| назад | Зміст | далі |
Сьогодення невгомонно вимагає серйозного осмислення тих важких трансформацій, які здійснюються в правовому полі України, пошуків їх причин. В цьому аспекті важливого значення набувають процеси правового усвідомлення наших реалій, які спроможні соціологічно презентувати динаміку правового розвитку українського суспільства. У зв'язку з радикальними перствореннями, висвітлючими потребу у зміні позитивної парадигми методологічного осмислення цих правових основ, правова свідомість, яка є девіантною, як типово суспільно-історичне явище, феномен та рефлексивний механізм процесуального здійснення права, маюча власну спадкоємність, спроможна дієво змоделювати потрібні вимоги у теоретичному усвідомленні правових реалій у різних площинах їх трансформацій відповідно до світових і вітчизняних розвиткових потреб. Не дивлячись на важливість правового усвідомлення для ідентифікації істинної природи існуючих реалій, традиційно склалсь так, що правовій свідомості недостатньо приділяли увагу як раніше, так й зараз
Спробуємо розглянути девiантну правосвiдомiсть як нелiнiйну процесуальну якiсть телеологiчного буття правової свiдомостi у контекстi циклiчних, хвильоподiбних рефлексiй правозаконодавчої дiйсностi як її мiждисциплiнарних (мiжсистемно - мiжструктурних) розвиткових констант, зформованих посттоталітарною індентермінацією девіантного правобуття.
Будемо також, враховуючи вiдмiнностi трансгресивного схованого ефекту циклiчної, маятникової, хвильоподiбної трансформацiї перехiдного правового буття від нетрансгресивного ефекту позитивнї методології його ідентифікації, тобто такі детермінанти, які мають пасивними джерелами типово маргінальні функції правових рефлексій, декілька відмінних від функцій правової свідомості, але усвідомлних за природними закнономірностями її існування за логікою людської думки, розглядати феномен девiантної правосвiдомостi як об'єкт лiнiйних позитивних i нелiнiйних телеологiчних характеристик кризового циклу соцiальної активностi традиційної, ментально структурованої правосвiдомостi, нацiональної самосвiдомостi та вiдповiдної спадкоємностi етнотрадицiї (= нацiональної самосвiдомостi), намагатися с и с т е м н о дослiдити домiнантнi особливостi синергетики девiантної правосвiдомостi як її самоорганiзацiї в якостi з а в е р ш е н о г о (на рiвнi девiантної парадигми) самодостатнього явища соцiальної природи перехiдного аномiчного суспiльства.
Малодослідженими є саме ті аспекти функцій об'ємних нелінійних джерел правових рефлексій та необ'ємних лінійних, що спроможні утворювати приямі та сховані ефекти девіантної правосвідомості у традиційній площині її позитивної інденетрмінації як критерії виявлення функціональної оптимальності девіантної правосвідомості - міри її дискретності, що детерміновані статичним змістом конкретно-історичного циклу соціальної активності правової свідомості.
У попередніх роботах нами досліджувались певні питання функціональних харктеристик і властивостей девіантної правосвідомості як рефлексивних якостей маргінального соціального відбиття (В. О. Чефранов), але ще недостатньо зроблений акцент на вияленні інтерпретаційної ідіоматики екстраполяційного статусу лінійної та нелінійної природи девіантної правосвідомості, на що поки світова і вітчизняна правова наукова думка слабо пригортає увагу [Див. 1-8, 10-11].
Спробуємо розглянути деякі актуальні методологічні аспекти теоретичної інтерпретації ідеоматичної архітектоніки нелінійної та лінійної природи української девіантної правосвідомості як єдиної міжсистемно-міжструктурної константи українського правового руху. Думаємо, що окреслення теоретико-методологічного статусу прямих і схованих ефектів девіантної правосвідомості, зумовлених позитвною індетермінацією сучасних правових рефлексій як методологічно-правовою неможливістю у межах позитивного, поверхового мислення осягнути їх гливоку поліфункціональну природу як основу для здійснення істинної знакової "легалізації" правових рефлексій соціуму у законодавчих нормах як нормах істинного права, будє оптимально сприяти раціональному розв'язанню важких проблем й завдань посттоталітарного правобудівництва й правовідбиття, а також слугувати певною теоретичною основою для подальших досліджень проблем посттоталітарних правови рефлексій як рефлексій правової свідомості.
Для цього, на наш погляд, треба зупинитися на типових характеристиках синергетики девiантної правосвiдомостi з точки зору її вiдкритостi-закритостi як системи, презентуючих прямі чи сховані функціональні перспективи маргінальних правових рефлексій як рефлексій девіантної првавосвідомості. Треба, мабуть, правомiрно полагати, узгоджуючись з теоретичними умовиводами про те, що до класiв правових та законодавчих систем, якi згоднi до самоорганiзацiї, можна вiднести лише в i д к р и т i, нелiнiйнi телеологiчнi системи [Див. 10], що вiдкритiсть девiантної правосвiдомостi як нелiнiйної системи водночас рефлексує наявнiсть у її правовому середовищi правових як традиційно правокультурних джерел i с т о к i в обмiна правовою матерiєю або законодавчою речовиною, а також правовою енергiєю з зовнiшнiм середовищем. Але у самоорганiзуючихся системах, наприклад, правових, правовi джерела та правовi стоки мають мiсце у кожнiй т о ч ц i таких правових i законодавчих систем, тобто вони о б' є м н i, гомогенні та масивні. Процеси рефлексивного обмiну правовою iнформацiєю вiдбуваються не тiльки через м е ж i синергетчної системи, але й у кожнiй точцi усiєї даної правової чи законодавчої системи.
При методологiчному розглядi та дослiдженнi принципофункцій вiдкритостi свiтоглядо-правової системи девiантної правосвiдомостi, треба, видимо, логічно, припустити, що феномен її вiдкритостi є лише н е о б х i д н о ю, а не д о с т а т н ь о ю умовою для її стійкої синергетичної самоорганiзацiї як оптимальної альтернативної, деструктурної, тому що усiляка синергетична система як завжди деструктивно активна - в i д к р и т а, але не усiляка вiдкрита система спроможна самозорганiзовуватися, будувати структури, тобто бути типово синергетичною. Мабуть, усе залежить вiд взаємної амплiтуди двох протилежних полюсiв правового "маятника", його хвильоподiбного руху: першого полюсу - утворююча праворефлексивна структура, яка з б i л ь ш у є неправовi неоднородностi у суспiльному правовому середовищi (функцiя об'ємного, н е л i н i й н о г о джерела права), та iншого полюсу - р о з с i ю ю ч о г о, розмиваюючого неправовi неоднородностi (функцiя необ'ємного, л i н i й н о г о джерела права) - начала рiзної, полiфункцiональної правової природи, створеної за допомогою рефлексивного девiацiйного правоутворення, за певних умов i обставин, переважно кризового розвитку права як необхiдного природного альтернативного праворуху i правовимiру при формуванні його мінімальної індетермінантної достатності як необхідної функціональної самодостатності маргінальних норм пострадянського права як актів девіантної правосвідомості [Див. 4, 10, 2].
В залежностi вiд конкретно-iсторичної специфiки позитивно-телеологiчного напрямку руху правового "маятнику" взаємної правової "г р и" до певного полюсу детермінацій тим чи іншим політико-правовим режимом організації державної влади, а також загальних умов етнокультурноправової ситуацiї, соцiально-правового і правокультурного середовища, рiвня функцiонального використання спадкоємностi української етнотрадицiї (= нацiональної самосвiдомостi), така модель здійснення маргінальних правових рефлексій може бути репрезентована в усвiдомленому сприйняттi та використаннi правової культури як дiєвого корелятивного засобу пропедевтичної профiлактики та попередження несанкцiонованих р i з н о р i д н и х девiацiй, соціологічно затребуваного у вiдповiдному конкретно-iсторичному циклi соцiальної активностi правосвiдомостi (якi або можуть бути керованими, або нi), коли у узагальненому результативному значеннi сумарної функцій двох протилежних полюсiв може пересилювати або посилююче руйнівні делінквентні неправові тенденції, або с о з i д а ю ч і правові начала.
Нас будуть також цiкавати деякi теоретичнi, фiлософсько-екстраполятивнi унiверсально - класичної площини, положення й експерементальнi, методологiчно синкретизованi здобутки фiзичної школи синергетики про можливі дискретні форми iнформацiйної комунiкацiї розсiюючих i созiдаючих правових начал як н а ч а л ь н и х, принципово детермiнантних умов як рубiжних констатнт або еволюцiйого, або iсторичних напрямкiв розвитку правової свiдомостi, що може репрезентувати фiлософсько - методологiчна (фiлософсько - правова) соцiалiзацiя як методологічно-правова теоретичних засад й добуткiв, перш за все, фiзичної школи синергетики, філософсько-методологічно екстрапольованої вперше на вітчизняному терені російськоментальними дослідниками Курдюмовим і Князевим [Див. 9]. Зазначимо, що болючою проблемою подібних екстраполяцій залишається термінологічна проблема визначення еквівалентної тотожності начального і екстраполятивного змісту функціональних понять. В цьому аспекті серед усіх понять найівжливішими є ті, що містять у собі актуальний зміст тих чи інших конкретно-історичних модернізаційних новацій у певній галузі пізнання як права. У нас - це ті поняття, що мають налаштованість до міждисциплінарної пролонгативності, ідейної принципопокладеності, філософсько-правового контексту, мають типово методологічно-правову парадигму.
Серед усiх термiнологiчних понять фiлософсько-правової соцiалiзацiї теоретичних здобуткiв фiзичної школи синергетики девiантної правосвiдомостi важливим є термiнологiчне поняття "диссипацiя". Так ми будемо вживати утворений за аналогiєю поняття "диссипацiя" (або зло) термiн - неправова диссипацiя або диссипацiя н е п р а в а як правове зло, або неправова девiацiя делiнквентного типу i змiсту.
У такому вiдношеннi неправову змістовну диссипацiю (неправо, зло, злочиннiсть, карна поведiнка та iн. ) за аналогiєю свiтоглядної диссипацiї, гадаємо, можна розглядати як ч и н н и к позбавлення зайвого, i в зв'язку з цим, як н е о б х i д н и й елементу для рефлексивного саморозвитку правової матерiї. Тодi неправова дисипацiя у правовому середовищi з домiнантними, синергетично зорiєнтованими джерелами, характеристиками, функцiональними iмпульсами та векторними орiєнтацiями грає роль оперативного iндикатора та механiзма позбавлення усього зайвого у ментально неструктурованому або маргінально структурованому змiстi правової iнформацiї водночас. А оскiльки диссипативнi процеси, процеси правозаконодавчого розсiяння є макроско- пiчним правосистемним вiдбиттям правового хаосу, постiльки правовий хаос, як вже зазначалось, на мiкрорiвнi правових рефлексій є не фактором р у й н у в а н н я, а векторною силою, яка народжує, пригадує, (спроможна народити, пригадати) той функціонально-правовий а т т р а к т о р як неідентифіковану силу розвиткового тяжіння, структуруючи рухому тенденцiю до самоорганiзацiї нелiнiйного телеологiчного правового середовища саме девiантної правосвiдомостi як кризового циклу соцiальної активностi звичайної, ментально структурованої правосвiдомостi, що функцiонально притаманна перехiдному правосоцiуму i є "робочою".
У наших iнтересах, гадаємо, слiд також звернутися i до загальних науково-теоретичних зауважень різних дослiдникiв щодо функціональної природи можливого ефекту утворення рiзних правових структур у будь-якому вiдкритому нелiнiйному праворефлексивному середовищi, якi ми будемо вважати унiверсалiзованими, властивими i для нелiнiйного середовища будь-якої правової матерiї девiантної правосвiдомостi, будь-якого iншого нелiнiйного середовища [Див. 1]. Пiдкреслимо лише, що цi правові структури, структури як правові аттрактори або будь-якi iншi, вiдповiднi, аналогiчнi чi подiбнi у вiдкритому правовому середовищi, побудованому на вiдкритому iнформацiйно-комунiкативному дискурсi арiстотелiвського типу, будемо розглядати як реальнi та можливi полiвекторнi структурні з в 'я з к и як у нелiнiйному, так i у лiнiйному правовому (у тому числi i у неправовому) середовищi, а також мiж лiнiйними позитивними та нелiнiйними телеологiчними, окремо у iсторичних i еволюцiйних правових (неправових) середовищах як субстраційних зонах генерування різнобарвних правових рефлексій.
Будемо ідентифікувати м е т о д о л о г і ч н и й ефект утворення правової структури девiантної правосвiдомостi як закону правових структур девіантних рефлексій пізнання як маргінального права з прямим синергетичним ефектом позитивних індетермінацій девіантної правосвідомості, а методичний ефект з прихованим синергетичним ефектом альтернативного деструктивного н е л i н i й н о г о зв'язку правових рефлексій пострадянської правової матерiї зі свiтовою лiберально-демократичною тенденцією актуального правового розвитку як пріоритетного на л i н i й н о м у циклi соцiальної активностi звичайної, природної, ентально структурованої правосвiдомостi, але методологічно не потрібного позитивному праву.
Тож, ефект утворення правової структури девiантної правосвiдомостi розглядаємо i як ефект правової л о к а л i з а ц i ї, коли правовi джерела різних стохастизацій рефлексій свідомості (i лiнiйнi позитивнi, i нелiнiйнi телеологiчнi) та вiдповiднi правовi с т о к и (енергетичнi правовi витоки та згасання) мають мiсце у к о ж н i й точцi правової системи, яка функцiонально - нелiнiйно структурується за власними традицiйними лiнiйними позитивними схемами або еврiстично запозиченими нелiнiйними досвiдними зразкамами минулого досвiдного правотворення та правоусвiдомлення як рiзноджерельною базою iдейно-правових резонансностей пострадянських i свiтових соцiально-правових й законодавчих iнтерсуб'єктивацiй правового i законодавчого простору.
Сам iманентний (внутрiшнiй, структурний) ефект правової локалiзацiї елементiв правової i д i о м и, полагаємо, характеризує п о ч а т о к процесу н а ч а л ь н о г о лiнiйного упорядкування м а л и х зв'язкiв як структур мiж хаотично i нелiнiйно - системно упорядкованими правоелементами. Виходить, партиципацiйно породжується, таким чином, завдяки правоiдеоматичнiй нерiвноважностi (як нелiнiйнiй та лiнiйнiй) та вiдкритостi правової системи девiантної правосвiдомостi трансгресивна можливiсть синергетичного регулювання праворозвитку за кризових часiв завдяки "робочому" використанню особливостей, специфiки та наслiдкiв девiантного правовiдбиття як припустимо i реально можливому чиннику та методологiчному iнструменту кореляцiї неправового, маятникового, хвильоподiбного руху права, наприклад, у процесах правової, соцiально-правової, законодавчо-правової соцiалiзацiї аномiчної правової свiдомостi. При цьому треба, як здається, уважно прослiдкувати як за становленням природи правових i неправових джерел девiантної правосвiдомостi, так i за її змiною, лiнiйними позитивними i нелiнiйними телеологiчними стоками правової (неправової) енергiї. Таке завдання, думаємо, буде спроможне визначити тi напрямки лiнiйностi-нелiнiйностi у еволюцiї девiантної правосвiдомостi у цiлому, а також на конкретних часо-просторових "режимах" її становлення як системного соцiально - правового процесу i як правової конфiгурацiї правового нелiнiйного, але реконфiгурацiї, водночас, неправового лiнiйного явища, виникає можливість утворити "портрет" того циклу (с т а н у) девiантної правосвiдомостi, який буде (або не буде) вiдповiдати означеним характеристикам iдейно-свiтоглядної а к с i о л о г i ч н о с т i вiдповiдної конкретно-iсторичної епохи.
Використовуючи досвiд та iдеї рiзних дослiдникiв нелiнiйних процесiв у р i з н и х нерiвноважних нелiнiйних середовищах, зазначимо, що характер i природа здiйснення нелiнiйних процесiв за кризових умов i обставин така, що за рахунок правових стокiв можуть утворюватись стацiонарнi або сталi структури як просторові з в' я з к и, у нашому контекстi правовi, нерухомi [Див. 2]. системних елементів правової свідомості, ідентичних системним елементам права.
Але нас буде бiльш цикавити iнший ефект правової локалiзацiї - утворення нестацiонарних, еволюцiйно-рухомих правових структур (рухомих зв'язкiв) у правовiй iдiомi та традицiї, утворених за рахунок н е л i н i й н и х джерел правової iнформацiї (енергiї). Цi нелiнiйнi джерела правової iнформацiї, якi спроможнi виконувати функцiї правової кореляцiї, або такого обмеження нецивiлiзованого маятникового руху правової-неправової матерiї, яке не дозволяє переутворювати циклiчнi, рiвнолiнiйнi та хвильоподiбнi рухи мiж такими полюсами праворуху, якi, з одного боку, генерують т в о р ч i, концентруючi та розвиваючi правоiнiцiативи, i, з другого боку, розсiюючi, гальмуючi орiєнтацiї у с и т у а т и в н и й, л i н i й н и й позитивний колорух правової матерiї, а звiдси важкокорельованї трансформацiї перехiдного права, якi, мабуть, спроможнi, саморозгортатися, можливо, тодi лише за звiсною, наприклад, "теорiєю колеса" [Див. 3].
Для бiльш чiткого розумiння сутностi викладених речей, звернемося до виявленя бiльш конкретних рис i характеристик загального поняття н е л i н i й н о с т i як свiтоглядної парадигми телеологiчної трансформацiї у контекстi права, правотворення та вiдповiдного її правового усвiдомлення на кризовому циклi соцiальної активностi правосвiдомостi, або девiантної правосвiдомостi.
Думаємо, що для успiшного виконання цього завдання треба, мабуть, спадкоємно використовувати тi мiждисциплiнарно спрямованi с и с т е м и методологiчного дослiдження правової бутностi й формування вiдповiдної методичної бази правового усвiдомлення свiтовим i свiтоглядним правовим наукознавством структурного-теоретичного праворуху, використовуючи науково адаптовану фiлососько - методологiчну (фiлософсько - правову) i практологiчну базу, iдеї, перспективно-порiвняльне моделювання свiтоглядно-цiннiсного бачення фiлософсько соцiалiзованої у методичному вiдношеннi бази експериментальних надбань, зокрема, фiзико-математичного досвiдного плану (планування) та рiзних фiлософсько структурованих пiдходiв до розв'язання проблем будь-якої, але конкретно-iсторично окресленої за досвiдними параметрами (моментної, ситуативної, ступеневої, циклової та iн. ) н е п р а в о в о ї (фiзичної, математичної, хiмiчної, техничної та iн. ) нелiнiйностi як п е в н о ї телеологiчної форми правової, еволюцiонуючої за єдиними природними законами i схемами, без залежностi вiд того, чи знаємо ми про цi закони i схеми чи нi [Див. 4].
Будемо виходити також з того, що все, що спроможна сприйняти людина своїми органами чуттiв, розумом та iнтуїциєю, підтверджене досвiдними характеристиками та буттєвими досвiдного корельованими орiєнтацiями - буде природними правовими феноменами, феноменами родової правової природи.
Хотiлось би пiдкреслити, що для полегшеного розумiння питання у м о в н о будемо порiвняювати за приблизно типовими "робочими" функцiями у перехiдному, анемiчному суспiльствi термiни "нелiнiйнiсть" i "синергетика", "синергетичнiсть", "еволюцiя", "телеологiчнiсть" правової свідомості, теоретично ідентифікованих у еволюційних законах збереження (І. Перелигін) з еволюцiйними парадигмальним характеристиками права, правосвiдомостi, а "лiнiйнiсть", "позитивнiсть", "несинергетичнiсть" з iсторичними непарадигмальними рисами закону, законосвiдомостi, методично здійснених у історичних законах повернення (Г. Хакен). Дане зрiвняння є важливим у зв'язку з тим, що позитивна правова iнформацiйно-енергетична комунiкацiя синергетичної площини мiж первинними i вторинними суб'єктами девiантної правосвiдомостi, рекурсивно вiдбита у матерiально-законодавчiй рефлексiї нелiнiйної телеологiчної законосвiдомостi, за нашими аргументами, здiйснюється за напрямками трансгресивої т р а н с п л а н т а ц i ї у тканину посттоталiтарних змiн свiтової логiки, онтологiї, гносеологiї та аксiологiї еволю- цiйних маркерiв правового усвiдомлення суспiльно - правових реалiй як соцiального вiдбиття вiтчзняних вимог у нацiональних потребах свiтового розвитку. Саме у т а к и х правоiнноваiйних т р а н с г р е с i я х творення буттєвого смислу нацiональної архитектонiцi свiтових правових систем, пов'язаних з втiленням у тканину iсторичних реалiй правової свiдомостi еволюцiйно функцiональних структурних елементiв права як структурних елементів правосвідомості - законів правових структур статичного права, за нашими аргументами, рефлексується посттоталiтарне т в о р е н н я функцiональної с п а д к о є м н о с т i в девiантнiй правосвiдомостi, що репрезентативно iдентифiкується звичайно у акмеологiчнiй епiстемологiї девiантної правосвiдомостi.
Таким чином, у циклах, хвильоподібних трансформаціях перехідного правового буття, теоретично зрефлексованого у маргінальних нормах права як актах девіантної правосвідомості, які за наших умов не є завжди законодавчо функціональними у силу стійкої традиційності позитивної індетермінантності за звичайних умов складної природи девіантного права, найбільш схильні виявлятися їх як прямі, так і сховані ефекти.
Так, прямі ефекти візуального впливу пострадянської девіантної правосвідомості на актуальні модернізаційні процеси в українській правовій системі пов'язуємо зі світовими вимогами її трансформацій за міжародними стандартами правового співбуття, які інтерсоціологічно змінюють стару динаміку позитивних правових рефлексій у бік збільшення неправових неоднорідностей у суспільному правовому середовищі під час здійснення функцій об'ємного нелінійного джерела, акумульовану у більш неефективних нормах чинного законодавства, а непрямі ефекти - пов'язуємо з такими полюсами історичних трансформацйій правової системи за досвідними зразками формальної або неформальної спадкоємності у правовій свідомості, наближення до яких праворефлексивного пізнання як законоусвідомленого права зменшує, розсіює, маскує неправові неоднорідності у соціальному правовому середовищі під час здіцснення позитивних функцій необ'ємного лінійного джерела права у активних нормах чинного законодавства. Отож, синергетичні ефекти позитивної індетермінації девіантної правосвідомості як оптимальні для альтернативної трансформації девіантних правових рефлексій у позитивній площині їх ідентифікації є функціонально, методологічно і статистично приховані у зв'язку з тим, що позитивні властивості лінійного пізнання як права (А. А. Козловський) не мають жодних можливостей для іншовимірного, об'ємного, полівекторного та поліфункціонального розвитку девіантних правових рефлексій як рефлексій правової свідомості. У зв'язку з цим виникає потреба у серйозному дослідженні істинної природи прямих і прихованих ефектів девіантної правосвідомості, маючих своїми коріннями типові відмінності нелінійного, властивого всім епохам еволюційного, багатоджерельного і лінійного, історичного, як правило, єдиноідейного, у межіх тієї чи іної конкретно-історичної епохи, пізнання як права, функціонуючих, як нами доведено раніше, у першому випадку, за еволюційними законами "збереження"(І. Перелигін), у другому - за історичними законами "повернення" (Г. Хакен). [Див. 11]. Вважаємо, що здійснення міждисциплінарної теоретичної соціалізації саме прихованих ефектів сучасної позитивної індетермінації девіантної правсовідомості, як і загалом девіантних трансформацій українського права у позитивній площині їх ідентифікації є найактуальнішим завданням сучасної правової науки.
1. Дмитрієнко Ю. М. "Про природу і генезис нелінійної детермінантності посттоталітарного рефлексивного права// Нова парадигма. Альманах наукових праць. Вил. 26. - Запоріжжя, 2002. - С. 20-27
2. Дмитрієнко Ю. М. Про природу правосвідомості та її девіацій: теоретичний дискурс другої половини XX - початку XXI ет. /Наукова вісник Чернівецького університету. Внп. 147. Правознавство. - Чернівці, 2002. - С. 10-14
3. Дмитрієнко Ю. М. Параметрально-процесуальна динаміка гносеологічного підґрунтя девіантної правосвідомості//Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Вип. 28. - Запоріжжя, 2002. - С. 170-180
4. Дмитрієнко Ю. М. Маргінальна правова норма як акт девіантної правосвідомості // Державо і право. Збірник наукових праць. Вип. 18 Киів, 2002. -С. 12-17
5. Дмитрієнко Ю. М. Про нетрадиційну природу посттоталітарних правових рефлекеій як правової свідомості: теоретико-методологічні підходи до ідентифікації П актуального стану та проблем // Науковий вісник. Серія "Філософія". Вип. 13. - Хареків: "ОВС", 2002. - С. 23-29
6. Дмитрієнко Ю. М. Сучасна картина правового світу: малі правові збурення як синергетичні домінанти архетипів нелінійного розвитку української девіантної правосвідомості // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Вип. 31. - Запоріжжя, 2003. - С. 193-207
7. Дмитрієнко Ю. М. До циклової природи правосвідомості як проблеми її методологічного осмислення // Право і безпека. Науковий журнал. - N 2003/2'1. - Харків:НУВС, 2003. - С. 19-23
8. Дмитрієнко Ю. М. Правова природа традиційних і нетрадиційних сучасних суспільств у контексті девіантної правосвідомості // Актуальні проблеми держави і права. Вип. 15. - Одеса, 2002. - С. 158-166
9. Князев Е. Н., Курдюмов С. П. Синергетика как новое мировидение: диалог с И. Пригожиным. // Вопросы философии. - 1992. - N12. - С. 3-21
10. Овчаренко Я. О., Дмитрієнко ЮМ., Гарькавенко А-0., Кошляк 0В, Ліхошерстов В. А. Синергетична модель методології правового дослідження //IV Міжнародна конференція молодих науковців "Фінанеово-економічні аспекти розвитку країн з перехідною економікою". 30-31 травня 2002 року. - Миколаїв: Видавництво МДГУ, 2002. - С. 57-102
11. Дмитрієнко Ю. М. До методологічно-правової проблеми ідентифікації домінанти структурно-системних елементів правосвідомості як принципових моделей її посттоталітарного розвитку // Філософські науки. Збірник наукових праць (За матеріалами Всеукраїнської наукової конференції "Філософські проблеми синергетики: постнекласична трансформація наукового знання", що відбулась 4-5 липня 2003 р. ) - Суми: СДПУ ім. А. С. Макаренко, 2003. - С. . 99-106
Розглядаючі сучасну динаміку актуальних філософських і правових досліджень науковців та студентства вищих навчальних закладів за матеріалами фахових видань та конференцій за 2003 рік, акценуюмо увагу на прогресивній філософській і правовій проблематиці публікацій студентства Харківщини, Запоріжжя, Киівщини, Чернівців, Сумщини та Одещщині, які найбільш повно висвітлюють найпріоритетніші напрямки сучасних досліджень, мають сучасні та історичні активні джерела, чітко виражений європейськоцентричний характер, наприклад, індексу цитувань. Основними рисами є ті, які характеризують рівень глобальності питань, що розглядаються у дослідженнях, а також рівень їх оприлюднення. Так дослідження у галузі філософської та правової проблематиці характеризується тим, що вони оприлюднено доповідаються на міжнародних наукових конференціях та ін. офіційних міроприємствах, проводимих, як правило, у Вищих навчальних закладах України, переважно IV рівня акредитації. Якість досліджень науковців характеризується збільшенням уваги на виявленні активних, процесуальних процесів динаміки посттоталітарного розвитку, їх філософсько-методологічних детермінацій і перспектив, маючих соціологічні, вимірювальні параметри і джерела; порівняльних харктеристик правових явищ і процесів [Див. 1].
Зауважимо, що за проведеними дослідженнями існують такі актуальні пріоритетні проблеми, які визначають основні вузлові напрямки наукових досліджень за зазначеними тематиками: посттоталітарна правосвідомість, правова культура, правове виховання, пошуки сучасної ідеї права та правового розвитку України; методологічно-правові проблеми сучасного правознавства, філософсько-методологічне осмислення соціальних реалій; збільшення уваги на значення синергетики як актуального міждисциплінарного напрямку для теоретичного світу; філософське переусвідомлення сучасної правової парадигми; історична і сучасна проблематика методології права, філософської методології; ціннісні аспкти буття і права. До числа сучасних науковців, що формують поле активних прогресивних досліджень, віднесемо К. М. Оробця, М. І. Козюбру Л. В. Петрову, А. А. Козловського, С. І. Максимова, В. П. Бєха, М. О. Баймуратова, В. О. Цикіна, Ю. М. Дмитрієнка, В. І. Воловіка.
Список використаних джерел:
1. Дмитрієнко Ю. М. Актуальні проблеми правових досліджень студентів ВНЗ Харківщини //Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. - Харків: НУВС, 2003. - С. 100-102
| назад | Зміст | далі |