циклiчного ру- ху права i закону, правової речовини i правової матерiї за схемою не- лiнiйного i лiнiйного рухiв правової матерiї та речовини за перехiдних iсторико-еволюцiйних умов та обставин або до нелiнiйного, або до лiнiйного розвиткових полюсiв еволюцiйного маятникового коливання правової iнформацiї та правової матерiї, гадаємо, також за будь-яких соцi альних i соцiально-правових розвиткових умов, змiн, причин i наслiдкiв.
За нашим уявленням, феномен девiантної правосвiдомостi з а в ж и буде берiгати кiнетичну (рухому, активну) правову енергiю (iнформацiю, пам'ять) усiх з в о р о т н и х (позитивних i негативних) зв'язкiв маятникового, еволюцiйного руху правової, правозаконної, законодавчоправової та соцiально-правової iнформацiї i матерiї.
Спробуємо консонантивно узагальнити досвiд теорiї й практики осмислення та фундаментальної i прикладної адаптацiї дослiджень й висновкiв "Грамматологiї" Ж. Деррiди i зазначити основнi риси нами, нами л i н е а р и з о в а н о ї за деякими зразками теоретичної соціалізації девіантної правосвідомості та за досвідною логiкою природного створення спадкоємностi етнотрадицi (= нацiональної самосвiдомостi) як моделi формального позитивного лiнiйного право м и с л е н н я (пiзнання) - лiнiйного циклу iнформацiйно-синергетичного руху соцiального вiдбиття правової iдеї у законодавчу iстину. Так лiнiйної, "книж- ної", iнформацiйно-несинергетичної моделi свiтоглядного правознання, пра- вопiзнання як iсторично-змiстовним феноменам традиційного пiзнання (мислення), остаточно лінійно завершеним, а в зв'язку з цим i зорiєнтованим у розвитковому відношенні на нелiнiйне та на перспективну трансформацію у нелiнiйне мислення (пiзнання), правове нелінійне мислення (пізнання) як остаточне завершене нелінійне мислення (пізнання) властивi такi характерологiчно - параметральнi р и- с и або характерології [ ]:
1) онтологiчна фундаментальнiсть i категорiальний характер по вiдношенню до пiктографiчної, iдеографiчної, iєроглiфiчної, буквенної та будь-якої символiчної моделi правовiдбиття соцiальної природи;
2) строга, як правило єдиноiєрархiчна послiдовнiсть з'єднання та засвоєння лiнiйної iнформацiї (речовини) за iсторичною схемою природного здiйснення спадкоємностi етнотрадицiї (= нацiональної самосвiдомостi) як з в и ч а й н и й, безумовний, традицiйний природний метод пiзнання (мислення) будь-якої сутностi речей, явищ, процесiв;
3) вториннiсть генезису по вiдношенню давнiх, нелiнiйних за формою письма моделей правового свiтопiзнання (Леруа-Гурон, Ж. Деррiда);
4) примитивний, незовнiшнiй, непризвольний, нетехнiчний характер;
5) звичайна, книжна, текстова (єдина) форма традицiйної фiксацiї (лiнеаризацiї) лiнiйних i нелiнiйних векторiв, змiсту i масштабiв складних рефлексiй свiтоглядного правовимiру;
6) єдиномiрнiсть, свiтоглядна незавершенiсть, недискурсивнiсть, ситуативна гомогеннiсть i у зв'язку з цим методологiчна нездiйсненiсть принципового засвоєння iнформацiйно-екстравертної речовини права;
7) обов'язкова наявнiсть "початка"(правової причини будь-якої еволюцiйної нелiнiйної ф о р м и ) лiнiйного iнформацiйно-синергетичного засвоєння правової iдеї як її законодавчої iстини i обов'язкова присутнiсть логiчного "кiнця" (законодавчого наслiдка будь-якого iсторичного лiнiйного з м i с т у) у виглядi феномену к н и г и, що характеризує загалом м а с ш т а б лiнiйностi та м i р у нелiнiйностi або завжди завершену лiнiйну домiнантнiсть, природну iзольова- нiсть лiнiйного праворозвитку як iсторично структуровану е в о л ю ц i й н у умову, схему та вiдповiдний ментальний механiзм традицiйного правостановлення;
8) вiдсутнiсть вiдкритих п е р е х о д i в або зв'язкiв (структурних, системних, iнформацiйних та iн. ) як мiж смислонесущими логiчними смисловими елементами окремого (i окремо) книжного тексту, так й мiж останнiм та iншими текстами;
9) формальна завершенiсть семантичної системи лiнiйного пiзнання iдеї права;
10) завжди конкретний смисл правової, законодавчої книги (законодавчого акту) як м а т е р i а л ь н о ї, знакової лiнiйної рефлексiї права та його iдеї як завжди к о н т е к с т у а л ь н о завершенiй i закритiй, тобто не методичному правозаконодавчому рiвнi нелiнiйно некорельованiй, непiзнаний та комунiкативно незрозумiлий;
11) вiдсутнiсть принципової уваги на вивлення полiмiрностi характеру логiко-семантичних переходiв, зв'язкiв, їх системо-структурнiсть, i послiдовнiсть як мiж рiзними смислонесущими елементами лiнiйного, книжного правовимiру, так i у конкретному смислонесущому елементi чи системi таких елементiв;
12) єдинозорiєнтованiсть i єдинонацiленiсть кожного елементу системи (структури) лiнiйного пiзнання (мислення) iдеї права, обов'язкова наявнiсть спадкоємно структурованого логiчного початку i кiнця у р у с i кожного елементу загальної свiтоглядно-топографiчної конфiгурацiї смислорозрiзняльних параметрiв "книжної" моделi праворуху;
13) формально-дефiнiцiйна якiсть i сутнiсть лiнiйної книжної моделi сиергетичного змiсту свiтоглядного праворуху;
14) неможливiсть системо-структурного утворення i вiдслiдкування можливих полiвекторних еволюцiйно-iсторичних рухiв у конкретних смислозначеннях конкретного тексту мислимого пiзнання як в межах книги, так й за її межами, а також методологiчно пiдтримувати та корелювати цi процеси;
15) процесуальна неможливiсть функцiонального в и н и с е н н я лiнiйного тексту мислимого пiзнання за м е ж i книжного, г е о м е т р и ч н о структурованого змiсту к о н ф i г у р а ц i ї правового простору - смислу юридичної, фiлософсько-правової книги, тобто як однiєї сторiнки, так й всiєї книги i послiдовних, примикаючих одне до одного плоскостей книги;
16) мiж лiнiйними смислонесущими елементами (текстовий фрагмент, абзац, речення, фраза, слово, буква, дзвук), якi знаходяться у взаємному зв'язку (наявний дiєвiй феномен, критерiй i показник р о б о ч о ї опозицiї права i закону) є певна в i д с т а н ь, як сумiжнi елементи - вони нерiвноправнi, нерiвнодоступнi та неравночастнi у їх послiдовному засвоєннi;
17) вiдсутнiсть видимого й оперативного смислозв'язку з логiкою лiнiйного змiсту книги, а також з будь-якими фрагментами книги;
18) строга смислова полiфункцiонального плану iєрархiчнiсть книги;
19) принципова неможливiсть будь-якої змiни, iманентного збiльшення, додавання нових елементiв у змiст книги, семантичної змiни тексту;
20) завжди конституйований характер ф о р м и лiнiйної правової iнформацiї, твореної засобом iдеологiчного опосередкування смислу ментального змiсту права, який виник до його текстуальної, законодавчої рефлексiї;
21) при утвореннi лiнiйної iнформацiї, її книжна, лiнiйна запис завжди вiдстоїть "на один подих" (Ж. Деррiда), i в зв'язку з цим нелiнiйна природна сутнiсть правового о з н а ч а є м о г о нiколи не сприймається одночасно з лiнiйним законодавчим п о з н а ч а ю ч и м текстом закону, тобто вiдбувається о п у с к а н н я правового смисла у зовнiшнє законодавче поле, що не можна розумiти у контекстi нашої логiки як текстуальне озовнiшнення iдейного смислу лiнiйної правової iнформацiї;
22) функцiєю лiнiйної моделi та лiнiйного циклу iнформацiйно-синергетичної моделi правовимiру за кризових часiв правового буття є уявлення та вiзуальна, знакова репрезентацiя вже i с н у в а в ш о г о смислу як єдиної, в i д н о с н о завершеної, iзольованої системи певної правової iнформацiї;
23) повний максимум смислової iєрархiзацiї єдиного можливого напрямку змiстовної орiєнтацiї, iдейного замислу та логiки книги;
24) повний гомогенний розгорнутий смисл строго послiдовної та неперервної правової iнформацiї, с х о в а н и й у її текстуальномувiдбиттi;
25) завжди одномернiсть (єдиновимернiсть) правової iнформацiї у її текстуальному вiдбиттi з прихованими розривами смислу або його вiдсутнiстю чи маргiналiзацiєю як можливими мiсцями для створення лiнiйних, в i р т у а л ь н о, нелiнiйно домислюваних, але лiнiйно незреалiзованих переходiв або зв'язкiв;
26) обов'язкова наявнiсть основної думки i смисла, яким є пiдлеглими текстуальний змiст, розриви смислу, його маргiналiзацiя та маскування, легко постижимi ефектом домислювання, яке завжди є п о з а текстом, смислом, змiстом, формою (жанром) знакового викладення останнiх загалом за тiєю iдєю, що створив а в т о р книги;
27) конструктивний характер лiнiйностi як оптимальна модель звичайного традицiйного правопiзнання;
28) вiдсутнiсть позазмiстовних текстуальних е ф е к т i в, винесених за межi основного тексту книги як завершеного цiлiсного утворення;
29) принципова функцiональна неможливiсть незмiстовної або позазмiстовної i несмислової або позасмислової смислопороджуючої правової, законодавчої iнiцiативи як засобу мислительної (пiзнавальної) iнтенсифiкацiї правової лiнiйностi, а також правових процесiв лiнiйностi;
30) неможливiсть виявлення (вичленення) у лiнiйно - несмислових або нелiнiйно смислових цiлiсних, високозв'язних м о в н и х, мовно-правових е л е м е н т i в авторської мислительної (пiзнавальної ) "дiяльностi", спроможних завдяки своєї iнструментальної цiлiсностi та цiлепокладальностi "жити" у правовiй культурi та вiдомостi "самостiйним життям";
31) завжди iндивiдуальний (авторський) або iндивiдуалiзований (авторизований) характер книжної рефлексiї правової iнформацiї;
32) концептуальна процесуальна i змiстовна вiдсутнiсть, неможливiсть комунiкативного дiалогу "читача" книжної правової iнформацiї з її "автором" або "авторами";
33) максимальний, високий ступiнь цiлосностi, логiчностi та п о л е г ш е н о ї правової розумовостi;
34) завжди вiзуальна результативнiсть i зрозумiлiсть послiдовних, логiко-детермiнантних зв'язкiв та переходiв;
35) вiдсутнiсть вiзуальної можливостi оперативного виявлення текстуально прихованих смислових послiдовних логiко-детермiнантних текстуальних зв'язкiв, переходiв, смислiв, змiстiв, iдей;
36) намагання до максимума логiчного, цiлiсного зв'язного смислозасвоєння, мислення за алгоритмами певних логiчних норм теоретичного пiзнання;
37) принципова вiдсутнiсть у книжнiй технологiї здійснення лiнiйної iнформацiї логiко-детермiнантних понять, смислопороджуючих зв'язкiв нелiнiйної схеми її змiстовного засвоєння;
38) у цiлiсному змiстi лiнiйних суджень к о ж н а наступна смислова логiка зв'язана тiльки лише з строго попередньою, а не бiльш раннiми смисловими л а н к а м и;
39) обов'язкова наявнiсть однiєї г о л о в н о ї iдеї лiнiйного змiсту тексту як агальної домiнантної о с н о в и книжного правовiдбиття соцiальної природи, або логiчного "початку" як умовного "центру" розповсюдження логiчних розмiрковувань, смислопороджень та побудов смислових зв'язкiв, де i д е й н i зв'язки детермiнують н е i д е й н i, а також їх пiдкреслено похiдний, залежний характер, роль i значення по вiдношенню до iдейних; кiлькiсно-якiсний характер смислових зв'язкiв має пряму пропорцiю з смисловою iдеєю лiнiйного змiсту тексту книги:чим ближче до смислової iдеї тексту як його смислової основи знаходиться та чи iнша iнформацiйна ланка авторського розмiрковування або смислопороджування, тим бiльш вона має смислових зв'язкiв i навпаки;
40) при авторськiй побудовi смислових зв'язкiв i думок у єдину змiстовну знакову матерiю будь-якої зовнiшньої лiнiйної конфiгурацiї структурно резонансної iнформацiї д о м i н а н т н о ї важливостi та властивостi набувають при цьому лише такi тi їх характеристики, якi мають як iдейнi вузли у мережi майже усiх можливих й необхiдних смислових переходiв i зв'язкiв;
41) строго iндивiдуальна (iндивiдуалiзована) авторська позицiя правового, законодавчого с и н к р е т и з м у, нерозчлененостi, неусвiдомленостi, iнтуїтивної сприйнятностi, загальноприйнятої н о р м и послiдовного розгортання змiсту у його символiчної створеностi i поступової завершеностi за специфiкою особливостей iндивiдуального (авторського) стиля мислення (пiзнання), котрий можна виробити сучасними комп'ютерними механiзмами i засобами за вiдповiдними нелiнiйними алгоритмами та програмами;
42) начально первинний характер традицiйної зовнiшньої знакової, буквенної фiксацiї результатiв iсторичного, лiнiйного мислення (пiзнання) у книжному, лiнiйному текстi по вiдношенню до комп'ютерного тексту;
43) неможливiсть єдиночасного процесуального дiалогу як автора зi своїм текстом, читача з текстом, так й читача з автором;
44) еврiстичне наближення до вiдносно постiйних, сталих моделей узагальнено систематизованих i стандартизованих рис лiнiйних особливостей книжного, iндивiдуального (авторського) с т и л я мислення (пiзнання) та вiдбиття унiверсалiзованих методолого-параметральних орiєнтирiв та напрямкiв створення будь-якого лiнiйного правового, законодавчого тексту (книги);
45) неможливiсть процесуальної фiксацiї, кореляцiї та змiни (замiни) логiко-смислової концентрацiї, щiльностi та звичайної детермiнацiї спадкоємного наповнення змiсту, реально осягнутий ступiнь його цiлiсностi, а також конфiгурацiйної фрагментарностi, розiрваностi та неузгодженостi висунутих або висуваємих iдей, пропозицiй, висновкiв та iн., тобто неможливiсть процесуального виявлення не логiчного ступеня єдностi цiлiсного смислового утворення лiнiйного ексту;
46) структуро-системна о б м е ж е н i с т ь формою, стилем та композицiєю викладання змiсту i смислу озовнiшненостi та озовнiшнення законодавчої знакової рефлексiї iдеї права як вiдповiдної законодавчої iстини;
47) цiлiсна (системо-структурного плану) з а к р и т i с т ь можливої свiтоглядної переусвiдомленостi парадигми тексту книги, що не дає можливостi повторно переусвiдомити як сам процес лiнiйного пiзнання правовї iстини закону, її творення й осмислення, так i будь-якого iншого м о м е н т у цього процесу;
48) незворотнiсть авторського м о н о л о г i з м у мислення як пiзнання смислозмiстовної лiнiйної правової, законодавчої iнформацiї у знаковiй структурi тексту i, в зв'язку з цим, абсолютна в i д с у т н i с т ь як процесуального, соцiологiчного, так i статистично-змiстовно-якiсного смислового сюжетного з в о р о т н о г о зв'язку (як позитивного, так i негативного) тексту з зовнiшнiм свiтом i у текстi; а саме:мiж iєрархiчною послiдовнiстю лiнiйного пiзнання, мiж авторським осмисленням i процесами пiзнання, мiж читачем i текстом, мiж книжним текстом i його зовнiшнiм середовищем байдуже будь-яке вiдношення;
49) завершене текстове вiдбиття будь - якої лiнiйної iнформацiї або речовини у виглядi правової, законодавчої книги як феномену правової культури може не с п i в п а д а т и або за початковим, або за кiнцевим з м i с т о м, його характером, функцiями i аксiологiями;
50) можливiсть непроцесуального дiалогу автора i читателя з лiнiйним текстом правової iнформацiї, або речовини права, або правової матерiї, але п о з а текстом;
51) природна схильнiсть до еволюцiйного зближення ступеневої iнтенсивностi та загальної поширеностi експлiцитного смислодифференцiюючого характеру знакового вiдбиття правової речовини як технiко-технологiчних джерел i iмпульсiв н о в о г о правового смислопородження або процесiв сампородження;
52) загальна схильнiсть до збiльшення мiри i масштабу кiлькiсно-якiсної iнтенсивностi процесiв озовнiшнення змiсту лiнiйного мислення (пiзнання) у (до) циклi (а) iнформацiйно-сiнергетичної моделi свiтоглядного правовiдбиття, особливо за кризового буття права;
53) постiйне збiльшення розвиткової домiнанти у iсторичних, еволюцiйно зорiєнтованих право - i законотрансформцiях, право - i законоосмисленнях та право - i законоусвiдомленнях до еволюцiйного сприйняття технологiчної iнновацiйної м о д е р н i з а ц i ї та технiчних засобiв i н т е н с и ф i к а ц i ї, ускладнення технологiчного середовища при озовнiшненнi лiнiйної правової iнформацiї, що створоюить бiльш незалежною вiд автора сферу функцiонування лiнiйної правової iнформацiї у виглядi будь-якої правової писемностi ззовнi;
54) стохастична потреба у можливому винесеннi лiнiйного правового тексту, його чернового варiанту створення як пробного моменту промiжного р е з у л ь т а т а лiнiйного правомислення (правопiзнання), циклу iнформацiйно-синергетичної моделi кризового буття права;
55) неможливiсть i неспособнiсть лiнiйного вiдбиття iнформацiйного змiсту правової iдеї у законодавчiй iстинi динамiчних, рухомих переутворень, перекодировок, процесуального винесення у зовнiшнiсть завершено не конституйованого змiсту, унiверсальне збереження при цьому назавжди початкового п о р я д к у початку цього лiнiйного правовiдбиття;
56) неможливiсть лiнiйного свiтоглядно-соцiального i соцiально-правового вiдбиття природної iдеї права у законодавчу iстину закону, неможливiсть с а м о з м i н ю в а т и с ь (самозорганiзовуватись за будь-яких умов, а не тiльки за кризових), варьювати i бути автономним результатом правової (законодавчої) дiї вiдокремлювання вiд них правових, законодавчих норм, норм правової культури та мислення (пiзнання), що не дає можливiсть спiввiдносити аксiологiї та функцiї "живого" i "косного" права i закону;
57) унiверсальна i класична iсторичнiсть лiнiйних правовимiрiв;
58) вiдсутнiсть звичайних стимулюючих iнiцiатив у лiнiйному правовимiрi для активного використання нетрадицiйних, нелiнiйних тенденцiй, векторiв i орiєнтирiв сучасного науково-теоретичного прогресивного, еволюцiйно упорядкованого провознання, правопiзнання, правоосмислення;
59) радикальна i категорична iсторична вiдсутнiсть та неможливiсть iснування у лiнiйнiй правовiй, законодавчiй iнформацiї феномену "номаризма" (I. Лiотар), "великих наррацiй" - радикальної неспадкоємностi розвиткових рухiв, радикальної неспадкоємної змiни (або замiни) або характеру їх процесуальної динамiки, або змiсту, або форм, що може характеризуватися композицiйним перемiщенням iдейно-композицiйної схеми i вiдповiдного механiзму лiнiйного осмислення (пiзнання) будь-якої нової лiнiйної iдеї як її певної законодавчої iстини вiд ц е н т р а л ь н о г о смислового (змiстовного) до маргiнального (незмiстовного, несутнiсного), вiд полiфонiчної тотожностi до рiзнофонiчної розбiжностi, вiд загального до конкретного, iндивiдуального, врештi-решт вiд н о р м а т и в н о г о, конкретного до обов'язкового реального, ситуативного.
60) узагальнена або систематизована смислова сутнiсть i навантаженiсть лiнiйного тексту визначається, як правило, однiєю iдеєю змiсту, або природним початком такої свiтоглядної парадигми викладення (викладання) матерiалу, яка нагадує (схематизує) регулятивний механiзм зняття можливого, стохастичного номаризмiчного руху iдейного лiнiйного правового розвитку у iдейну рефлексiю формальної логiки означеного природного н а ч а л а (початку) до створення, як мiнiмум, х а о т и ч н о ї м i р и iманентної опозицiї форм правового, соцiально-правового, правового середовища та з м i с т у та зовнiшньої правової-неправової стохастизацiї, коли вiдбувається (спроможна вiдбуватися) формальне сiнергетичне в и з в о л е н н я розвиткової функцiї лiнiйної моделi свiтоглядного правовимiру вiд iсторичної зв'язностi є д и н о г о (им) начального (им) початку (ом) - "вiд сакралiзацiї єдиного";
61) смислова сутнiсть i навантаженiсть лiнiйного тексту визначається вiдсутнiстю традицiйних, одночасно-процесуальних механiзмiв оцiнки регулятивiв перевiрки процесуального i мiжпроцесуального (мiжвластивного) ступеня цiлосностi змiсту лiнiйного праворуху;
62) процесуальний початок здiйснення лiнiйного текстового правовимiру бiльш i с т и н н и й, подлiнний, дiйсний, сутнiсний, "вiльний", пустий, "неядовитий" (Платон), нiж його пiзнi, промiжнi, особливо останнi - невiльнi, заповненi, "ядовитi" (Платон) трансформацiї, що вiдбуваються, за-Деррiдою, внаслiдок iдеологiчної, тотально i тоталiзовано iдеологiчної номадизмiзацiї та, додамо, схематичної, ментально невиправданої, недiалогiчної, неаристотелiвської радикалiзацiї основного змiстопороджуючого смислу розвиткового зняття центру (ядра) логiки (моделi) правового поля початкової, знаково-матерiальної i с т и н и як цивiлiзацiйного озовнiшнення ментально адаптованої на певному суспiльному етносоцiокомунiкативному теренi у національну iдею; права [Див. 7, с. 55-56; 8, с. 126-127];
63) iнформацiйно-замкнена, строго консервативна структурна пiзнавальна система, яка не сприймає, не пiдтримує та н е с т и м у л ю є будь-якi н е с п а д к о м н о радикальнi або новi розвитковi тенденцiї, новацiї i прогресивнi свiтоглядно-технологiчнi та iдейно-технiчнi iнiцiативи нетрадицiйного, нелiнiйного смислопородження, будь-якого "самодостатнього" самосмислопородження як автономного феномена права, закону i репрезентованого у правовiй культурi.
Таким чином, розглянуті типові риси лінійно несинергетичної моделі рефлексиваного правопізнання надають можливість, знаючі їх пролонгативну налаштованість, здійснити, наприклад, модель комп'ютерного моделювання перспективного розвитку лінійних позитивних трансформацій девіантної правової свідомості, стаоюючей маргінальні норми права як різновиди правових, які вимагають активного корелятивного використання нелінійних технологій синергетичного осмисленя правового світу.
1. Дмитрієнко Ю. М. До циклової природи правосвідомості як проблеми її методологічого осмислення // Право і безпека. Науковий журнал. - N 2003/2'1. - Харків:НУВС, 2003. - С. 19-23
2. Дмитрієнко Ю. М. Правова природа традиційних і нетрадиційних сучасних суспільств у контексті девіантної правосвідомості // Актуальні проблеми держави і права. Вип. 15. - Одеса, 2002. - С. 158-166
3. Деррида Ж. Отобиографии. // Ad Marginem 93:Ежегодник. - М., 1994. - С. 179-182
4. Дерріда Ж. Подпись-событие-контекст/Дискурс. - 1996. - N 1. - С. 41
5. Деррида Ж. Трассирование и дифференциация // Философская и социологичская місль. - 1995. - N 5-6
6. Деррида Ж. Differance // Гурко Е. Тексти деконструкции. Деррида Ж. Differance. - Томск, 1989. - С. 123-126, 137, 141, 143, 159
7. Платон. Сочнения. ґ. VI. - СПБ., 1879. - 239 с.
8. Платон. Сочнения: В 3 т. - М., 1968. - Т. 1. - 526 с.
| назад | Зміст | далі |